На горизонті нас чекає суттєве зниження рівня життя: експертка з фінансів поділилася думками про те, якою повинна бути мінімальна зарплата в сучасних умовах.
На думку експерта, українцям не доплачують майже вдвічі.
Коли розмова заходить про те, в якій країні найвищі зарплати, Україну, як правило, не згадують. Рівень оплати праці в нашій країні помітно нижчий порівняно з країнами Європи, а мінімальна зарплата не покриває базових потреб. Фінансистка, незалежна фінансова радниця Єлєна Шепель пояснила, скільки мають отримувати українці та що буде, якщо не підвищувати "мінімалку".
Експерт пояснила, що до 2021 року мінімальна зарплата в Україні була законодавчо пов'язана з прожитковим мінімумом. Підняття прожиткового мінімуму автоматично тягло за собою підвищення мінімалки та соціальних виплат. Сьогодні цього немає, і мінімалка є фіксованою. Хоча насправді в ідеальному варіанті мінімальна зарплата має дорівнювати прожитковому мінімуму або перевищувати його.
Держава регулярно публікує офіційні дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму. Наприклад, у грудні 2024 року Міністерство соціальної політики оприлюднило розрахунки прожиткового мінімуму за листопад 2024 року, який для однієї особи становить 7461,64 грн. Для цих розрахунків були використані актуальні ціни на листопад 2024 року. Ця сума включає всі основні категорії витрат, необхідні для забезпечення життя, такі як витрати на харчування (3824 грн), вартість непродовольчих товарів (1449 грн), а також вартість послуг, таких як комунальні платежі, зв'язок, інтернет, транспорт та інші. Було розраховано середнє значення для різних соціальних і демографічних груп населення.
Держбюджетом на 2025 рік затверджено мінімальний розмір заробітної плати на весь рік на рівні січня 2024 року у розмірі 8000 грн, попри фактичне здорожчання товарів та послуг та інфляційні процеси. При цьому у березні цього року фактичний розмір прожиткового мінімуму становив вже 10800 грн.
На думку Шепель, враховуючи інфляцію та зростання фактичного прожиткового мінімуму, реальна мінімальна зарплата має становити не менше 15 тисяч гривень.
Фактичний рівень прожиткового мінімуму включає лише найнеобхідніше, тоді як мінімальна зарплата повинна гарантувати:
Ці витрати не включені до прожиткового мінімуму, проте вони є важливими для забезпечення гідного життя.
Відсутність коригування мінімальної заробітної плати протягом двох-трьох років на фоні зростання реального прожиткового мінімуму викликає серйозні соціально-економічні проблеми, зокрема – призводить до реального зниження рівня життя працюючих людей. Шепель зазначає, що коли мінімальна зарплата залишається на одному рівні, а витрати на продукти, послуги, комунальні платежі та медикаменти зростають (що й відображає підвищення фактичного прожиткового мінімуму), це призводить до зниження купівельної спроможності цих доходів. Працівники, які отримують мінімальну заробітну плату, втрачають можливість задовольнити навіть найосновніші потреби, а не лише змушені "економити".
Крім того, ще одним результатом стане скорочення соціальних допомог, які залежать від рівня мінімальної заробітної плати:
В Україні існує безліч штрафів, податків, соціальних допомог, пенсій, виплат по безробіттю та лікарняних, які залежать від рівня мінімальної заробітної плати. Якщо не оновлювати цю мінімалку, всі ці виплати залишаються на тому ж рівні, хоча реальні витрати на життя можуть зростати.
Серед наслідків, за словами фінансистки, і більша тінізація економіки. Люди починають працювати "в тіні" або частково отримувати зарплати "в конвертах", бо офіційна мінімалка не дозволяє вижити. Це знижує надходження до бюджету і Пенсійного фонду. Отже, держава втрачає контроль над ринком праці.
Особи, які працюють, але заробляють лише мінімальну зарплату, насправді потрапляють у зону бідності. Це явище відоме як "бідність серед працюючих".
Отже, експерт зазначає, що якщо мінімальна заробітна плата не буде переглянута протягом кількох років, а ціни на життєво важливі товари продовжать зростати, то реальні доходи громадян зменшаться. Це призведе до збільшення рівня бідності та соціальної напруги, а також знизить ефективність держави в ролі регулятора та захисника своїх громадян.
