Революційні зміни на горизонті: як Грузія підготовлюється до ключових виборів і масових акцій протесту.
Які межі готова перейти "Грузинська мрія", аби зберегти контроль над владою? І якою буде реакція грузинського суспільства на ці дії?
"На жаль, я мушу сказати вам, що за нинішньої партії влади Грузія ніколи не стане членом Європейського Союзу", - така заява важлива тим, що її оголосив не політик, а дипломат - посол Євросоюзу в Грузії Павел Герчинський.
"Що відбулося після набуття статусу кандидата? Багато людей та опозиційні політичні сили прагнуть приєднатися до Європейського Союзу, проте уряд відсторонює громадян від цієї мети. Представники грузинської влади не поділяють європейських цінностей," - зазначив дипломат.
Цей демарш має велике значення, оскільки до парламентських виборів у Грузії залишилося менше трьох тижнів — ключове голосування призначено на 26 жовтня.
Попри те, що в Євросоюзі намагаються уникати кроків, які можуть бути сприйняті як втручання у виборчий процес, у цьому випадку було ухвалено чітке рішення: результати цих виборів визначать європейське майбутнє Грузії.
Можливо, це також стосується її статусу як самостійної країни.
Чим ближче до парламентських виборів, тим більше загострюється політична напруга як всередині країни — між урядом та опозиційними силами, так і за її межами — між урядом та західними партнерами.
Склалася абсолютно неординарна для Грузії ситуація: вперше в сучасній історії опозиційні сили і стратегічні партнери в унісон звинувачують чинну владу в зміні зовнішньополітичного вектора країни і переслідуванні російських інтересів.
В результаті, уряд Грузії опинився в стані повної міжнародної ізоляції, відчуваючи відсутність підтримки як з боку США, так і з боку Європейського Союзу.
Більш того, ця ізоляція вже переступила межі дипломатичних відносин і набрала суворих форм.
Як і зазвичай, бойкот розпочався з Вашингтона. Сполучені Штати вже офіційно запровадили обмеження проти приблизно ста осіб з керівництва грузинської партії, включаючи значних представників силових структур.
Яскравим прикладом нового підходу до стосунків із грузинською владою стало "дипломатичне приниження", яке пережив прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе.
Прем'єр-міністр, який очолював грузинську делегацію на Генасамблеї ООН, отримав запрошення на прийняття у президента США Джо Байдена, однак згодом Білий дім це запрошення скасував.
У цьому контексті складається враження, що адміністрація Байдена навмисно вирішила перетворити цей "дипломатичний удар" на максимально образливий.
На фоні цього рішення Європейського Союзу про зупинку високорівневих зустрічей з урядовими представниками Грузії, така реакція виглядає цілком логічною.
"Якщо Грузія перетвориться на однопартійну систему, де політична опозиція буде заборонена, а громадянському суспільству доведеться шукати роботу за межами країни, якщо основні права людини, а також права меншин не отримають належного захисту, Грузія ніколи не зможе стати членом Європейського Союзу — ні сьогодні, ні в найближчому майбутньому", — зазначив у своєму коментарі посол Герчинський.
Незважаючи на те, що основні санкції проти уряду Грузії ще не були введені (зокрема, почесний лідер партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі поки що не підпадає під санкції), підготовка до їхнього впровадження вже активізувалася. Як повідомляє "Голос Америки", пакет санкцій, що стосується Іванішвілі, вже знаходиться на стадії розробки.
Швидше за все, спостерігаючи за масштабними порушеннями під час виборів 26 жовтня, Вашингтон не вагаючись ухвалить відповідні рішення.
Після невдачі в політичній сфері, яка сталася у США, прем'єр-міністр Грузії на деякий час змінив свою риторику, почавши говорити про можливість нормалізації відносин із "партією глобальної війни". Цей термін у контексті "Грузинської мрії" зазвичай вживається для позначення всіх західних держав, які висловлюють занепокоєння щодо посилення впливу РФ на Грузію та руйнування демократичних інститутів у країні.
Ба більше, реагувати довелося і Бідзіні Іванішвілі - він виступив із письмовою заявою, в якій зазначив, що "ніколи не казав, що, говорячи про партію глобальної війни, мав на увазі США та Європейський Союз".
Очевидно, що такі раптові рішення уряду країни спровокували чимало дискусій у політичних колах. Зокрема, представники опозиції трактували цей крок як відступ, обумовлений страхом перед вже запровадженими санкціями проти Іванішвілі.
Окрім цього, 1 жовтня прем'єр-міністр у своїй офіційній заяві фактично зобов'язав Антикорупційне бюро переглянути своє рішення, яке визначало низку авторитетних неурядових організацій як "суб'єктів з виборчою метою", що суттєво звужувало їхні права щодо участі у виборчому процесі.
Не дивно, що керівник бюро виконав завдання прем'єра всього за добу. Проте найбільшою сенсацією цієї справи стало те, що рішення про визнання вказаних організацій "суб'єктами з виборчою метою" отримало підтримку і в судовому порядку.
