"Пекло" для росіян: Як в Україні створювали супер-дрон, але отримали крилату ракету.

Президент Володимир Зеленський поставив амбітну задачу забезпечити виробництво трьох тисяч крилатих ракет до 2025 року. Незважаючи на те, що минулого року оборонна промисловість успішно виконала поставлену мету у виробництві одного мільйона FPV-дронів значно раніше терміну, ситуація з ракетами, на перший погляд, виглядає складною і навіть недосяжною.

Навіть у радянські часи вітчизняні підприємства не славились випуском великих крилатих ракет, за винятком Харківського авіаційного заводу, який давно втратив ці технології. В Україні є розробка крилатої ракети "Нептун", з якою працює конструкторське бюро "Луч", але наразі мова про великі обсяги її виробництва точно не йде.

В дійсності, виготовити три тисячі ракет протягом року цілком реально. Єдина умова - вони повинні бути невеликих розмірів.

Поки російські військові активно працюють над вдосконаленням своїх ракет, створюючи відомі "Орєшнікі", Україна не зупиняється на досягнутому і активно розвиває технології безпілотних апаратів дальнього радіусу дії, прагнучи зробити їх швидшими, точнішими та більш потужними.

Ідея вдосконалення безпілотників-камікадзе призвела до створення українськими інженерами нового типу озброєння, яке є поєднанням дронів та ракет. Ця інноваційна зброя займе позицію в сегменті далекобійних безпілотників, але завдяки реактивному двигуну та вдосконаленій системі наведення, вона цілком виправдано може вважатися ракетою.

Українські компанії вже налагодили серійне виробництво цих товарів і планують значно розширити обсяги випуску.

Термінологічні суперечки щодо назви малих крилатих ракет виникають не лише в Україні. "Це ракета чи безпілотник?" - такими словами розпочинається стаття в американському виданні The Warzone, в якій розглядається концепція недорогих малих ракет, здатних вражати цілі на відстані сотень миль.

В Україні ці вироби отримали назву "дрони-ракети", оскільки саме так президент презентував ракету "Паляниця" під час святкування Дня незалежності в цьому році.

Згідно з інформацією з відкритих джерел, бойова частина "Паляниці" важить близько 100 кг, що в чотири рази менше, ніж у російських ракет "Калібр". Проте це в 2-4 рази перевищує стандартну вагу, яку зазвичай використовують українські безпілотники для дальніх ударів.

На початку грудня презентували іншу ракету - "Пекло". Вона має значно меншу бойову частину, ніж "Паляниця", що робить її дуже схожою на дрон-камікадзе. Однак вона здатна летіти зі швидкістю до 700 км/год, тоді як звичайні дрони - 150-200 км/год. На думку одного із розробників "Пекла", суто технічно, крилатою ракетою безпілотник стає завдяки наявності реактивного двигуна.

У певному розумінні термін "дрони-ракети" може бути визнано точним. Коли українці згадують про крилаті ракети, їхні думки зазвичай спрямовані на російські зразки, що мають бойову начинку вагою від 400 кг і більше, здатні розвивати швидкість приблизно 1000 км/год, а також обладнані кількома системами наведення на ціль.

У той же час, дрони-камікадзе пересуваються повільніше, їх бойова частина в десять разів менша, а навігаційні системи не такі досконалі. Натомість, малі крилаті ракети займають проміжне положення між цими двома категоріями.

Малі крилаті ракети відкривають новий етап у конфлікті безпілотників. Від кінця 2022 року Україна і Росія провели тисячі атак із використанням далекобійних дронів, і з того часу обидві сторони активно вдосконалюють свої технологічні можливості.

Окупанти намагаються зробити дрони-камікадзе більш масовими та дешевими, використовуючи свої "Шахеди" та "Гербери" для виснаження української ППО, щоб після цього завдати ударів великими ракетами. Україна має обмежену кількість великих ракет, тому безпілотники залишаються нашим головним засобом ураження об'єктів у тилу ворога.

Знищення російських об'єктів безпілотниками на відстані кількох сотень кілометрів від кордону стало звичною практикою. Проте російські військові швидко адаптуються і все частіше вдається їм перехоплювати українські дрони. Інженери активно працюють над удосконаленням конструкцій БПЛА, щоб зберегти можливість знищувати склади та нафтобази на території РФ.

Перед підприємствами виникло одразу кілька труднощів.

