Професор Сергійчук поділився своїми роздумами щодо способів оцінки кількості жертв Голодомору.
Професор Володимир Сергійчук, який очолює кафедру історії світового українства в Київському національному університеті імені Шевченка, поділився з українськими дипломатами та представниками діаспори в Нью-Йорку методами, які застосовували експерти для оцінки кількості жертв Голодомору 1932-1933 років.
Сергійчук акцентував увагу на тому, що кількісні дані, встановлені судовою статистично-криміналістичною експертизою у розмірі 9 мільйонів 108 тисяч, піддаються сумніву з боку тих, хто не має досвіду роботи з архівами або ж виконує завдання, що походять з Москви.
За його словами, у 1989 році російські історики дійшли висновку, що внаслідок штучного голоду в Україні загинуло 3,5 мільйона людей, і ця цифра до сьогодні безпідставно підтримується деякими науковцями та політичними діячами.
Сергійчук підкреслив, що він відповідав за проведення історико-криміналістичної експертизи.
Професор наголосив, що попри намагання Москви приховати злочин геноциду, збереглася низка первинних документів, які дали можливість зробити точні підрахунки. Це документи міністерств (наркомів) освіти, внутрішніх справ, охорони здоровʼя, торгівлі.
В обласних архівах зберігаються записи про відвідуваність учнів у шкільних журналах. Аналіз цих даних показав, що за певний період кількість дітей зменшилася на 4 мільйони, що складає 38-40% від загальних втрат населення. Отже, експерти, ґрунтуючись на дослідженні архівних документів, зробили висновок про загибель понад 9 мільйонів людей.
Щоб приховати цю статистику, у 1934 році влада вдалася до змін адміністративного устрою, що унеможливлювало порівняльний аналіз стосовно кількості населення, оскільки райони укрупнювалися і змінювалися їхні межі. Вимерлі села заселялися вихідцями з Росії, для яких відкривали російські школи й видавали російськомовні газети.
"Денаціоналізація, здійснювана Путіним сьогодні, має свої корені ще в часи Голодомору," - зазначив Сергійчук у своєму коментарі для Укрінформу.
Він наголосив, що встановлено чотири ознаки фізичного знищення українців: вилучення продовольства; заборона виїзду населення по хліб у Росію та Білорусь; замовчування правди про Голодомор перед світом; відмова від продовольчої допомоги заходу.
Усі наведені характеристики, підтверджені документальними свідченнями та забороною українізаційних процесів в СРСР, свідчать про вчинення геноциду, зазначив Сергійчук.
"У ролі експерта я дав свідчення під час розслідування, яке здійснювалося СБУ стосовно Голодомору, і я несу відповідальність за свої слова."
Згідно з інформацією, наданою Укрінформом, результати досудових розслідувань, проведених спеціальною слідчою групою Головного слідчого управління Служби безпеки України, стали доступними в публікації "Геноцид українців. 1932 -- 1933".