Рефат Чубаров, лідер Меджлісу кримськотатарського народу.

Для нас повернення Криму означає відновлення територіальної єдності України.

З 2014 року Автономна Республіка Крим перебуває під окупацією Російської Федерації. За цей період світова спільнота усвідомила і визнала, що це є незаконне захоплення суверенної української території, яке порушує не лише Статут ООН, але й численні міжнародні угоди та двосторонні договори. Здавалося, що все вирішено: ніхто не визнає окупацію Криму, і цей регіон ніколи не стане частиною Росії. Існують відповідні резолюції Генеральної асамблеї ООН, рішення міжнародних організацій, а також принципи міжнародного права, які категорично заперечують легітимність таких дій. Проте, нещодавно, кілька тижнів тому, Крим знову опинився в центрі уваги, коли в медіа з'явилися так звані мирні пропозиції президента США Дональда Трампа.

Серед наведених варіантів найбільше вразила пропозиція визнати Крим частиною Російської Федерації. Однак формулювання в медіа не давали чіткої відповіді на питання, ким саме це мало бути визнано: тільки Штатами? Чи, можливо, Україною також? Чи йдеться про визнання на міжнародному рівні? Це питання залишилось відкритим, але сама ідея, таке бачення та підхід викликали значний політичний резонанс.

Це абсолютно зрозуміло, оскільки такі дії і пропозиції не можуть залишитися непоміченими. Автономна Республіка Крим є невід’ємною частиною суверенної території України. Для кримських татар Крим — це їхня батьківщина, рідна земля, адже у них немає іншої. В очах міжнародного співтовариства Крим став символом окупації та агресії. Для Росії ж Крим перетворився на військову базу та авіаносець, де планується розміщення ядерної зброї, а також місце, куди переселяють російських громадян з інших регіонів РФ. Тут жорстоко придушуються українська та кримськотатарська мови і культури, переслідуються активісти, а їхнє життя в умовах окупації стає нестерпним.

Однак цього не станеться. Держава Україна несе відповідальність за своїх громадян, свої землі та свій суверенітет. Тому, коли ці пропозиції були озвучені, ми отримали чітку та однозначну відповідь від українського керівництва, Меджлісу кримськотатарського народу, міжнародних партнерів і наших європейських союзників.

Спробуємо з’ясувати причини того, чому Крим опинився в такому стані сьогодні, враховуючи складну геополітичну ситуацію, а також обговоримо можливі шляхи подальших дій. Для цієї бесіди ми запросили особу, що все своє життя присвятила боротьбі за права кримських татар: спілкуємося з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим.

- Отже, чому так сталося? Звідки виникли такі думки і пропозиції?

- Ви абсолютно правильно сказали про те, що Крим - це батьківщина кримськотатарського народу, його земля. І одночасно Крим є невіддільною частиною Української держави. Отже, є ті, що можуть (і лише вони це спроможні) вирішувати долю цієї землі. Вони - це корінний кримськотатарський народ і Українська держава.

Але чому так сталося? Мені здається, що одним із чинників таких неприйнятних варіацій є хибне розуміння, що нібито досягти перемир'я чи миру можна через територіальні поступки України. Водночас ані міжнародна спільнота, ані провідні держави не знають, як поводитися в ситуації, коли агресором є постійний член Ради Безпеки ООН, країна, що володіє одним із найпотужніших у світі арсеналів ядерної зброї. І комусь у цій ситуації здається, що краще поступитися нормами міжнародного права, заплющуючи очі на те, що це може призвести до абсолютного хаосу, і замість сили права тоді у світі домінуватиме право сили, якщо на це піти.

Отже, коли політики з оточення президента Сполучених Штатів публічно говорять про те, що Україні доведеться поступитися територією, це свідчить про їхню слабкість, нерішучість і про їхні прагнення досягти миру будь-яким способом. Чи розуміють вони, що це буде тимчасово, я не знаю, але це означало б нехтування всіма іншими правами і руйнацією Статуту ООН, нехтування принципом територіальної цілісності, суверенітетом Української держави, ігнорування прав корінного кримськотатарського народу. Я думаю, що ми тепер проходимо період тестування з боку таких політиків. І лише наша, тобто українська, позиція - дуже чітка, стійка - не дасть їм зруйнувати остаточно міжнародне право і допустити до того, що будуть обговорюватися питання територіальних поступок з боку України.

Ваше висловлювання стало одним із перших: "Кримські татари рішуче відкидають будь-які спроби визнати Крим частиною Росії. Ні в де-факто, ні в де-юре, незалежно від того, хто це намагається зробити". Ви озвучили це одразу після подій. Зрозуміло, що ми не можемо навіть розглядати такі варіанти, і Президент Зеленський чітко підкреслив цю позицію. Однак залишається незрозумілим, чому лідери інших держав наважуються обговорювати відчуження наших територій, примушуючи чи спонукючи Україну до поступок у питанні територіальної цілісності в XXI столітті.

Безсумнівно, що як Меджліс, так і кримські татари, а також українська влада не могли відреагувати інакше, що засвідчує їхню єдність. А як на це відреагував світ?

Необхідно зазначити, що більшість країн, які є членами Організації Об'єднаних Націй, виступають на захист територіальної цілісності України. Лише кілька держав можна виділити, які в тій чи іншій мірі підтримують агресивні наміри Росії.

Україні вдалося з 2021 року об'єднати максимум країн у межах Кримської платформи. Ця міжнародна платформа дає змогу на системній основі щорічно обговорювати з партнерами наші тактичні методи й зусилля. І якщо виходити за межі країн Європейського Союзу, одним із найпотужніших наших сусідів, які послідовно і системно підтримують територіальну цілісність Української держави, маємо назвати Туреччину. З 2014 року, буквально з перших днів захоплення Криму і до сьогодні, Туреччина, незважаючи на певні відносини з Російською Федерацією, при всіх можливих і потрібних нагодах підтверджує свою позицію. Ми бачимо, як це дратує Москву, але Туреччина буде непохитною, бо це витікає не лише з особливої історії Туреччини і близькості кримськотатарського народу до турецького народу. Так, ми маємо дуже споріднені, спільні сторінки історії. Але й зовнішня політика Туреччини базується на принципах збереження дружніх відносин зі своїми сусідами і не порушення їхньої територіальної цілісності. Це довели й події, які розпочалися після лютого 2022 року, ми відчували й відчуваємо допомогу Туреччини в захисті суверенітету України.

Ми співпрацюємо з країнами, які дотримуються нейтральної позиції. У минулому році ми відвідали Індонезію та декілька арабських держав. Для нас надзвичайно важливо, щоб мусульманські країни мали об'єктивне розуміння цієї війни і підтримували Україну. Коли ми говоримо про підтримку Криму та кримськотатарського народу, слід усвідомлювати, що це питання тісно пов'язане з підтримкою України. Захист прав кримськотатарського народу є невід'ємною частиною захисту Української держави. Ми намагаємося донести цю ідею до світових лідерів.