Рішення про заснування міжнародного трибуналу для суду над Путіним призведе до серйозних наслідків для диктатора. Інтерв'ю з Мережком.

Європейський Союз повідомив, що фахівці з 37 держав на конференції в Брюсселі досягли згоди щодо "правових основ для створення Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії проти України". Ідея створення цього трибуналу була підтримана також британською лейбористською партією в її передвиборчій програмі, яку очолює Кір Стармер, нинішній прем'єр-міністр Великої Британії.

Злочин агресії - окремий склад злочину, що полягає у розв'язанні агресивної війни проти іншої держави. На відміну від воєнних злочинів і злочинів проти людяності, злочин агресії можна закинути лише керівництву країни, яке ухвалювало рішення про напад на іншу країну. Виходить, що цей спецтрибунал - фактично трибунал проти особисто російського диктатора Путіна.

Що означає рішення ЄС щодо спецтрибуналу? Чи справді цей крок може бути дієвим способом тиску на Путіна? Яка ймовірність того, що російський диктатор колись-таки опиниться на лаві підсудних?

У ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA народний депутат України та голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко висловив свої погляди на ці та інші актуальні питання.

Світова спільнота продовжує вживати заходів для того, щоб російські військові злочинці були притягнуті до відповідальності. Нещодавно Європейський Союз оголосив, що фахівці з близько 40 країн узгодили "правову основу для створення спеціального трибуналу, що розглядатиме злочини агресії проти України". Як ви вважаєте, наскільки це рішення є значущим у контексті покарання Росії та її представників, і яких результатів можна очікувати?

Ця подія має надзвичайну важливість не лише для України, але й для всього міжнародного співтовариства. Вона є визначною з точки зору історії міжнародного права, оскільки злочин агресії часто вважають "матір'ю всіх злочинів". Чому так? Це нагадує відкриття скриньки Пандори: коли агресор вчиняє акт агресії проти іншої держави, він відкриває шлях до безлічі інших злочинів — воєнних злочинів, злочинів проти людяності, а іноді навіть до геноциду. Отже, коли, наприклад, Росія вчиняє злочин агресії проти України, вона фактично вчиняє злочин не лише проти цієї країни, але й проти всього міжнародного співтовариства. Це варто враховувати. Тому ініціатива щодо створення спеціального міжнародного трибуналу для розслідування російської агресії проти України має величезне політичне, юридичне та моральне значення.

Водночас варто підкреслити, що цю ситуацію супроводжує безліч запитань, оскільки існує кілька різних моделей. Зокрема, ми спостерігаємо, що основою для створення міжнародного судового органу є угода між Україною та Радою Європи. Сподіваюся, що при цьому будуть враховані досвіди таких міжнародних судових установ, як Нюрнберзький трибунал і Міжнародний кримінальний суд. Це дозволить ефективно інтегрувати напрацювання цих інститутів у процес розробки статуту та регламенту спеціального міжнародного трибуналу, присвяченого злочину агресії з боку Росії.

Вже можна побачити певні контури цього міжнародного трибуналу, які, наприклад, відображені у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи. Отже, ми маємо загальне уявлення про його форму та ключові характеристики, але попереду ще багато роботи, щоб реалізувати цю ідею.

Цей трибунал орієнтований безпосередньо на Володимира Путіна, як лідера держави-агресора, який віддає накази. Чи можемо сподіватися на те, що відповідальність буде покладена також на всю верхівку Кремля?

- Я хочу нагадати, що коли ми говоримо про суб'єктний склад, тобто про те, хто є суб'єктом вчинення злочинної агресії, ми маємо пам'ятати, що тут є по суті два види суб'єктів. Насамперед це фізичні особи, які ухвалювали рішення про вчинення цього злочину, про збройний напад на Україну починаючи ще з 2014 року. Насамперед це особи починаючи з верховного головнокомандувача Російської Федерації Путіна, він є головним суб'єктом цього процесу, головним злочинцем, але не тільки.

Мова йде про групу осіб, які брали участь у затвердженні цього рішення. Перш за все, це стосується тих, хто на момент ухвалення рішення про масштабне вторгнення та агресію на територію України в 2014 році входив до складу Ради Національної безпеки Росії, і таким чином відігравав роль у легітимації цього злочинного акту. Однак, крім окремих індивідів, відповідальність за цей злочин покладається також на державу в цілому — Росію, яка нестиме міжнародну правову відповідальність. Отже, ми маємо справу з двома категоріями суб'єктів: фізичними особами та державою. Коли міжнародний трибунал розпочне свою роботу, до відповідальності мають бути притягнені не лише окремі особи, починаючи з Путіна та інших, хто підтримував це рішення, а також сама Росія як держава.

Це передбачає необхідність повного втілення міжнародної правової відповідальності Росії, включаючи запровадження конкретних санкцій, вжиття заходів щодо притягнення до матеріальної відповідальності та виплату репарацій, зокрема, за збитки, завдані внаслідок цього злочину. Отже, нас очікує багато різних наслідків як політичного, так і правового характеру.

