"Придністров'я перестало бути замороженим конфліктом. Росія стала причиною, що зруйнувала цей 'холодильник'."

На фоні зміни політичних еліт у Сполучених Штатах, виборчих процесів в Європі та активних дій на фронті російсько-українського конфлікту, енергетична криза, або ж "енергетична війна", яку Росія розгортає проти Молдови, залишається поза увагою ключових світових акторів.

Однак для України ці події (які останніми днями отримали стрімкий розвиток) мають особливе значення.

Адже якщо Кремль досягне своєї мети, то "за спиною України", тобто на західному кордоні, може утворитися величезний російський плацдарм, пояснює у розмові з "ЄвроПравдою" Влад Кульмінський.

Він - колишній віцепрем'єр уряду Молдови з питань реінтеграції, тобто відповідальний за Придністров'я. Зараз він не обіймає жодної посади і має достатній рівень незалежності - але лишається одним з тих, до чиєї думки дослухається президентка Мая Санду. До слова, Кульмінський у 2022 році деякий час працював в Україні та вивчив українську мову.

Ми зустрілися в Києві і вирішили скористатися цією можливістю для спілкування. Запрошуємо вас переглянути наше відео.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували деталізовану та структуровану текстову версію розмови.

Те, що спостерігається сьогодні в Придністров'ї, насправді стосується не стільки самого регіону, скільки Молдови.

Це все є частиною спроб відвернути Молдову від європейського шляху. А мета усіх цих дій - зробити так, щоб Молдова не вийшла зі сфери російського впливу. Щоб Росія "не втратила Молдову".

Однією з вимог цього є необхідність змінити уряд у державі.

Хочу підкреслити: мова не йде про перехід влади на користь проросійських сил.

Росія прагне, щоб в Молдові була урядова структура, яка б підтримувала статус країни, що відповідає англійському виразу "in between state". Це означає, що Молдова повинна бути сприйнята як "країна між", сіра зона або ж "буферна держава".

Для Молдови цей статус насправді не є новим.

Протягом 30 років від отримання незалежності він був магістральною зовнішньою політикою держави - мовляв, "давайте дружити з усіма". Як бачимо, ця зовнішня політика не спрацювала (ані Молдова не стала процвітаючою, ані Придністров'я не повернулося).

Під керівництвом нинішнього уряду Молдови підхід до зовнішньої політики суттєво змінився. Попри численні недоліки, які викликають критику, варто відзначити важливу особливість: Кишинів чітко заявив про намір більше не брати участь у геополітичних маневрах з Росією. Натомість, він зосередиться на всіх можливих зусиллях, щоб інтегруватися до Європейського Союзу та вийти з-під російського впливу.

Відтепер основою нашої зовнішньої політики є інтеграція до Європейського Союзу.

І от щоб зупинити цей рух та повернутися до попереднього стану, Росія вирішила створити штучну кризу. Причому ця криза зараз тільки розпочинається.

З 2006 року Росія безкоштовно забезпечує газом Придністровський регіон, тоді як Кишинів змушений купувати його за досить високими цінами.

Проте, наявність "безкоштовного газу" у Придністров'ї також приносила користь Молдові. Електростанція, що знаходилася на лівому березі Дністра (тобто на території Придністров'я), перетворювала цей газ на електричну енергію, яку потім постачали за низькою ціною на правобережну частину Молдови. Електрика, придбана на Кучурганській станції, інколи була втричі дешевшою, ніж ринкові ціни в сусідній Румунії.

Хоча для мешканців Придністров'я газ і електрика були ще дешевшими - там діяв у кілька разів нижчий тариф.

На даний момент Росія прагне збільшити цей розрив ще більше. Вона має на меті призвести до різкого зростання тарифів на електроенергію в Молдові, що, в свою чергу, викликатиме подальший ріст цін на різні товари та послуги.

Росія в даний час має намір поновити безкоштовне постачання газу до Придністров'я. Це призведе до того, що для мешканців Кишинева вартість газу та електроенергії буде в десять разів вищою, ніж для молдован, які проживають у Тирасполі. Внаслідок цього можна очікувати зростання невдоволення урядом у Кишиневі, що, в свою чергу, може відобразитися на результатах парламентських виборів, де виборці можуть обрати інші політичні сили.

