Вшанування пам'яті старшого солдата Миколи Шикерука

Виконував надскладні завдання у складі Третьої штурмової

14 листопада 2024 року Микола Шикерук "на щиті" повернувся додому до Плесни, що в Шепетівській громаді Хмельниччини, після служби на фронті.

Микола з'явився на світ 21 жовтня 1998 року. Він став другою дитиною в родині, де його старшою сестрою була Аліна. З раннього віку хлопець захоплювався технікою і часто проводив час разом з батьком на роботі, досліджуючи колгоспні поля, де серед тракторів і комбайнів розгорталися їхні пригоди.

У 2005 році Микола почав відвідувати школу. Саме в цей час у нього з'явилася захопленість спортом, зокрема футболом, волейболом, баскетболом та бігом.

"Він був крилатий, невиправний оптиміст і життєлюб. З таких, як він, мабуть, Всеволод Нестайко писав своїх Тореадорів. Здавалося, доля прихильна до нього в усьому", - поділилася спогадами директорка Плесенської гімназії Тетяна Капелюх.

По завершенні навчання в школі, Микола отримав можливість вступити до Нетішинського училища, де обрав спеціальність "Електрогазозварювальник". У 2018 році його призвали на строкову військову службу. Завдяки своїй фізичній підготовці, Миколу зарахували до лав Національної Гвардії України. Після завершення служби він повернувся додому, але дуже швидко вирушив до Києва, щоб зайнятися роботою в сфері озеленення.

Микола не оминув увагою спорт, додавши до своїх улюблених занять також силові тренування. Повертаючись у своє рідне село, він активно допомагав батькам у господарстві, а вільний час проводив у компанії рідних і друзів. Він завжди був душею компанії, випромінюючи позитив і радість. Ніхто ніколи не бачив його сумним, адже він мав унікальний дар піднімати настрій оточуючим.

Велика війна спіткала Миколу в Плесні, і він, не роздумуючи, приєднався до добровольчого підрозділу. У липні 2022 року його мобілізували та знову направили до Національної гвардії, а вже в червні 2023 року перевели до Третьої окремої штурмової бригади, де він виконував надскладні бойові завдання.

"Кожного разу, покидаючи поле битви, він завжди пам'ятав про своїх товаришів по зброї. Завдяки йому багато людей залишилися живими. Навіть у найнебезпечніших обставинах він не втратив своєї усмішки і завжди вмів знайти позитив у найскладніших ситуаціях," - діляться спогадами побратими.

Останній раз рідні почули голос Миколи 26 березня 2024 року, коли він зателефонував, щоб повідомити, що йде на роботу. Він пообіцяв зателефонувати пізніше, адже 27 березня планував привітати сестру з її днем народження.

Але того дня рідні отримали страшну звістку, що, виконуючи бойове завдання, гранатометник Микола Шикерук зник безвісти. Почався важкий відлік днів у пошуках...

Промінчик надії для рідних жеврів 7 місяців, вони до останнього сподівалися, що станеться чудо і Микола зателефонує й скаже: "Привіт, мам!"... Але чуда не сталося. Родина отримала звістку про те, що Микола 27 березня 2024 року в бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області, мужньо виконавши свій обов'язок.

14 листопада 2024 року Миколу Шикерука поховали в його рідному селі Плесна. Вічна скорбота огорнула його батьків, сестру, племінників, бабусю та всю численну родину.

Вічна пам'ять і слава Воїну!