Чи вважаєте ви, що для російського диктатора та самої Росії наслідки все ж настануть? Міжнародний кримінальний суд вже видав ордер на арешт Путіна, що наклало певні обмеження на його подорожі по світу. Проте, цей крок не виявився настільки серйозним для нього. Чи може трапитися щось подібне і з новим спеціальним трибуналом?

Є кілька ключових моментів, які варто врахувати. По-перше, мова йде про звинувачення, виявлення осіб, відповідальних за скоєння злочину, та вирок трибуналу. Всі ці питання, зокрема, стосуватимуться особисто Путіна. Однак існує серйозна проблема: як реально притягнути його до відповідальності, як здійснити арешт. Це вже інше питання, пов'язане з практичною реалізацією рішення трибуналу. За моїми даними, на сьогодні готові долучитися до створення цього трибуналу близько 40 країн, а також міжнародні організації. Це означає, що якщо буде винесено вирок і, скажімо, Путін або інші злочинці опиняться на території цих держав, їх представники повинні будуть виконати рішення трибуналу, заарештувати Путіна і передати його до міжнародного суду. Ідеться не лише про Путіна, а й про інших злочинців з Росії, які скоїли агресивні дії.

Зрозуміло, що не всі країни світу приєднаються до цього трибуналу. Проте навіть за цих умов існує можливість виконання вироку суду, оскільки існує концепція універсальної юрисдикції. Суд у певній державі, застосовуючи універсальну юрисдикцію в питаннях воєнних злочинів та злочинів агресії, тобто міжнародних злочинів, може затримати Путіна або інших винних і передати їх до цього трибуналу.

Я розумію, що міжнародне правосуддя відрізняється від національного та іноді потребує більшого часу. Але все одно уникнути відповідальності Путіну не вдасться. Тому що навіть створення цього трибуналу - це вже є величезним політичним, моральним, психологічним ударом по Путіну, по його позиціях у світі, по Росії загалом.

Тепер стосовно термінів, коли це може відбутися. Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе висловив сподівання, що підготовка тексту для створення трибуналу буде завершена до кінця цього року. Він підкреслив, що для функціонування трибуналу необхідна підтримка Сполучених Штатів та країн G7, без яких його створення є неможливим. Враховуючи нинішні відносини між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Путіним, наскільки ви оптимістично оцінюєте ймовірність участі США у цьому процесі? Наприклад, ми вже спостерігаємо санкції з боку США щодо Міжнародної космічної станції.

- Я не зовсім погоджуюся з тезою, що без участі США створення цього трибуналу приречене на поразку. Насправді ні. Хоча дійсно, участь США із урахуванням того, що це велика країна, потужна та впливова, має велике значення. Але можна створювати цей трибунал навіть без участі Штатів. Я хочу нагадати історію створення Нюрнберзького трибуналу, який було створено на підставі міжнародного договору між чотирма державами. У нашому випадку на сьогоднішній день ми вже говоримо про 40 держав і декілька міжнародних організацій. Навіть з цього погляду вже можна створювати цей трибунал. Я сподіваюся, що вдасться переконати і Сполучені Штати, бо це важливо і для них. Якщо це вдасться зробити, то значно підвищуються шанси і можливості для імплементації вироку цього трибуналу.

- Є й інші думки щодо відносин із Росією. "Європі необхідно відновити відносини з Росією після закінчення бойових дій в Україні", - заявив міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес. Набагато голосніше про це говорять лідери Словаччини та Угорщини, до яких за результатами виборів у цьому році можуть долучитися ще кілька членів ЄС. Монолітність Європи у напрямі покарання Росії та Путіна під загрозою?

Хочу підкреслити, що наразі більшість країн-членів Європейського Союзу підтримують Україну, яка стала жертвою агресії. Вони усвідомлюють, як критично важливо зупинити конфлікт і притягнути винних до відповідальності.

Це надзвичайно важливо і слугує уроком для усіх можливих агресорів. Це виступає потужним стримувальним фактором для тих, хто в майбутньому може замислюватися про повторення дій, подібних до російських. Проте, існують і винятки. На мою думку, політики, які прагнуть відновити дружні стосунки з Росією, діють в першу чергу з власних економічних або, можливо, політичних інтересів. Але повернення до нормальних відносин із країною-злочинцем, яка вчинила агресію, є неможливим. Це стане можливим лише тоді, коли міжнародна спільнота, зокрема Європа, повернеться до стану, що існував до 2014 року. Тобто, коли буде відновлена територіальна цілісність України, здійснена компенсація за завдані збитки, а також покарані винні у злочинах проти людяності. Лише після виконання цих умов, відповідно до міжнародного права, можна буде обговорювати можливість відновлення, як це називають деякі політики, нормальних відносин з Росією. До того ж, продовження діалогу в умовах агресії лише сприяє злочинним діям, що є вкрай небезпечним.