П'ять можливих варіантів розвитку військових дій. Які прогнози щодо фронту у 2025 році та чи існує ймовірність переговорів з Російською Федерацією.
Росія понад рік веде наступальну кампанію на фронті. При цьому західні лідери все частіше закликають до необхідності переговорів та завершення війни. Новообраний президент США ще до своєї інавгурації заявив, що зможе це зробити. Що буде з війною в 2025 році - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
Зміст:
Війна в 2024 році розгорталась не на користь України. Гальмування допомоги від головного союзника - США - поряд з проблемами безпосередньо у військах не дозволили стримати тиск Росії. Москва вже понад рік проводить наступальну операцію і має в ній повзуче просування.
У висловлюваннях західних лідерів та представників української влади можна помітити, що війна, ймовірно, наближається до свого вирішального моменту – можливо, вона вже розпочалася. Однак, ця війна може виявитися зовсім не такою, як багато хто сподівався в 2022 чи навіть у 2023 році.
В даний час Росія зосереджує свої зусилля на контролі південного регіону Донецької області – території, де окупаційні війська, після захоплення Авдіївки, здобули найбільший успіх за останні півтора року. Найбільш напруженими ділянками фронту є райони Великої Новосілки та Курахового.
У 2023 році, під час контрнаступу, українські сили розпочали свої дії з певного регіону, який тепер опинився в умовах напівоточення. На північ від Великої Новосілки російські війська заблокували дві ключові дороги, що ведуть до міста. На південь окупанти змогли відновити контроль над деякими населеними пунктами вздовж річки Мокрі Яли, які раніше були звільнені українськими військовими. Водночас, наші підрозділи, які тримали оборону у селі Макарівка, виявилися під загрозою оточення.
Курахово - важливий вузол оборони ЗСУ на півдні Донеччини - вже майже під контролем агресора, за виключенням території Курахівської ТЕС. Складна ситуація і на південь від нього - в районі так званого курахівського "мішка".
У разі захоплення Курахового, ворог, швидше за все, перенесе свою увагу на Покровськ. Найближчі позиції супротивника розташовані всього в шести кілометрах на південь і схід від цього міста. У найближчі місяці окупанти зосередять свої зусилля на тому, щоб підійти до Покровська також з півночі, з району Гродівки, а можливо, й з південного заходу, що створить умови для часткового оточення. Лише після виконання цих завдань російські війська перейдуть до відкритих атак.
Дві інші критичні зони - територія Торецька та Часового Яру, де вже кілька місяців тривають активні бойові дії. Оволодіння цими містами є частиною стратегії ворога з метою захоплення північної частини Донецької області. Якщо Торецьк і Часовий Яр потраплять під контроль супротивника, ці угрупування можуть спробувати просунутися до Костянтинівки, а згодом — до агломерації Слов'янська-Краматорська. Проте наразі операція з захоплення цієї території перебуває на початковому етапі.
Українські військові проводять підготовку до бою за Покровськ (фото: GettyImages)
Щоб окупувати цю агломерацію, російським військам потрібно вирішити принаймні декілька складних завдань на північ від неї. Перше з них полягає в захопленні всього лівого берега Осколу в Куп'янському напрямку, що дозволить ворогу просунутися на південь вздовж річки з захищеним флангом. Хоча противник вже місяць тому досяг берегів Осколу, йому не вдалося розширити своє контрольоване територію через контратаки наших сил.
Друге ще невирішене агресором завдання - захоплення плацдарму у районі Святогірська та Лимана, звідки він уже хотів наступати на Слов'янськ у 2022 році і контроль над якими він втратив восени того ж року під час нашого контрнаступу. І третя перешкода для росіян - це існування нашого Сіверського виступу, який поки що можна вважати найбільш стабільною ділянкою фронту, хоча й останнім часом там дещо пожвавились атаку з боку ворога. Тобто бої за Слов'янсько-краматорську агломерацію поки не виглядають близькою перспективою.
Окремий плацдарм, де теж йдуть складні бої - Курська область. Російські та північнокорейські військові атакують цей плацдарм з різних боків: з північного заходу, з північного сходу та з південного сходу. Солдати КНДР змогли підійти до Малої Локні та увірватись до Плехового, чого раніше не вдавалось російським підрозділам. Загалом, за інформацією видання, наші військові поки контролюють у Курській області 45% від тієї території, яку утримували на піку. Крайній дедлайн, який був поставлений Кремлем щодо повного витіснення української армії - 1 березня.
На півдні України залишаються дві небезпечні зони, про що вже повідомляло РБК-Україна. Згідно з інформацією від декількох джерел, Москва не полишила планів розпочати наступ в Запорізькій області та просунутися в бік Херсона. За їхніми даними, готовність противника до наступу на правобережжі Херсонщини є вищою, ніж до активізації в Запоріжжі.
