У пам'ять тренера та лідера Анатолія Розвадовського.

Молодий наставник мав здатність надихати своїх учнів, а на передовій — підвищувати моральний дух своїх підлеглих.

Анатолій народився у селі Кривопілля на Прикарпатті. В родині був старшим сином, а тому допомагав батькам доглядати за молодшими - сестрою Марічкою та братом Валентином.

"Наше село знаходиться в гірській місцевості, поблизу Говерли та Піп Івана, де панує дивовижна природа та неймовірна краса. Анатолій завжди із задоволенням відпочивав на свіжому повітрі, любив збирати ягоди та гриби. У нього навіть були улюблені стежки в Карпатах, про які він розповідав лише мені," - згадує мама Анатолія, пані Ольга.

Він розповідає, що в початкових класах його син отримував лише високі оцінки. У нього була пристрасть до малювання, він активно займався спортом і читав численні книги. Цю звичку, запевняє, він ніколи не покидав.

"Він завжди мав пристрасть до історичної літератури і психології. Згодом ці знання стали йому в пригоді під час роботи з дітьми," - ділиться жінка.

В Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Анатолій отримав спеціальність лісівника. Одночасно він проходив навчання на військовій кафедрі, після чого його призначили командиром взводу з присвоєнням звання молодшого лейтенанта.

Анатолій завжди вирізнявся своєю охайністю та спортивною статурою. Одного разу, під час навчання в університеті, йому запропонували взяти участь у конкурсі "Містер Університет". Він усміхнувся і відповів: "Чому б і ні?" У підсумку, Анатолій став переможцем і наполегливо просив мене прийти на фінал. На сцені він висловив свою подяку за підтримку та виховання своїй матері. Весь зал встали в аплодисментах, а мої очі наповнилися сльозами щастя. Анатолій зворушив всіх присутніх. Він завжди був щирим у своїй вдячності, - ділиться спогадами пані Ольга.

Після університету Анатолій працював в Івано-Франківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Водночас був дитячим тренером з джиу-джитсу, яке вважав найбільш інтелектуальним бойовим мистецтвом. Спершу займався з дітьми у трьох спортзалах Франківська, а пізніше відкрив власний спортивний клуб. Був майстром спорту та багаторазовим чемпіоном України та Європи з джиу-джитсу, а також дворазовим золотим призером Міжнародного чемпіонату з бразильського джиу-джитсу в Румунії.

"Перед змаганнями діти завжди відчувають хвилювання та тривогу, але Анатолій мав унікальний дар заспокоювати їх, надавати енергію та надихати на успіх," - згадує пані Ольга.

Щойно почалось повномасштабне вторгнення РФ, Анатолій пішов до військкомату. У Франківську тоді вишикувалися черги, тому хлопець приїхав на рідну Верховинщину. У березні його призначили командиром взводу в теробороні. У квітні Анатолій з побратимами виїхали на лінію фронту.

"Тоді я його бачила востаннє. Пам'ятаю, в автобусі син сидів попереду. Вийшов, ми обійнялись і більше не бачилися", - говорить пані Ольга.

Пізніше їй розкажуть про те, як командир 3-ї стрілецької роти 201-го батальйону 102-ї бригади Сил територіальної оборони Розвадовський підтримував бойовий дух своїх підлеглих, надихаючи їх на рішучі дії, а також сам активно брав участь у боях із ворогом. Відомо, що молодий командир суворо дотримувався дисципліни серед бійців, проте був готовий віддати все за кожного з них.

"Він ніколи не просив за себе, лише за хлопців. Мав у серпні приїхати у відпустку. Але тоді їх обстрілювали, було багато поранених. Анатолій сказав нам, що багато хлопців треба відпустити на відпочинок, то, може, він приїде додому у вересні. Потім переніс свою відпустку на наступний місяць, 14 жовтня мав одружитись зі своєю дівчиною...", - розповідає мама військового.

Лейтенант Анатолій Розвадовський загинув 9 вересня 2022 року у селі Комишуваха Волноваського району Донецької області. Побратими розповіли рідним, що вони з командиром потрапили під обстріл ворожих "Градів".

"Війна забирає найцінніших. Сьогодні стало відомо, що в бою з честю загинув наш сенсей. Він був не лише вчителем Яни, а й справжнім наставником і другом, який завжди вірив у нас і підтримував у найскладніші моменти. Це була людина з великим і добрим серцем," - написала тоді у Фейсбуці Лідія Добрянська.

"Анатолій взяв мого Дмитрика до залу, коли тому було лише три роки. Зазвичай тренери не беруть таких малюків, адже вважають, що з них немає користі, але Анатолій мав велике серце і вірив у здібності Дмитрика... З того моменту ми стали добрими друзями... Анатолій вмів об'єднувати людей наче магніт, діти обожнювали його як справжнього друга," - згадує Назар Соколан.

"Дорогий, любий наш сенсею. Тебе Бог послав у цей світ показати, яка має бути людина і в чому сенс життя. Ти - уособлення великої любові, світла, добра, людського тепла, працелюбства, дбайливості... вміння любити життя і цінувати його, ти вчив цього своїх учнів", - писали тоді у соцмережах вихованці Анатолія та їхні батьки.

24-річного лейтенанта Анатолія Розвадовського поховали в рідному селі Кривопілля. Нещодавно в навчальному закладі, де він здобував освіту, відбулося відкриття спортивної зали на його честь. Тренування в клубі "Prior", заснованому Анатолієм у Франківську, тепер веде його брат Валентин.

"Ми інвестували чимало зусиль у цю справу. Анатолій наполегливо просив мене не залишати її і, якщо виникне потреба, продовжити. Він висловлював цю думку, ніби мав передчуття. Анатолій завжди підходив до своїх обов'язків тренера з великою відповідальністю," - наголошує Валентин.

Каже, тепер про брата нагадують його нагороди та тренерська робота у клубі, де частина дітей виросли за настановами Анатолія. Він вважав, що спорт - це прагнення бути кращими і досягти більшого.

Анатолій Розвадовський нагороджений відзнаками "За мужність та відвагу", "За заслуги перед Прикарпаттям" та "За бойову звитягу".

Родичі та друзі Анатолія ініціювали звернення до Президента України з проханням посмертно надати лейтенанту Розвадовському звання Героя України. У петиції підкреслюється, що Анатолій "з гідністю та до останнього виконував важливе бойове завдання".

Безмежна слава Герою!