При цьому Москві не обов'язково, щоб перемогу здобули саме проросійські сили.

Достатньо повернення до влади тих, хто погоджується зі статусом Молдови як сірої зони.

Я хочу підкреслити, що Молдова продовжує існувати як держава саме завдяки Україні та ЗСУ. Якби не ви, то Молдови би вже не було. Тож Україна і її опір російським військам врятували також і Молдову.

Саме з цієї причини Кремль не прагне перетворити Молдову на країну, прихильну до Росії, оскільки це вже стало неможливим.

Однак змінити позицію молдовської влади щодо відносин з Росією - цілком реально, і, можливо, це і є головною метою дій, які ініціювала Росія.

Для цього на виборах лунатиме теза: ви ж самі бачите, що у Молдови буде все гаразд, якщо у нас будуть гарні стосунки з Москвою. Буде дешева електроенергія, буде газ, хліб безкоштовний - все буде.

Якщо нині нормальні відносини з Москвою відсутні, це призведе до значного подорожчання електроенергії та зростання цін на інші товари.

Як вам відомо, восени в Молдові проходили президентські вибори, на яких проєвропейська кандидатка Мая Санду здобула перемогу, але вона була досить напруженою. (Прим. ЄП: на виборах серед місцевих виборців Санду не змогла виграти, проте отримала підтримку від закордонної діаспори, що забезпечило її успіх).

Досягти навіть цих результатів виявилося для Санду надзвичайно складно. Тому Росія покладає надії на те, що у наступному парламенті, вибори якого заплановані на осінь, існуючу монобільшість пропрезидентської партії "Дія та солідарність" (PAS) змінить коаліція партій, які підтримують статус Молдови як буферної зони.

А це своєю чергою створює для України загрозу, що у вас за спиною буде уряд, який співпрацюватиме з Росією і дослухатиметься до неї.

Наприклад, він може зупинити транзит товарів до України або з України через Молдову.

Або ж Росія може розпочати формування своїх військових потужностей у Молдові, що змусить Україну збільшити чисельність своїх військових на кордоні. Нагадую, що довжина українсько-молдовського кордону становить 1200 км, що робить його другим за довжиною українським кордоном після кордону з Росією.

Коли йдеться про відновлення постачання газу, треба підкреслити важливу річ: йдеться про обмежені обсяги газу, менші, ніж було до 31 грудня 2024 року. Ідея в тому, щоб забезпечити внутрішні потреби Придністровського регіону, щоби подати газ та тепло в будинки - але у жодному разі не відновлювати постачання електроенергії на правий берег Дністра.

Це також вказуватиме на те, що Придністров'я не зможе відновити свої фінансові ресурси, оскільки раніше його бюджет поповнювався за рахунок продажу електроенергії Молдові, що виготовлялася з безкоштовного газу.

Це має два наслідки.

Одним із наслідків є те, що Молдова більше не зможе розраховувати на доступну електроенергію. Ця ера справді залишилася позаду. Це створить можливість для російської пропаганди повторювати до парламентських виборів: "Ось подивіться, як добре живуть люди в Придністров'ї, у них все в порядку, а ціни нижчі, ніж у Молдові".

Але є й другий наслідок: це означає, що статус-кво Придністров'я, який змушував усіх миритися зі збереженням замороженого конфлікту, зруйнований.

"Холодильник", в якому цей конфлікт існував протягом багатьох років, більше не існує.

Він зазнав руйнації через дії самої Росії, яка знищила модель функціонування регіону, що базувалася на безкоштовному постачанні газу.

Це вказує на те, що тема реінтеграції Молдови знову стала актуальною, і її необхідно буде розглянути в найближчому або середньостроковому майбутньому.

Інше питання полягає в тому, яким чином буде знайдено рішення. В Україні інколи згадують про можливість військового сценарію, зокрема про те, що Молдова могла б звернутися по допомогу до Збройних Сил України для вигнання російських військових з Придністров'я. Проте варто підкреслити: такого запиту не буде. Молдавський уряд не має наміру розглядати цей варіант.

Ми ставимо за мету виключно політичне врегулювання конфлікту.

Усі інші альтернативи призведуть до конфлікту, що є абсолютно неприйнятним для Молдови.