Наші військові вважають, що основний удар може бути спрямований на район П'ятихаток, що розташований уздовж Дніпра, оскільки це зона відповідальності ворога "Дніпро". Проте, вони також не виключають можливі дії супротивника в околицях Гуляйполя. Щодо Херсонщини, яка також входить до зони відповідальності "Дніпра", окупанти вже намагалися активізувати свої дії в напрямку правобережжя Дніпра. Остання спроба відбулася минулого тижня, коли російські диверсійно-розвідувальні групи намагалися прорватися до Антонівського мосту з боку Олешок, але їхні наміри були успішно зірвані.
Співрозмовники видання вказують, що рішення про наступальні дії на Херсон уже ухвалено. Курувати цю операцію буде командувач повітряно-десантними війська РФ Михайло Теплинський. За даними РБК-Україна, для участі в наступальних діях може бути залучено близько 4 тисячі штурмовиків. Це зокрема 61-ша окрема бригада морської піхоти РФ, а також десантура, наприклад, 7-а десантно-штурмова дивізія ВДВ. Символічно, що саме десантники восени 2022 року відступали з Херсонщини. При цьому напрямків атак може бути два: один - північніше, неподалік Нової Каховки, другий - південніше Херсона.
Активність окупантів безпосередньо залежить від погодних умов та результатів їхніх дій у Курській області. Щоб просунутися в напрямку Херсона, їм необхідно буде перетнути річку Дніпро, оскільки наявні мости знищені. Це означає, що їм доведеться використовувати човни або організовувати переправи. Водночас, на деяких ділянках Дніпра, після підриву Каховської ГЕС, утворилися великі болота, які в холодну пору року замерзають, що може спростити проходження. Цю інформацію також добре знає противник.
По-друге, частину десантних військ з УВ "Дніпро" перенаправили для підтримки російських сил у Курській області, і наразі вони ще не повернулися. Проте, джерела видання висловлюють сумніви щодо успішності планів Москви, враховуючи складність виконання такої операції та готовність противника зустрічати їх на правому березі.
Сучасна стратегія Росії полягає в тому, щоб атакувати на всіх можливих напрямках. Україна, з огляду на об'єктивні та суб'єктивні фактори, не має можливості ані зупинити стрімкість противника, ані взяти ініціативу у свої руки на фронті. На жаль, нинішні тенденції не дають підстав сподіватися, що в найближчому майбутньому ми зможемо змінити ситуацію на свою користь.
Більшість, якщо не всі західні лідери, схоже, не вірять у можливість повернення всіх наших територій силовим шляхом і все гучніше закликають до мирних переговорів з Росією. Цю ідею в авангарді чітко артикулює Дональд Трамп та його команда. Насправді подальша доля війни зараз, насамперед, у руках США. І хоча поки з США не надходило якоїсь чіткої стратегії щодо припинення бойових дій, наразі немає сумнівів, що відразу після інавгурації нова команда Білого Дому активно візьметься за "мирний процес".
Про те, що повернення всіх окупованих територій силовими методами є малоймовірним, вже почали стримано висловлюватися і представники української влади. Обговорення питання ведення війни до відновлення законних кордонів України станом на 1991 рік зникло з їхньої публічної дискусії.
Так само обережно від українських посадовців почали звучати заяви про готовність до переговорів. Принаймні, за результатами розмови з українським президентом Дональд Трамп заявив, що Володимир Зеленський готовий до укладання угоди для припинення війни. Можна припустити, що це передбачає згоду на певні компроміси з огляду на те, що Україна зараз має далеко не найкращі позиції. Про які саме компроміси йдеться - це вже буде визначитись безпосередньо під час перемовин. Зеленський, у свою чергу, після зустрічі з Трампом повідомив, що Україні потрібен справедливий мир і сильні гарантії безпеки, які не дозволять Росії знову повернутись з війною.
Три ключові фактори, які все ще залишаються в тіні, є надзвичайно важливими. По-перше, які гарантії безпеки зможе отримати Україна в разі завершення конфлікту? По-друге, чи має Росія намір вступити в переговори? В адміністрації Білого дому існують інструменти, які можуть змусити Москву піти на компроміс — чи то через санкції, чи через економічні стимули. Це може включати різке зниження цін на нафту, введення нових санкцій проти держав, що підтримують Росію, а також розширення обмежень на інші сектори російської економіки, які поки що не підпали під санкції. І, нарешті, чи готові самі США використовувати ці важелі впливу? Враховуючи всі ці відомі та невідомі чинники, можна прогнозувати можливі сценарії розвитку ситуації у війні до 2025 року.
Перший варіант - Трампу не вдається змусити Москву до переговорів, через це він поступово втрачає інтерес до "миротворчого процесу" і переключається на внутрішні американські питання. Допомога Україні при цьому не збільшується або навіть зменшується. Ми продовжуємо поступово втрачати території. Виснажлива війна переходить у 2026 рік.
