Зупинити війну та досягти стабільного миру для Трампа буде неможливо з однієї основної причини. Інтерв'ю з Мережком.
Президент США Дональд Трамп заявив, що переговори з Росією щодо "завершення українського "конфлікту" просуваються дуже добре". Трамп уже тривалий час дає зрозуміти, що віддає перевагу ввічливій розмові з РФ та її диктатором Путіним. Його помічники вже говорять про економічну співпрацю з Москвою і швидке скасування санкцій. Дійшло до того, що Рада Безпеки ООН схвалила запропоновану США резолюцію щодо України, без критики на адресу РФ і звинувачень у тому, що вона є "агресором".
Щодо України та президента Володимира Зеленського у Трампа зовсім інша риторика. Із двох варіантів для просування переговорів: тиснути на Москву або тиснути на Київ, схоже, Трампа обрав другий.
Своїми думками щодо нинішнього стану двосторонніх відносин між Україною та США в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
- На четвертий рік повномасштабного вторгнення Росії Україна, схоже, має значні проблеми в комунікації з президентом США Дональдом Трампом, риторика якого щодо нашої країни та українського президента за останній час змінилася кардинально. Репліка президента України Володимира Зеленського про те, що Трамп перебуває у пастці створеного Кремлем "дезінформаційного міхура", лише посилила сварку. Відповідь Трампа стала ще більш зловісною. "Зеленському краще рухатись швидше. У нього не залишиться країни", - попередив він. Власне, ваше бачення того, що зараз відбувається у двосторонніх відносинах між Україною та США?
На мою думку, поточна ситуація не є надто тривожною. Навіть у стосунках між добрими друзями та партнерами можуть виникати певні непорозуміння, відмінності в думках та різні погляди. Це абсолютно природний процес. Найважливіше — знайти способи для вирішення цих розбіжностей.
Перший варіант - поглиблювати цю кризу, роблячи недостатньо продумані емоційні заяви, які далі будуть закручувати спіраль взаємонепорозуміння. Звісно, це не дуже мудрий підхід з точки зору практичної політики. Другий варіант полягає в тому, щоб використати цю кризу, зробити з неї якийсь конструктив. Я вважаю, що цим якраз і займається українська дипломатія.
Урок, який ми повинні засвоїти з цієї кризи, полягає в необхідності постійного діалогу між президентами США та України. Не можна залишати такі важливі та складні відносини між нашими країнами без належної уваги. Це, на мою думку, є критично важливим аспектом. Чим частіше президенти зустрічатимуться і проводитимуть саміти, тим нижча ймовірність виникнення подібних криз і непорозумінь. Ми помічаємо, що щойно Україна починає чітко викладати свою позицію, такі нереалістичні наративи поступово зникають.
Є ще один важливий аспект, на який слід звернути увагу. Важливо зрозуміти інтереси Трампа та його команди в цій ситуації. Він намагається всіма силами підкреслити контраст між своєю політикою та діями експрезидента США Джо Байдена. Трамп прагне позиціонувати себе як миротворця, демонструючи, що Байден не впорався з російською агресією проти України, в той час як він сам є справжнім фахівцем у досягненні угод. Він стверджує, що здатен ефективно вирішувати будь-які конфлікти, зокрема, питання війни Росії проти України. Проте існує один суттєвий момент, який свідчить про недосяжність таких цілей. Цим моментом є Путін, його безкомпромісна позиція та маніакальне прагнення знищити Україну. Російський диктатор не зацікавлений у справжньому мирі чи навіть у перемир'ї, яке могло б забезпечити безпеку України. Його мета полягає в створенні умов для подальшого знищення України, що є сенсом його політичної кар'єри та життя. Путін поставив на цю карту все. Тому досягти компромісу, миру чи перемир'я з особою, яку можна порівняти з сучасним Гітлером, є практично неможливим.
На мою думку, Трамп вже починає усвідомлювати ситуацію, але йому все ж потрібно знайти спосіб примусити Путіна сісти за стіл переговорів. Хоча б для того, щоб продемонструвати своїм виборцям, що він щось робить, незалежно від підсумків. Це своєрідна політична гра. Висловлювання Трампа мають на меті вплинути на Путіна, маючи чітку політичну стратегію — змусити або спокусити диктатора до переговорів. Це важливо враховувати при аналізі слів американського президента. Навіть західні експерти вказують на те, що заяви Трампа не слід сприймати буквально.
Отже, ви думаєте, що всі ці особисті нападки на президента України і нашу країну робляться з метою змусити Путіна сісти за стіл переговорів? До того ж, нова адміністрація США вперше з моменту початку війни висловила підтримку Росії, виступивши проти резолюції, підготовленої європейськими державами та Україною до річниці вторгнення. Вашингтон вніс до Ради Безпеки ООН свій власний текст резолюції, в якій Росія не визнається агресором, а війна називається "конфліктом" без жодної критики на адресу РФ. Як це все слід сприймати в контексті дипломатії?
Суть у тому, що Трамп є важливою політичною реальністю для нас, від якої ми залежимо. Він очолює державу, від якої значною мірою залежить наша безпека і навіть виживання. І ми не можемо закривати на це очі. Тому, коли звучать неприйнятні заяви чи вживаються дії, що йдуть проти наших інтересів, ми, безумовно, повинні реагувати. Але, враховуючи нашу залежність від Сполучених Штатів, важливо діяти з терпінням, дипломатично і з почуттям власної гідності. Це означає, що ми маємо уникати дій, які можуть зашкодити нам. Якщо виникає криза, наша реакція має бути обережною, щоб не спричинити ескалацію та поглиблення напруженості в двосторонніх відносинах.
