Подвійна гра: як виглядають позиції сторін перед зустріччю Зеленського та Трампа
Перед зустріччю Зеленського та Трампа: аналіз позицій обох сторін.
Трамп діє в контексті трансарктичного морського маршруту (хоча наразі це лише міф) і вірить, що зможе отримати свою частку в Північному морському шляху (ПМШ). Путін готовий допомогти йому в цьому плані.
Запросивши Сі для обговорення гарантій щодо угоди по Україні, Путін фактично визнає, що Росія не здатна самостійно протистояти США (так само, як і Китаю). Таким чином, Москва змушена вести подвійну гру між цими двома великими державами. Її основна перевага полягає в географічному розташуванні, адже саме в цьому контексті Росія має 100% своїх природних ресурсів.
Росія де-факто визнала, що вона не може навіть теоретично бути полюсом світу. Бути наодинці з Китаєм Путін боїться. Стати "другом" США боїться через внутрішню політику. Він хоче балансувати. Зрив угоди з Трампом означає повне скочування в політичну залежність від Пекіна.
Китай влаштовує пропозиція бути гарантом, але вона точно не по душі Трампу. І я не впевнений, що щось подібне говорилося на зустрічі Путін-Трамп.
Європа прагне зберегти чинний статус-кво, проте це не є реалістичним. Баланс, встановлений після Овального кабінету, можна підтримувати лише протягом кількох місяців. Однак це не забезпечує основ для продуктивних переговорів у найближчій перспективі.
Україна функціонує в контексті виборів. Помітно, як обережно українські політики висловлюються щодо цієї ситуації, якщо взагалі роблять коментарі. Це, в свою чергу, створює нову проблему: відсутність внутрішнього діалогу призводить до нестачі єдиної позиції українських політиків на міжнародній арені.
У сучасному світі немає жодної сили, яка б прагнула до розпаду Росії в даний момент. Ми обмежуємося лише цією уявною категорією. Такий підхід суттєво спотворює наші уявлення про теперішнє та майбутнє.
Наша основна проблема полягає в тому, що у нас немає чіткої стратегії на випадок, якщо Трамп відмовиться санкціонувати продаж зброї у випадку невдачі переговорів.
Виходячи з вище сказаного, нам варто було б зрозуміти нарешті одну просту річ: ми маємо мати своє лобі в Вашингтоні. Про це говориться вже невідомо скільки років. Але нічого не робиться. Зрештою, у нас навіть загальмовано процес призначення посла.
Преса в США зараз явно настроєна проти цієї угоди й саме тому Трампу потрібен бліцкриг. Політикум в Штатах, між іншим, переважно мовчить. Проте, як би це дивно не звучало, але до понеділка ще доволі багато часу.