Першочергове завдання полягає в підвищенні шансів на успішне проривання безпілотників через кілька оборонних ліній уздовж фронту, де розташована найбільша кількість ворожих ППО. Українські дрони-камікадзе, оснащені електричними моторами та двигунами внутрішнього згоряння, мають повільну швидкість, що дозволило російським військовим вдосконалити свої навички в їхньому знищенні за допомогою стрілецької зброї та зенітних гармат.

Другий аспект - підвищення точності. Оскільки оператори дронів не можуть використовувати важку зброю, їм доводиться шукати уразливі місця в російських об'єктах, таких як трансформатори, склади з компонентами, установки для первинної переробки нафти та інші. Завдання влучити в ці цілі є досить складним.

Третій - збільшити силу удару. Стандартної бойової частини у 20-50 кілограм часто не вистачає, щоб пробити захист об'єктів й завдати серйозних втрат ворогу.

Для реалізації всіх цих завдань українським інженерам необхідно оснастити дрони реактивними двигунами, інтегрувати альтернативні системи навігації та збільшити обсяг бойової частини.

Вдосконалення дронів триває, однак платформа безпілотника поступово впирається у стелю своїх можливостей. Тож паралельно із цим українські конструктори взялись за розробку нових виробів - невеликих крилатих ракет, завдяки яким вітчизняна далекобійна зброя може вийти на якісно новий технологічний рівень.

ЕП провела розмову з творцями ракети "Пекло". Назва компанії залишиться під завісою таємниці з причин безпеки.

Концепція створення ракети виникла після обговорення з військовими. Оператори безпілотних літальних апаратів висловили бажання мати "щось" економічне, з компактною бойовою частиною та здатністю здійснювати запуск на відстань кількох сотень кілометрів у глибину території супротивника.

Щодо реактивного двигуна, військові не висловлювали прохання про його створення; його інтеграція стала ініціативою самих інженерів. У серпні 2023 року компанія сформулювала технічне завдання та створила перші ескізи. Відтоді розпочався непростий шлях розробки та тестування.

Розробка програми тривала цілий рік і фінансувалася за рахунок виробника, що в кінцевому підсумку обійшлося йому в кілька мільйонів доларів.

Один із розробників поділився, що першим завданням, яке стояло перед ними, був запуск ракети: перш ніж вона зможе атакувати ворога, їй необхідно отримати початковий імпульс. Українські безпілотники зазвичай запускалися з катапульти або з злітної смуги, але для крилатих ракет це не підходить через їх специфічні технічні характеристики. Зазвичай такі ракети запускаються з літаків, кораблів або спеціально розроблених наземних пускових установок.

Метод пуску ракети "Пекло" поки залишається під завісою таємниці з метою забезпечення безпеки. Проте в рамках подальшого розвитку компанія має намір реалізувати можливість запуску з різноманітних майданчиків.

Наступним етапом для інженерів стало забезпечення точності попадання ракети в ціль, а перед цим необхідно було навчити її орієнтуватися у просторі. Ракета "Пекло" використовує принаймні два методи наведення: інерціальну навігаційну систему та GPS.

Інерціальна система визначається як система, в якій комп'ютер, спираючись на встановлені сенсори і датчики, самостійно обчислює положення ракети та коригує її траєкторію для досягнення цілі. Проте, такий підхід не забезпечує високу точність ураження, особливо на великих відстанях. Тому його зазвичай доповнюють іншими навігаційними технологіями.

GPS - це технологія, що дозволяє визначати місцеположення ракети за допомогою супутникових даних. Однак, вразливість цієї системи полягає в її чутливості до російських засобів електронної боротьби, які можуть спотворювати супутникові сигнали. Найефективнішим способом захисту є використання CRPA-антен, що здатні нейтралізувати зовнішні перешкоди. В Україні виготовляються такі антени, а також здійснюється їх імпорт.

Розробник не розкриває деталі щодо інших вже впроваджених або майбутніх систем наведення, проте акцентує увагу на тому, що триває робота над численними варіантами ракети. "Росії потрібно створювати несподіванки", - підкреслив один із керівників проєкту.

Після ретельного вибору двигуна, електронних систем та інших елементів, ракета була готова до тестування. Оскільки ця зброя має великий радіус дії, її випробування часто починалися на одному українському полігоні, а завершувалися на іншому.

