Підводні конфлікти в Балтійському регіоні: чому Росія атакує важливі об'єкти інфраструктури держав Європейського Союзу та НАТО?
Оскільки Кремль не має можливості впливати на країни, що підтримують Україну, він обрав застосування гібридних стратегій, намагаючись підірвати енергетичні зв'язки серед держав-членів ЄС. Якщо не вжити заходів, подібні інциденти на Балтійському морі можуть повторитися й в інших водах.
В останні місяці холодні води Балтійського моря перетворилися на гарячий театр воєнних дій та гібридних спецоперацій. За цей час постраждали три ключові види підводних комунікацій: газопровід, лінії зв'язку та силовий електрокабель.
Майже в кожному інциденті слідчі підозрюють умисні дії росіян. Останні звично все заперечують: "А ви спробуйте доведіть".
Чому за диверсіями в Балтійському морі може стояти Кремль? Чи існують ризики збільшення кількості диверсій та як протистояти гібридній агресії?
Від початку масштабного конфлікту в акваторії Балтійського моря сталося чотири резонансні події, що торкнулися критично важливої інфраструктури держав НАТО та Європейського Союзу.
Перший інцидент стався у жовтні 2023 року, коли були пошкоджені газопровід Baltic Connector та кабель для передачі даних, що з'єднують Естонію і Фінляндію через Фінську затоку. Національне бюро розслідувань Фінляндії вважає, що до цього інциденту може бути причетне китайське судно під назвою Newnew Polar Bear. Виявилося, що його якір, який згодом витягли з дна моря, завдав серйозних ушкоджень. Розслідування триває досі.
У той час надзвичайний інцидент був визнаний випадковим, оскільки це був перший подібний випадок. Проте в листопаді 2024 року ситуація повторилася. Китайське судно Yi Peng 3, яке вирушило з російського порту Усть-Луга 15 листопада, пошкодило два підводні кабелі зв'язку: один між Швецією та Литвою, а інший - між Німеччиною та Фінляндією.
Шведські слідчі висловлюють припущення, що капітан корабля, який тягнув якір на відстані понад 160 км по дну моря, міг діяти під впливом російських розвідувальних служб. Серед членів екіпажу також були громадяни Росії. "Це викликало занепокоєння у всьому регіоні. Слід зазначити, що Військово-морські сили швидко затримали судно. Розслідування триває", - зазначив президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
Навіть у цьому випадку дехто називав новий інцидент випадковістю. Коли ж 25 грудня все повторилося втретє, цього разу із силовим електрокабелем EstLink 2 між Естонією та Фінляндією, усі зрозуміли: це не випадковість. Ремонт кабелю потужністю 650 МВт триватиме понад сім місяців - щонайменше до кінця липня.
Однак і цей інцидент не став фінальним. У кінці січня 2025 року було пошкоджено підводний кабель зв'язку, що з'єднує Латвію зі Швецією. Цього разу ушкодження завдало китайське судно Vezhen, яке також вирушило з російського порту Усть-Луга.
Власник судна визнав, що його танкер причетний до події, проте запевнив, що це сталося не навмисно. За його словами, один із важких якорів впав на дно через потужний вітер і зачепив оптоволоконний кабель. Судно було затримано та направлено у територіальні води Швеції для проведення розслідування.
Багато слідчих установ та політиків Європейського Союзу висловлювали припущення щодо можливої причетності Росії до згаданих актів диверсій.
Не варто сумніватися в авторстві цього вчинку. Зрозуміло, що розслідування лише починається і займе чимало часу. У деяких осіб можуть виникати питання: чи це навмисна диверсія, чи просто випадковість? Росіяни, як завжди, ставлять свої умови: "Доведіть свою правоту".
Це викликало занепокоєння у багатьох ключових представників ЄС та НАТО, що призвело до проведення консультацій. Непомітні дії Кремля можна розглядати як сигнал для країн регіону, а також для Європейського Союзу та НАТО, що ці інциденти можуть бути лише початком і ситуація може погіршитися. "Уявіть, якщо такі дії стануть поширеними", - зазначає Гончар.
Він припускає, що це може бути специфічний вид російсько-китайської співпраці.
Експерт зазначає: "Я виключаю ймовірність того, що росіяни використовують китайців у таємних операціях, адже рішення про дії не приймає власник судна, а члени екіпажу. На багатьох таких судах працюють росіяни, і це не лише звичайні матроси, а й капітани та старші помічники. Таким чином, можна говорити про певну форму співпраці, в якій кожен виконує свою роль."
На одній із пресконференцій журналісти звернулися до президента Кремля Владіміра Путіна з питанням про потенційну участь Москви у диверсіях на Балтійському морі. У відповідь російський лідер назвав ці звинувачення "абсолютною нісенітницею".
"Там могли статися будь-які події... Це технологічна зона... Можливо, щось зачепили гаком, я не певен, що саме... Можливо, був землетрус, хоч це і трапляється нечасто, але все ж. Якась зсувна активність... Я не можу точно сказати, нехай розберуться фахівці," - пояснював Путін.
Левову частку експорту нафти та нафтопродуктів Росія здійснює через свої термінали в Чорному та Балтійському морях.
Щодо Чорного моря у контексті експорту енергетичних ресурсів, Росія відчуває менше занепокоєння, адже у них є, хоч і часом непередбачуваний, але в цілому досить стабільний партнер - президент Туреччини Реджеп Ердоган.
