Валерій Рикун, батько Олександра Рикуна, відійшов у вічність.
У ніч з 1 на 2 серпня в Дніпрі перестало битися серце Валерія Рикуна, призера юнацького чемпіонату Європи з футболу 1969 року, батька легенди українського футболу Олександра Рикуна.
Валерій Рикун з'явився на світ 5 вересня 1950 року. Свій футбольний шлях він розпочав у клубі "Дніпро", де невдовзі здобув популярність серед фанатів завдяки своїй майстерності, енергійності та незламному бажанню до перемоги.
У 1969 році Рикун-старший, виступаючи у складі юнацької збірної СРСР, здобув бронзову медаль на юнацькому чемпіонаті Європи (U18) та отримав титул найкращого півзахисника турніру. Після цього його запросили до дублюючого складу київського "Динамо", при цьому він перебував під прикриттям служби у внутрішніх військах. Тренер збірної, Євген Лядін, намагався забезпечити йому перехід до московського "Динамо". Раніше, у 1968-1969 роках, Валерій встиг зіграти п’ять матчів за першоліговий "Дніпро", який тоді очолював Валерій Лобановський.
В результаті, Рикуну не вдалося закріпитися в "Динамо", а згодом, через ряд проблем, його зовсім виключили з команди та направили до військової частини. Після завершення служби Валерій повернувся до Дніпра, але під час передсезонного збору в Сочі разом із своїм товаришем по команді Василем Лябиком серйозно порушив дисципліну. Відмовившись вибачитися перед Валерієм Лобановським, він був виключений з клубу.
Таким чином, кар'єра Рикуна-старшого на професійному рівні підійшла до завершення. Він знайшов роботу слюсарем на заводі і продовжив грати в аматорському футболі за команду "Вихор", де став справжньою зіркою любительської ліги Дніпра. Однак, Валерій не залишив свій розгульний стиль життя, продовжуючи святкувати перемоги з новими товаришами по команді. Іноді ситуація доходила до того, що тренер "Вихора" Цалік Цадиков вимушений був забирати зарплату у футболіста і сам купувати йому одяг, щоб той не витратив все на випивку.
Декілька років поспіль Рикун визнавався найкращим гравцем чемпіонату області, однак на вищий рівень переходити не бажав, і зрештою у 1974-му терпіння Цадикова луснуло -- він відрахував скандального гравця з команди. Однак, бажаючих бачити у своєму складі такого кваліфікованого футболіста, на аматорському рівні було вдосталь, тож Валерій продовжував грати, перекваліфікувавшись у центрального оборонця.
Таланти батька успадкував його син Олександр, який з'явився на світ у 1978 році. Незважаючи на труднощі, пов'язані з режимом, він досі залишається одним з найвизначніших півоборонців в історії українського футболу після здобуття незалежності. Рикун-молодший виступав за такі команди, як "Металург" з Нікополя, "Дніпро", маріупольський "Металург", "Металіст" та національну збірну України.
Крім того, Валерій Рикун виростив доньку на ім'я Наталія та став дідусем для онука Антона.
