Дії, що шкодять Україні: як польські ультраправі здобули "золоту акцію" на виборах.

З метою досягнення перемоги на президентських виборах Кароль Навроцький погодився виконати всі ультраправі вимоги, серед яких є й відверто антиукраїнські.

Новий глава Польщі повинен перешкодити членству України в НАТО та забезпечити, щоб польські війська не були відправлені на територію України.

Це - дві з восьми вимог, які Славомір Менцен, кандидат у президенти від ультраправої "Конфедерації", висунув учасникам другого туру.

Першим, хто відреагував на цей заклик, став Кароль Навроцький — кандидат, який формально не належить до жодної партії, проте отримує значну підтримку від опозиційної сили "Право і справедливість" ("ПіС"). Він заявив про свою готовність прийняти ці умови і виступити в ефірі на YouTube-каналі Менцена, де планує підписати відповідний меморандум.

А другий кандидат - представник керівної партії "Громадянська платформа" Рафал Тшасковський - також не відкинув ці умови, заявивши про готовність прийти на ефір та подискутувати про них із Менценом.

Дні, що минули після першого туру виборів, безсумнівно підтверджують, що Славомір Менцен став ключовим переможцем цього етапу. Кандидат у президенти, який зайняв третє місце з 14,8% голосів, здобув "золоту акцію", що дозволяє йому впливати на порядок денний лідерів перегонів.

З критикою його вимоги блокувати вступ України до НАТО виступив лише прем'єр Дональд Туск. А учасники другого туру або підтримали її, або мовчать.

Таким чином, антиукраїнські настрої значно загострилися під час нинішніх виборів у Польщі.

Якщо Кароль Навроцький стане переможцем виборів, йому потрібно буде врахувати свої зобов'язання.

Більш того, ймовірність такого сценарію за останні дні лише зростає. Схоже, що відносно проукраїнський кандидат Рафал Тшасковський не може визначитися зі стратегією на другий тур, а його спроби залучити нових виборців лише відлякують базовий електорат.

Польський експерт у галузі політики Марчин Паладе провів розрахунки, згідно з якими, якщо явка виборців у другому турі не зросте суттєво, то переможцем стане Кароль Навроцький, проте його перевага буде досить незначною.

Зокрема, за проведеними оцінками, підтримку кандидату має висловити 50,3% виборців, в той час як Тшасковський отримує лише 49,9% голосів.

Цей прогноз ґрунтується на спостереженнях щодо того, як може проголосувати виборче населення тих кандидатів, які не змогли пройти до другого туру. Зокрема, згідно з його оцінками, Навроцький може отримати 65% голосів виборців Славоміра Менцена та Гжегожа Брауна – ультраправого радикала, який несподівано зайняв четверте місце в першому турі із результатом 6,34%.

З цього електорату Тшасковський може розраховувати лише на 15% виборців Менцена. Решта виборців просто не піде на дільниці, оскільки для них однаково неприйнятними є обидва кандидати.

У таких умовах публічна підтримка Славоміра Менцена може стати ключовою для досягнення перемоги. Проте, він не надасть її без зусиль.

20 травня Менцен скликав пресконференцію, заявивши, що кандидат у президенти, який претендує на його підтримку, мусить підписати декларацію, взявши на себе певні політичні зобов'язання.

Крім двох зазначених аспектів, пов'язаних з Україною, він наполягає на тому, щоб забезпечити відмову від підвищення податків, контролю за обігом готівки, обмеження доступу до вогнепальної зброї, а також передачі будь-яких національних повноважень інституціям Європейського Союзу.

Жодна з цих вимог не викликала жодних заперечень у Кароля Навроцького.

"Я погоджуюсь на запрошення і готовий підписати ці пропозиції. Інші деталі обговоримо з паном на його YouTube-каналі. З нетерпінням чекаю зустрічі," - зазначив він у своєму пості на платформі Х.

Варто уточнити, такі вимоги не відповідають курсу партії "Право і справедливість", яка стоїть за Навроцьким. Втім, формально Навроцький є незалежним кандидатом, і це істотно спрощує його зближення з ультраправими.

Не відмовляється від боротьби за електорат Менцена і Рафал Тшасковський. Він погодився прийти на ефір до Менцена, щоб подискутувати про його вимоги. І хоча, оголосивши про це на одному з передвиборчих мітингів, Тшасковський уточнив, що "не гарантує підписання декларації", сам факт його згоди на розмову в такому форматі, свідчить: він не виключає, що обмежено підтримує хоча б деякі пункти Менцена.

Гжегож Браун також висловив свої вимоги до учасників другого туру. Проте, ці вимоги виглядають явно неприйнятними.

Антиукраїнські аргументи, такі як заборона "бандерівської ідеології" і припинення військової підтримки України, переплітаються з антиєвропейськими, антисемітськими та антисистемними позиціями, що робить їх абсолютно неприйнятними навіть для Навроцького.

Отже, єдиний сигнал, який правий кандидат надіслав цьому електорату, полягав у тому, що він згадує його разом із своїми прихильниками та виборцями Менцена, називаючи їх "патріотичною більшістю", яка незабаром здобуде перемогу над лібералами.

Хоча Славомір Менцен не потрапив у другий тур, саме він стає найзначнішим переможцем цих виборів.

Змусивши кандидатів від мейнстримних політичних сил погодитися прийти на його канал та обговорювати його вимоги, кандидат від "Конфедерації" добився, що його політична сила вийшла з ізоляції, остаточно втративши статус руконеподаваної.

Цей факт також підкреслюється несподівано високими досягненнями Гжегожа Брауна – на його фоні "Конфедерація" постає як політична сила з певною респектабельністю, з якою можна вести діалог і, можливо, в майбутньому формувати коаліцію.