У балтійському ж регіоні у 2024 році йшли розмови про обмеження російського нафтового трафіку, який почав загрожувати довкіллю. Річ у тім, що в останні роки Москва без консультацій навантажила Балтійське море велетенським обсягом (до 100 млн тонн щороку) нафти та нафтопродуктів, які є небезпечними вантажами.
Які це може мати наслідки, враховуючи використання застарілих танкерів без страховки, показав випадок з аварією двох суден біля Керченської протоки.
"Останнім часом на Балтиці заговорили про те, що потрібно обмежити нафтовий трафік. Тим більше, що він іде з країни-агресора, яка за ці гроші фінансує війну. Саме тому Росія почала наступальні дії в балтійському регіоні. Вона відчула, що її нафтовій імперії може настати кінець", - вважає Гончар.
На дні Балтійського моря існує три основні типи комунікацій: газопроводи, оптоволоконні лінії зв'язку та електричні кабелі. Нещодавно всі ці інфраструктури зазнали пошкоджень. Це може бути лише першим етапом більш масштабних конфліктів, оскільки Балтика не є єдиним або найбільшим регіоном з розвиненими підводними комунікаціями.
У Північному морі, яке прилягає до Балтійського, спостерігається значно вища концентрація підводних критичних комунікацій. Це особливо очевидно з огляду на те, що протягом останніх десятиліть у мілководних зонах Північного моря було встановлено безліч офшорних вітрових електростанцій. Їх загальна потужність досягає 25 ГВт, що відповідає потужності 25 реакторів атомних електростанцій. Для порівняння, пікове споживання електроенергії в Україні в останні роки становить менше 20 ГВт.
Численні силові кабелі, що забезпечують передачу електричної енергії від вітряних електростанцій до берега, проходять через дно Північного моря. Саме тому Росія, здійснюючи свої диверсії, створює образ можливих наслідків у випадку, якщо країни Балтії введуть серйозні обмеження на російський нафтовий трафік.
Так само це може бути своєрідним попередженням для Польщі, яка з 1 січня 2025 року почала головування в Раді Європейського Союзу.
Наприклад, можуть виникнути ушкодження у силовому кабелі потужністю 600 МВт, що з'єднує Швецію і Польщу, або в підводному газопроводі Baltic Pipe, який проходить між норвезькою частиною Північного моря та Польщею. Цей газопровід дозволив Варшаві розширити свої джерела постачання газу та відмовитися від імпорту російського газу.
Крім того, Польща має намір звести одну з найбільших у світі морських вітрових електростанцій у Балтійському морі, що зможе забезпечити електрикою 2,5 мільйона домогосподарств.
Натяк Кремля Польщі звучить так: у вас на узбережжі багато інфраструктури, тому не користуйтеся головуванням у ЄС для реалізації антиросійських ініціатив.
Недавні події у Балтійському регіоні можуть стати лише першим етапом, і якщо не вжити заходів, кількість інцидентів у найближчому майбутньому може зрости.
На даний момент країни НАТО активізують контроль, патрулювання та спостереження за усіма суднами в Балтійському морі. Це необхідний крок, однак неможливо встановити датчики або розмістити наглядові катери на кожен метр підводних комунікацій. Це і дорого, і малоефективно. Гончар пропонує три рішення, які можуть змусити російську сторону припинити руйнування критично важливої інфраструктури.
Перший - потрібні дзеркальні дії. Щось подібне має відбуватися з критичною інфраструктурою на російській території. Щоправда, Росія - це континентальна держава і більшість її критичної інфраструктури розташована всередині країни.
Другий аспект полягає в тому, що дії повинні мати асиметричний характер. Наприклад, у відповідь на деструктивні дії в Балтійському регіоні можна ввести обмеження на російський нафтотрафік, що дозволить зменшити надходження нафтодоларів до бюджету країни-агресора.
Більш того, тіньовий флот танкерів, що складається переважно із старих суден, становить серйозну загрозу для екології планети. Російські танкери неодноразово ставали причинами масштабних розливів нафти, які залишали по собі величезні плями забруднення. Такі інциденти були задокументовані в різних регіонах світу: від Таїланду до В'єтнаму, від Італії до Мексики.
Ось свіжий випадок: у грудні сталася аварія двох танкерів, що транспортували мазут, які затонули поблизу Керченської протоки. Екологічні втрати від витоку нафтопродуктів з цих суден оцінюються більш ніж у 14 мільярдів доларів.
Більш того, у водах Чорного моря затонули судна, які перевозили менше 10 тисяч тонн мазуту, в той час як у Балтійському морі курсують танкери з вантажопідйомністю від 100 до 150 тисяч тонн. Частіше за все вони заповнені до межі, тому наслідки можуть виявитися значно серйознішими.
Третій варіант – наслідувати дії російських військових, які неодноразово закривали водні простори Чорного та Азовського морів під виглядом проведення військових тренувань.
"Вони це робили у 2020-2021-му роках і жодної реакції не було. Якщо взяти до уваги, що Балтика - це фактично море НАТО та ЄС, то вони можуть діяти таким же чином: перекривати акваторію між Фінляндією та Естонією для руху цивільних суден. Це можна зробити, організувавши місячні навчання під приводом боротьби з підводними диверсіями. Тоді росіяни відчують", - пропонує Гончар.
В іншому випадку, вважає експерт, з кожним тижнем кількість диверсій буде зростати і згодом вони можуть початися в Північному морі.