Молдова - маленька країна, лише 2,5 мільйона людей, і воєнний сценарій здатен повністю зруйнувати державу. Через це нам підходить виключно політичне, мирне врегулювання Придністровського конфлікту.

На мою думку, владі Молдови, ймовірно, варто буде вжити всіх заходів, щоб відсунути це врегулювання до після проведення парламентських виборів.

Проте, після виборів нового парламенту та формування нового уряду Молдови, питання політичного врегулювання конфлікту в Придністров'ї стане актуальним та, ймовірно, опиниться на першому місці в списку пріоритетів.

Попри імовірність перемоги у Молдові приховано проросійських сил, я все ж вважаю, що не існую варіанта, за якого частиною придністровського врегулювання буде рішення "узаконити" перебування у регіоні військ РФ.

Не лише діюча влада Молдови відмовляється від цього варіанту. Всі уряди країни, що діяли з 1992 року, стверджували, що російські війська мають залишити регіон, і їхній відхід є необхідною умовою для досягнення мирного врегулювання.

Подивіться на мапу: Молдова розташована між Україною та Румунією.

Тож погодитися на збереження російської воєнної присутності можуть лише геополітичні самогубці. Навіть якщо після парламентських виборів уряд сформують проросійські сили, то поява у них такої дурної ідеї означатиме їхнє геополітичне самогубство. Одразу.

Суть справи полягає в тому, що дозвіл офіційного Кишинева на легалізацію російського військового контингенту (а отже, на відновлення можливості ротації військових, оновлення техніки тощо - ЄП) стане серйозною загрозою для Києва.

У такій ситуації загроза досягне рівня, що вимагатиме термінової реакції з боку України.

Йдеться про всі способи, якими Київ може відповісти.

І це цілком зрозуміло, бо Україна, що воює з російською агресією, не захоче після парламентських виборів у Молдові миритися з тим, що у неї за спиною створюється величезний російський плацдарм.

Тому я вважаю, що геополітичним самогубством буде той сценарій, у якому майбутня влада Кишинева спробує повернути Молдову в орбіту Росії.

Тож я вважаю, що на такий крок ніхто не зважиться. А "проросійськість" імовірної нової влади Молдови навіть за такого сценарію буде умовною та буде ховатися за риторикою про "різновекторність" та про "міст між Заходом та Сходом".

Попри наявні виклики, шлях, який дозволить зберегти Молдову відкрито проєвропейською, існує.

Власне, кожен політик, який справді піклується про національні інтереси Молдови, повинен підтримувати європейський курс.

Досить поглянути на карту, щоб усвідомити, що геополітична ситуація Молдови обмежує її можливості. Повернення до Росії вже неможливе. Тому в нинішніх умовах політики Молдови повинні активно обговорювати, яким чином країна може рухатися в напрямку Європейського Союзу, які пріоритети мають бути визначені, які зміни необхідно впровадити для боротьби з корупцією та виконання вимог ЄС тощо.

Але, на жаль, в реальності буде не так.

В реальності протягом 30 років багато людей отримували особистий зиск з того, що Молдова була сірою зоною, і збудували на цьому свою економічну силу. Тому вони хочуть відновити цей статус, щоби знову заробляти на цьому гроші.

Поза тим, я зберігаю оптимізм у оцінці.

Наразі я вважаю, що ймовірність збереження проєвропейського уряду в Молдові становить 60%.

Але на виборах буде важливий буквально кожен голос.

І тут могла б допомогти Україна.

Ми потребуємо підтримки в зміні поглядів серед етнічних українців. В Україні проживає приблизно 7-8% громадян Молдови, які є етнічними українцями, проте значна частина з них має проросійські настрої.

Крім того, важливо, щоб Україна сприяла Молдові в збереженні миру та стабільності.

Нам також потрібна допомога Євросоюзу та всіх партнерів у тому, щоб зберегти проєвропейську владу.

І, зрештою, нам необхідно зосередити більше уваги на подіях, що відбуваються в Молдові. Зокрема, це стосується і України. Нагадаю, що Молдова - це країна, яка знаходиться неподалік; країна, з якою ви межуєте на 1200 кілометрах кордону.

Зв'язувався Сергій Сидоренко.