Для економії коштів на виготовлення дослідних зразків компанія тимчасово встановила можливість посадки ракети на парашуті. Тим не менш, на випробуваннях втратили до семи штук, що коштувало розробнику немаленької суми.

Коли виріб був уже майже готовим, його продемонстрували військовим на полігоні. На одну з демонстрацій запросили і президента Зеленського. За інформацією ЕП, саме він і вигадав назву "Пекло", оскільки ракета викликала у нього відповідні асоціації.

Розмір бойової частини є досить компактним і може бути зіставлений зі звичайним безпілотником-камікадзе дальнього радіусу дії. Проте, як зазначає розробник, ця ракета справляється зі своїм призначенням.

Як стало відомо ЕП, з початку розробки було щонайменше п'ять бойових застосувань "Пекла", одне з яких, попередньо, закінчилось ураженням дороговартісної російської військової цілі.

Після завершення розробки та кодифікації ракета "Пекло" одразу ж пішла у серійне виробництво. Охочих купити її знайшлося вдосталь. Контракти з компанією укладають ті самі підрозділи, що оперують далекобійними дронами.

Протягом останніх трьох місяців розробник створив приблизно 100 ракет і в даний час активно підвищує свої виробничі можливості. ЕП не має змоги оприлюднити точну ціну однієї серійної ракети, проте вона буде нижчою за вартість українського дрона-камікадзе "Лютий".

За інформацією розробника, 70% компонентів ракети виготовлено в Україні, як державними, так і приватними підприємствами. Існують певні обмеження в серійному виробництві, тому фахівці прагнуть їх подолати шляхом впровадження взаємозамінності елементів. Наприклад, ракета зможе використовувати різні типи двигунів в залежності від їх наявності на ринку.

Наступна перспектива ракети в серійному випуску залежатиме від її використання в боротьбі з агресорами. Це дозволить зрозуміти, наскільки ефективною є технологія в умовах війни та в яких напрямках її слід удосконалювати.

Протягом 2024 року було анонсовано три українські крилаті ракети: "Паляниця", "Пекло" та "Рута". Перші дві з них вже серійно виробляються, тоді як третя наразі проходить етапи випробувань. Насправді, існує значно більше моделей дронів-ракет, однак не всі з них обговорюються на публіці.

"Паляниця" та "Рута" відрізняються від "Пекла" більшим зарядом вибухівки, тож, ймовірно, всіх їх використовуватимуть проти різних цілей.

Кількість виготовлених ракет протягом 2025 року впиратиметься не тільки у спроможності заводів, але й у фінансування. Але оскільки завдання на виготовлення 3000 ракет публічно поставив особисто президент, без контрактів учасники ракетної програми точно не залишаться.

Крім того, в Україні протягом кількох місяців функціонує механізм залучення фінансування для виробництва озброєнь від західних партнерів. Литва вирішила виділити 10 мільйонів євро на створення ракети "Паляниця" для потреб Збройних сил. Це може стати важливим сигналом для інших країн.

Сьогодні можна зазначити, що на ринку вже почали з'являтися невеликі крилаті ракети, подібно до того, як колись виник ринок дальніх безпілотних літальних апаратів.

Реактивні дрони-ракети залишаться в межах специфічного сегмента озброєння і не зможуть стати повноцінною альтернативою великим крилатим ракетам. Проте досвід, набраний під час створення компактних ракет, може відкрити нові можливості для співпраці між оборонними підприємствами та вплинути на виробництво дальнобійної зброї значніших габаритів.

Створення великих крилатих ракет є набагато складнішим завданням, яке вимагатиме значно більше часу, фінансових ресурсів та досвідченості. Усі труднощі, з якими розробники стикалися під час роботи над малими ракетами, проявляться з ще більшою гостротою.

Для реалізації проекту такої масштабності необхідна підтримка з боку державних органів і військових, які можуть мотивувати підприємства до співпраці, створити чітке технічне завдання, знайти фінансування та компоненти, а також сприяти інтеграції цієї технології в армійські структури.

В Україні є лише одна подібна розробка – це протикорабельна ракета "Нептун", яка наразі виготовляється в серійних обсягах, постійно вдосконалюється і останнім часом активно застосовується для ураження російських цілей на суходолі. Окрім цього, тривають роботи над балістичною ракетою, ймовірно під назвою "Сапсан", яка успішно пройшла випробування цьогоріч.