Ці кроки навіть вселили надію на те, що вибори 26 жовтня відбудуться без суттєвих порушень. Проте ця ілюзія швидко розвіялася.
Третього жовтня "Грузинська мрія" завдала несподіваного удару офіційному Вашингтону, і саме таке трактування їхнього рішення пропонують аналітики та експерти.
Міністр внутрішніх справ Грузії доручив відповідним групам відомства поширити відповідні заходи за оперативними напрямками, "щоб сприяти проведенню майбутніх парламентських виборів у безпечному та вільному середовищі".
Серед цих груп можна виділити Управління особливих операцій, керівництво якого, включаючи його заступника, знаходиться під санкціями США відповідно до "Магнітського списку".
Проте це не все: міністр внутрішніх справ також вказав на те, що особи, які підпадають під санкції, все ще отримують виплати через банківські перекази. Це може викликати новий скандал і завдати серйозного удару по банківській системі Грузії.
Паралельно з важкими днями для владної команди зростає вплив президентки Саломе Зурабішвілі.
Її значення в умовах наближаючихся масштабних трансформацій може стати ключовим.
На відміну від прем'єр-міністра Кобахідзе, Зурабішвілі користується популярністю у провідних європейських столиць. Нещодавно вона мала зустрічі на високому рівні в Берліні, Парижі та Брюсселі.
Очевидно, що всі ці події викликають велике обурення у команди "Мрії", яка трактує ці значущі візити як неконституційні. Вони вже встигли оголосити про намір розпочати нову процедуру імпічменту.
Проте, здається, що президентка не надто стурбована діями членів урядової команди. Це підтверджується минулою спробою імпічменту, яка продемонструвала відсутність необхідної підтримки для її відставки з боку "Грузинської мрії".
Зурабішвілі планомірно дотримується власного порядку денного. Вона створила платформу ("Грузинську хартію"), навколо якої об'єднала усі чотири провідні опозиційні сили.
Документ передбачає створення тимчасового технічного уряду після виборів. Основним завданням цього уряду буде оперативне впровадження демократичних реформ, відновлення пошкоджених відносин із міжнародними партнерами, а також, що найважливіше, повернення країни до чітко визначеного конституцією зовнішнього курсу на євроатлантичну інтеграцію.
У цьому контексті президентка оголосила, що визначилася з кандидатурою на посаду керівника нового уряду та планує невідкладно обговорити цю пропозицію з ключовими опозиційними партіями.
Ця стратегія суттєво зменшує ймовірність розподілу опозиційних сил. Відтак, вона підвищує ймовірність успішної зміни керівництва та відновлення демократичних процесів в Грузії, а також сприяє її євроінтеграційним прагненням.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Незалежні соціологічні опитування пророкують нинішній опозиції стабільну більшість у новому парламенті.
Проте основне питання звучит так:
Які межі готова перетнути "Грузинська мрія", аби зберегти контроль над владою?
А в те, що вибори в Грузії будуть вільними і демократичними, вже не вірять ні всередині країни, ні за її межами.
Те, з яким запалом теперішня влада розриває зв'язки з західними партнерами, свідчить про їхню готовність на будь-які кроки заради утримання контролю. Серед цих кроків – нехтування навіть основними моральними принципами.
Останнім підтвердженням цього є використання політичною силою "Грузинська мрія" зображень зруйнованих українських міст у своїх рекламних кампаніях. Таким чином, влада намагається створити враження, що у випадку перемоги опозиції, Грузія може зіткнутися з подібними військовими конфліктами.
Водночас, опозиційним телеканалам загрожують значними штрафами у разі відмови від трансляції такої реклами.
Усе це свідчить про те, що політична ситуація в Грузії досягає піка напруженості. В опозиції заявили, що готові захищати вибір громадян, однак чи вистачить у них сил протистояти апарату насильства від "Грузинської мрії"?
Західні союзники, у свою чергу, підкреслили, що у випадку маніпуляцій з виборами можуть бути вжиті заходи для тимчасового зупинення безвізового режиму з Європейським Союзом, заморозки процесу євроатлантичної інтеграції країни, припинення всієї фінансової підтримки та різних програм, введення санкцій щодо комерційних банків і заборони на перекази для фізичних осіб.
Окрім того, існує ймовірність, що державі знадобиться терміново розрахуватися з зовнішніми кредиторами, що може призвести до банкрутства бюджету та остаточного занепаду економіки.
У даних умовах "Грузинська мрія" зможе зберегти свої позиції лише за допомогою методів, подібних до тих, що використовують Лукашенко або Мадуро. Це, однак, призведе до повернення Грузії до темряви та безвиході 1990-х років, коли в країні пануватимуть хаос і злочинність.
І така Грузія може стати легкою мішенню для Владіміра Путіна.
Автор: Аміран Хевцуріані
професор Технічного університету Грузії, ініціатор створення Грузинсько-Українського центру,