Польські експерти з політики ведуть дискусії щодо того, яка з перемог є найбільш вигідною для Менцена.

Перемога Навроцького поглиблює політичну нестабільність у державі та сприяє наближенню дострокових виборів.

Вибори, за результатом яких "Конфедерація" може вперше увійти до влади, створивши коаліцію з "ПіС".

У випадку, якщо Тшасковський здобуде перемогу, "Конфедерація" отримає нові перспективи. Невдача на президентських виборах стане серйозним ударом для "ПіС", що відкриє шлях для "Конфедерації" у боротьбі за лідерство на правому політичному спектрі.

І не виключено, що Менцен врешті-решт уникне необхідності напряму заявляти про підтримку когось із кандидатів. Адже свій головний бонус він вже отримав.

Несподівана перемога на першому етапі поставила Рафала Тшасковського в складну ситуацію.

Несподівано перед другим туром він втратив своє звання фаворита і тепер, здається, змушений виступати в ролі того, хто має наздоганяти.

Перемога Навроцького ще не забезпечена, і нещодавні події в Румунії підтверджують, що можна здобути успіх, навіть якщо є значна відстань до лідера.

Проте це вимагає осмислення своїх помилок та корекції виборчої стратегії.

Проте кандидат від партії Дональда Туска поки не зміг зробити цей крок.

Частина його команди та підтримувальних сил одразу після оприлюднення перших турів результатів закликала слідувати "румунському варіанту", представляючи другий тур як конфлікт між "демократичною Польщею та Польщею коричневого кольору".

Такий шлях має мобілізувати електорат проєвропейських сил, частина з яких не пішла на дільниці через загравання Тшасковського з ультраправими. І саме таким шляхом пішов переможець румунських виборів Нікушор Дан.

Особливо враховуючи, що теперішнє поклоніння перед Менценом дає можливість зарахувати Навроцького до ультраправого флангу. Це може стати значним чинником для активізації проєвропейського виборця.

Однак Тшасковський лише частково врахував ці рекомендації. Паралельно з тим, як він намагається подати другий тур як ключову битву між демократією та ксенофобією, кандидат-ліберал продовжує шукати підтримку у правих сил.

Зокрема, окрім дозволу на візит до Менцена, Тшасковський також залучив до своєї команди Яцека Северу, колишнього керівника Бюро національної безпеки і близького соратника президента Анджея Дуди.

Ці кроки демонструють, що кандидат-ліберал не втратив надії "відкусити" хоч якусь частину ультраправого електорату.

Так, ця ідея має свою логіку. Йдеться про антисистемний електорат, для якого і Тшасковський, і Навроцький однаково виглядають як частини ненависної політичної еліти. А Навроцький, попри формальний статус незалежного кандидата, сприймається як частина "ПіС", до правління якої є чимало питань.

Отже, якщо Тшасковський зуміє переконати хоча б певну частину ультраправих виборців підтримати його, а також вплине на іншу частину, щоб вони утрималися від голосування, це може стати вирішальним чинником, що призведе до його успіху.

Однак існує одна проблема. Ці дві методики: розширення основної виборчої аудиторії та зближення з ультраправими, в значній мірі конфліктують одна з одною.

Існує ймовірність, що жодна з запропонованих стратегій не дасть бажаних результатів.

І тоді Тшасковський отримає саме те, що можна отримати, намагаючись спіймати двох зайців одночасно.

Це може стати вирішальним моментом, коли нещодавній беззаперечний лідер змагань остаточно позбудеться можливості на здобуття перемоги.

У п’ятницю, 23 травня, відбудуться дебати між Рафалом Тшасковським та Каролем Навроцьким. Існує велика ймовірність, що за результатами цих дебатів можна буде зробити висновки про те, наскільки змінилася риторика кандидатів у бік правих виборців.

На наступний день Рафал Тшасковський завітає на ефір до Менцена, і цей момент можна вважати вирішальним, адже цікаво спостерігати, як кандидат відреагує на відверті антиукраїнські пункти з вимог кандидата від "Конфедерації".

Однак, безсумнівно можна стверджувати, що нещодавній успіх польських ультраправих може призвести до значних труднощів для України.

Навіть якщо Тшасковський здобуде перемогу (ймовірність якої залишається досить значною), уряду доведеться мати справу з опозицією, яка стає все більш україноскептично налаштованою. "Конфедерація" вже зараз починає впроваджувати свої ідеї у порядку денному "ПіС", і цей процес тільки набере обертів.

Замість цього, тріумф Навроцького піднімає політичну кризу в Польщі на нову висоту.

Новий президент буде ветувати урядові ініціативи набагато частіше, аніж це робив Анджей Дуда. Тим самим - підштовхуючи коаліцію до розвалу. Чи просто - не даючи коаліції виконувати свої передвиборчі обіцянки, тим самим "обнуляючи" її шанси на перемогу на виборах 2027 року.

Проте основною проблемою залишається те, що, згідно з соціологічними дослідженнями, лише три політичні партії мають можливість потрапити до нового парламенту в разі проведення дострокових виборів: "Громадянська платформа" під керівництвом Дональда Туска (самостійно або в коаліції), "Партія прав і справедливості" (ПіС) та "Конфедерація".

А це майже неминуче означає зміну влади та формування коаліції за участю антиукраїнської "Конфедерації".

Отже, це той самий сценарій, якого так остерігалися перед виборами 2023 року, і якого тоді вдалося уникнути.

Втім, варто нагадати, що ймовірність вкрай негативного для України сценарію у Румунії була набагато вищою, аніж зараз у Польщі. Але мобілізація прозахідного електорату повністю змінила всі розклади.

Рафал Тшасковський ще має шанс застосувати цей рецепт. Яке рішення він ухвалить, стане відомо вже в найближчі дні.