Плани на початок 2026 року: який шлях обере російське командування — Добропілля чи Костянтинівка?
Покровський напрямок, що охоплює також Добропільський, має свої особливості та можливості для розвитку.
Якщо абстрагуватися від конкретних результатів боїв за Покровсько-Мирноградський район оборони ЗСУ, який, цілком ймовірно, перейде під повний контроль ворога протягом наступного місяця, то подальші перспективи його наступу виглядають досить неоднозначними, а саме:
Більше того, у найближчому майбутньому, на сусідньому фланзі УВ "Центр" та "Юг", російське командування опиниться перед складним вибором: здійснити атаку на Добропілля чи, можливо, зосередитися на спробі прориву до Дружківки з південного заходу.
На даний момент у смузі 8-ї армії противник активно просувається в загальному напрямку Володимирівка — Софіївка, намагаючись реалізувати свої плани згідно з другим варіантом. Проте відновлення діяльності 51-ї ЗВА в районі Добропілля свідчить про те, що командування ворога також враховує можливість реалізації першого варіанту.
Взяття Костянтинівки та Дружківки, порівняно зі взяттям Добропілля, має більшу вагу для ворога в оперативному та стратегічному плані. Адже це наближає російські війська (виводить їх) з півдня до останньої великої міської агломерації Донбасу, яка перебуває під контролем України -- Слов'янсько-Краматорської, тоді як захоплення Добропілля може принести лише окремо взятий оперативно-тактичний успіх.
Фактично, наступ ворога на Костянтинівку та Дружківку є одним з елементів ширшого й "синхронізованого" плану російського командування, який передбачає вихід його військ до Слов'янсько-Краматорської агломерації одночасно з кількох напрямків -- з Лиманського (УВ "Запад"), Слов'янського (УВ "Юг") та Костянтинівського (УВ "Юг"). І він -- набагато більший, ніж гіпотетичний план прориву до Добропілля обмеженими силами УВ "Центр".
Існує також інший фактор.
Після тривалих і кровопролитних сутичок за Покровськ і Мирноград армії російського УВ "Центр" опинилися, м'яко кажучи, не в найкращому стані. Навіть у фінальній фазі зіткнень за Покровсько-Мирноградську агломерацію їхнє командування змушене все частіше вдаватися до "тактичних пауз", щоб зібрати необхідну кількість штурмової піхоти у передових підрозділах для продовження наступальних дій.
Атакувальні та штурмові операції з боку супротивника, виконувані підрозділами "взвод і вище", стали надзвичайно рідкісними. Фактично, ворог намагається "просуватися вперед" щоденно малими піхотними (штурмовими) групами, що складаються з 5-6 осіб, або навіть менше — 2-3. Більше того, в більшості випадків супротивник намагається діяти максимально непомітно, обираючи метод "просочування" замість відкритого наступу чи штурму.
Іншими словами, УВ "Центр" вже безсумнівно витратило значну частину своїх запасів і ресурсів у боях за Покровськ і Мирноград. У нього залишилось небагато штурмової піхоти в передових підрозділах, і її доводиться накопичувати протягом дедалі довших періодів. Це також помітно за темпами просування передових частин і з'єднань обох армій у напрямках "основного удару", які є надзвичайно повільними.
Одночасно російське військове командування направило в оперативну зону УВ "Юг", що діє в напрямку Слов'янсько-Краматорської агломерації (зокрема на Слов'янському та Костянтинівському напрямках), ряд "значних" резервів з Південної операційної зони. Серед них варто відзначити 70-ту мотострілецьку дивізію з 18-ї загальновійськової армії УВ "Днепр", а також основні сили 49-ї загальновійськової армії того ж угруповання.
Але Слов'янськ-Краматорськ -- це довго (адже для цього попередньо необхідно захопити Лиман, Костянтинівку і Дружківку), нудно (бажано форсувати Сіверський Донець і рухатися до Ізюму), а найголовніше, значно дорожче, ніж Добропілля, де результат можна "дати" швидше і дешевше у всіх аспектах (бо масштаб обох гіпотетичних операцій зовсім не співставний).
Думаю, січень дасть відповідь на питання -- яким "шляхом" вирішить піти далі вороже командування.