- Спецпредставник Трампа Стівен Віткофф, який на сьогодні є основною довіреною особою Трампа у спілкуванні з російським диктатором Путіним, напередодні заявив, що проєкт "стамбульських домовленостей" 2022 року, "може бути взятий за основу в українському врегулюванні". Знову бачимо збіг російсько-американських позицій, адже ці "домовленості" проштовхує і Москва.
Так, переговори у Стамбулі мали місце, проте жодного істотного порозуміння чи угод досягнуто не було. Існує принцип: поки не узгоджено все, немає нічого узгодженого. У Стамбулі були різні проекти та пропозиції, які обговорювалися, але результатів не було отримано. Тож твердження про існування "стамбульських домовленостей" не відповідає дійсності – їх просто не існує. Це є ключовим моментом. Тому базуватися на уявному, чого насправді немає, я вважаю недоцільним.
Віткофф знову підкреслив важливість компромісів з обох сторін. "Це те, у чому президент Трамп досягнув значних успіхів. Він показує, що шлях до миру вимагає поступок і досягнення спільної думки. Я впевнений, що ми можемо сподіватися на позитивні результати", - зазначив Віткофф. Наразі з боку Росії немає жодних заяв у цьому контексті. Які кроки може зробити Путін, і чи готовий він до цього?
Щодо компромісів, то в дипломатії це звичне явище. Проте в даному випадку мова йде не лише про дипломатичні відносини, а про злочини агресії та анексії. Як юрист у сфері міжнародного права, я вважаю, що мають існувати певні межі, в рамках яких проводяться переговори і відбуваються такі компроміси. Ці межі визначаються міжнародним правом, зокрема, основними принципами, які закріплені в статуті Організації Об'єднаних Націй.
За кордоном мене дуже часто питають журналісти, на які поступки може піти Україна. У мене немає відповіді. Я знаю, що для нас є тими червоними лініями, з приводу яких поступки неможливі. Це насправді територіальна цілісність і, по-друге, гарантії нашої безпеки. Найбільша реальна гарантія нашої безпеки - членство в НАТО. Все інше може обговорюватися, мені здається, але знову таки, щоб це не порушувало нашу Конституцію та міжнародне право.
Щодо російської сторони, то вони, по суті, не мають уявлення про такі поняття, як компроміс, взаємні поступки чи справжні переговори. Вони не проводять діалогу, а скоріше використовують його як засіб для досягнення своїх цілей у війні. З ними можна спілкуватися лише через силу, адже всі інші підходи їм не зрозумілі. Тому вважати, що можливо досягнути взаємних поступок, було б наївно.
Я б порадив тим, хто з американської сторони має намір вести переговори з Путіним, ознайомитися зі спогадами колишнього президента США Річарда Ніксона, який вів діалоги з Радянським Союзом. З його записів чітко видно, що справжні переговори з росіянами, як і раніше з Союзом, не мають перспективи. Ніксон в одному з інтерв'ю однозначно висловився з цього приводу. Коли його запитали про довіру до росіян, він відповів, що їм не можна довіряти, оскільки вони є брехунами і шахраями. Крім того, Ніксон зазначив, що росіяни дотримуються угод лише тоді, коли це явно вигідно для них.
Перед нами виникає очевидне питання: які інтереси переслідують росіяни? На яку угоду вони можуть піти та дотримуватися її? Відповідь доволі ясна. Це угода, що відкриває їм шлях до знищення України і, зрештою, до захоплення всієї території. Це реальність, яку потрібно усвідомити без ілюзій. На мою думку, будь-які переговори з росіянами є безперспективними.
На Росію треба тиснути за допомогою санкцій, тиснути за допомогою надання Україні більшої кількості якісної сучасної зброї. Це єдине, що може змусити росіян діяти відповідно до міжнародного права.
Щодо тиску, про який ви згадали, а також про майбутнє санкцій проти Російської Федерації. Спеціальний представник Трампа, Віткофф, висловлює думку, що Сполучені Штати сподіваються на можливість повернення американського бізнесу до Росії відразу після досягнення угод щодо України. Це означає, що, незважаючи на те, що Росія залишається окупантом і продовжує анексувати українські території, американська сторона вже готова розглянути питання скасування санкцій та відновлення бізнес-відносин.
- Щодо цієї заяви, то я б сказав так: можливо, все ж ідеться про певне заохочення, знову ж таки, з боку адміністрації Трампа, якось приманити росіян, Путіна до ведення переговорів. Що йому кажуть так: якщо ви погодитесь на досягнення якоїсь домовленості, то тоді, як заохочення, знаєте, як морквинка, такий собі пряник, ви отримаєте зняття санкцій. При цьому є одне але. Американці досить повільно знімають свої санкції. Наприклад, поправку Джексона-Веніка щодо СРСР-РФ до закону про торгівлю США, що обмежує торгівлю з країнами соціалістичного блоку, було прийнято ще 1974 року, а знято аж у 2012-му. Тому й у нинішньому варіанті зняття антиросійських санкцій може тривати навіть не роки, а десятиліття. По-друге, санкції можна знімати лише тоді, коли є реакція з погляду міжнародного права, тобто коли буде припинення порушення і надалі буде відповідальність за це порушення. До відповідальності Росії та її керівництва за військову агресію проти України ще дуже далеко. РФ має насамперед зупинити агресію, повернути окуповану територію, включно, безумовно, з Кримом, сплатити репарації, понести міжнародну правову відповідальність, зокрема матеріальну, перед жертвою злочину - Україною. Тільки після цього можна говорити про припинення санкцій. Це логіка міжнародного права.