Другий сценарій - США вдається усадити всі сторони за переговори. Проте Путін лише імітує готовність завершувати війну та насправді використовує переговорний процес для затягування війни і подальших територіальних здобутків. В цей час увага до війни слабшає, як і допомога Україні. Бойові дії при цьому продовжуються, як і втрата Україною територій. Виснажлива війна переходить у 2026 рік.
Дональд Трамп оголосив про намір покласти край конфлікту між Україною та Росією (фото: GettyImages)
Перший і другий сценарії отримують підтримку через те, що Путін наразі досягає певних успіхів на фронтових позиціях. Хоча його армія платить високу ціну, вона продовжує поступово просуватися вперед. Згідно з даними РБК-Україна, цього року Росії вдалося залучити 430 тисяч добровольців до своїх лав, з метою досягнути 450 тисяч до 2025 року. Чому йому варто зупинятися, якщо є можливість розширити окупацію ще більше?
Проти цих сценаріїв відіграє той факт, що завершення війни в Україні було одним зі стовпів кампанії Трампа. Він системно критикував Байдена за його недостатні зусилля, за нерішучість і часто дорікав йому Афганістаном, де після виходу американських військ до влади прийшли таліби. Україна може стати для Трампа його власним "Афганістаном". До того ж у команді Трампа вже говорили, що новообраний президент збирається забезпечити "мир через силу".
Отже, якщо Трампу не вдасться переконати Путіна сісти за стіл переговорів, можливий альтернативний розвиток подій, що можна назвати третім сценарієм: США не здатні змусити Кремль до діалогу. Натомість Вашингтон суттєво нарощує військову допомогу Україні. Завдяки цьому, до середини року Україна може перейти від оборонних дій до активної наступальної кампанії, що покращить її позиції на переговорах. У такому разі питання ведення переговорів знову стане актуальним. Водночас, бойові дії можуть завершитись до кінця 2025 року або ж затягнутись у 2026 рік.
У цьому контексті існує певна деталь, на яку варто звернути увагу. Путін, ймовірно, усвідомлює, які наслідки можуть виникнути в разі його відмови від пропозиції Трампа щодо припинення військових дій. Можливо, йому буде більш вигідно почати діалог, коли він отримує запрошення до переговорів, а не під тиском, що може мати негативні наслідки як для внутрішньої політики, так і для міжнародного іміджу. Крім того, може статися так, що наступної можливості від Трампа для переговорів просто не виникне.
Отже, можна виділити четвертий варіант розвитку подій: Сполученим Штатам вдається зібрати всі сторони за столом переговорів. Однак активні бойові дії тривають навіть під час цих переговорів. Україна матиме можливість для наступальних операцій у 2025 році. Якщо їй вдасться реалізувати успішну військову кампанію, це зміцнить її позиції в переговорах. Водночас бойові дії можуть або завершитися до кінця 2025 року, або ж перейти в 2026 рік.
Окрім того, існує ще один, п'ятий варіант розвитку подій. Трампу вдається зібрати всіх учасників для переговорів. У цей час бойові дії тимчасово припиняються. До завершення 2025 року Україна, Росія та посередники досягають згоди щодо умов мирної угоди або призупинення війни.
Цей сценарій підкріплюється тим, що команда Трампа може виступити за тимчасове припинення вогню в рамках можливих перемовин між Росією та Україною. Про це раніше повідомляло CNN, посилаючись на свої джерела. До того ж, Росія також стикається з внутрішніми викликами, які можуть спонукати її до зупинки бойових дій. Втома від конфлікту зростає не лише в Україні, а й у самій Росії. Навіть незначні територіальні досягнення обходяться Москві у значні людські, матеріальні та економічні втрати.
Більшість секторів російської промисловості, окрім нафтової галузі, виявилися збитковими. У наступному році близько 40% бюджету Російської Федерації буде витрачено на військові потреби та оборонну промисловість. Масове залучення населення до військових дій та сфері ВПК призводить до зниження рівня безробіття, але багато "цивільних" компаній стикаються з труднощами у наймі працівників за конкурентоспроможними зарплатами, що призводить до їх закриття. Ці негативні тенденції продовжують загострюватися.
В Росії ситуація з чисельністю військ на фронті також далеко не ідеальна. Хоча Москва контролює ситуацію на всіх фронтах та планує нові наступальні дії, навряд чи північнокорейські військові вирушали б "звільняти" Курську область, якби у Путіна було достатньо власних сил.
Існує, ймовірно, інше пояснення ситуації: Москва, схоже, також має свій термін. Тому вона активно намагається діяти в усіх можливих напрямках. У цьому контексті Курська область Росії отримує підтримку від солдатів КНДР, які поки що не залучені до бойових дій на території України. Цей термін може збігатися з інавгурацією Дональда Трампа, після якої, ймовірно, розпочнеться процес переговорів. До того часу Путін прагне досягти якомога більших успіхів на фронті, щоб мати більше "аргументів" у майбутніх переговорах.
