Вічна пам'ять волонтеру та захиснику бригади "Рубіж" Сергію Савченку.
Він був підприємцем, народним обранцем, активістом, благодійником, але вірив, що справжня битва відбувається на передовій.
Сергій народився 29 вересня 1980 року у Кропивницькому (тоді - Кіровоград). Мешкав у селі Михайлівка Олександрівської громади, де очолював сільськогосподарське підприємство. В громаді його знали не лише як бізнесмена, а й як мецената, який завжди відгукувався на прохання про допомогу.
Сергій обіймав посаду депутата Кіровоградської обласної ради сьомого скликання. У 2020 році він отримав мандат депутата Олександрівської селищної ради і очолив фракцію "Свобода".
Чоловік захоплювався полюванням і риболовлею. Вивчав історію рідного краю. Він дуже любив зброю і знав, як нею користуватися.
З початку війни у 2014 році допомагав волонтерам у забезпеченні воїнів. Передавав на фронт автомобілі (зокрема й вантажні), військове обладнання, продукти. Ще активніше Сергій почав допомагати Силам оборони з початком повномасштабного вторгнення. Мав багато подяк і відзнак від військових формувань.
"Однак для відданого націоналіста було нестерпно перебувати в тилу в той час, коли триває війна", - написали у Фейсбуці Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода".
Тож на початку 2023 року Сергій залишив керівництво бізнесом і добровольцем пішов воювати. Служив у мінометній батареї 4-го батальйону "Сила Свободи" бригади швидкого реагування Нацгвардії "Рубіж".
"Як чоловік, який вже прожив трохи, щось знаю про це життя. Я ще на початку 2022 року ухвалив для себе рішення піти служити. Бо це обов'язок чоловіка - захищати свою землю. Але спочатку я мав іншу роботу, пов'язану з військовою справою, але не із ЗСУ. Прийшов час, і з початком 2023 року вирішив піти служити... Я зі зброєю "на ти" давно, свого часу займався спортом, але тут основне - мотивація. Це найголовніше, що я зрозумів", - казав він у одному зі своїх інтерв'ю.
Сергій брав участь у боях на багатьох складних фронтах, зокрема в Лимані та Сіверську. У родинному колі його чекали дружина та двоє малечі. Проте 31 січня 2025 року ворожий FPV-дрон вразив автомобіль, в якому він перебував разом із товаришами по службі.
"Це справді тяжка втрата для нас і для всієї України. Сергій був для нас, безумовно, близькою людиною. Завжди усміхнений, енергійний та ініціативний, він вмів надихати нас і був опорою нашої команди", - зазначили його колеги з об'єднання "Свобода".
Керівниця громадської організації "Спілка ветеранів війни, учасників АТО/ООС "Іволга" Дарія Ільїна написала у Фейсбуці:
Сергію, ти завжди залишишся Людиною з великої букви, справжнім патріотом, надійним товаришем і сміливим воїном... Ти забрав із собою частину мого серця. Для мене ти був, як рідний син.
"Сергій - мій колега по минулому скликанню. Завжди привітний, виважений, цікавий співбесідник... був. Не хочеться вірити у втрату... Лети, наш небесний Воїне. Україна втратила ще одного Героя", - написала колега Сергія, заступниця Олександрійського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, депутатка Кіровоградської обласної ради 7 та 8 скликань Ірина Чемерис.
Зображення: Сторінка Павла Дейнеко у Facebook, сторінка Галини Чорної у Facebook, Олександрівська селищна рада.
