Роман Безсмертний — український державний діяч та дипломат.

Аналіз першого місяця президентства Трампа: великий галас і незначні досягнення.

Останні два тижні інформаційний простір переживає справжній шторм. Мюнхенська конференція з питань безпеки, термінова нарада керівників ЄС та НАТО в Парижі, зустріч представників США та Росії в Саудівській Аравії, а також численні коментарі Дональда Трампа, чий другий "пришестя" відзначає рівно місяць.

На ці та інші теми Укрінформ провів бесіду з політиком та дипломатом Романом Безсмертним.

- Романе Петровичу, 20 лютого минає місяць, як Трамп удруге офіційно став президентом США: як би ви його оцінили, у вас теж складається враження, що минув уже рік?

- Щодо Трампа все прогнозовано: без несподіванок, але з величезним інформаційним шумом. "Слон" повертається повільніше, ніж можна було б очікувати, оскільки роки даються взнаки. Але навіть так шуму він наробив чимало. Проте коефіцієнт корисної дії всього цього - десь 0,25. Тобто, галасу багато, а реальних справ значно менше.

Чи здалося вам, що цей місяць триває цілу епоху? Таке враження часто виникає у тих, хто слідкує за інформаційними потоками, а не зосереджується на конкретних діях. Трамп створює величезний обсяг новин, але чи справді вони мають значення? Згідно з деякими оцінками, лише 18% його указів втілені в життя. Інші або заблоковані через неконституційність, або просто залишилися без уваги. Щодо торговельних мит проти Мексики, Канади та Китаю – вони були запроваджені і одразу скасовані через негативні наслідки для американської економіки. Його амбітні ідеї, такі як "Канада - 51-й штат США" або купівля Гренландії, так і не перейшли з області слів у реальність.

У дипломатичному полі теж поки що більше шуму, ніж реальних рішень. Закінчення війни в Україні? Нуль. Домовленості з Путіним чи Зеленським? Нуль. Зібралися в Ер-Ріяді? Поки що це навіть не переговори, а консультації. Джей Ді Венс приїхав на Мюнхенську конференцію, наговорив там купу всього, образив інтелігентних людей, залишив після себе більше запитань, ніж відповідей. І що?

- Проте в Європі заяви Трампа, які він зробив за цей час щодо України, РФ та війни назвали "поступками ще до початку переговорів"...

Важливо відрізняти стиль Трампа від реальних результатів його діяльності. Він обіцяв зв'язатися з Путіним — і зробив це. Обіцяв діяти — і діє. Проте залишається запитання: наскільки результативними є його дії?

Щодо його так званих "поступок", насправді радники планували вжити ще більш рішучих заходів, але вже тепер очевидно, що їхні пропозиції виявилися неефективними.

Також варто розуміти, хто насправді домінує у відносинах Трампа та Путіна. Дехто вважає, що Путін боїться Трампа, але це не так - саме Трамп боїться Путіна, який КГБшно-ФСБшною мовою з ним говорить. А Трамп леститься. А леститься - означає, що він боїться. Як він буде викараскуватися - питання.

Яка ваша думка щодо стилю переговорів Трампа?

Його стратегія полягає в підвищенні вимог і вичікуванні, хто першим зробить крок назад. Він направив Зеленському запит на 500 мільярдів, а отримавши дипломатичну відмову, миттєво змінив свою позицію. Або згадайте, як його запитали, чи буде Україна присутня на переговорах. Він щось невизначено промимрив, але коли з Києва пролунало, що Україна не прийме жодних результатів переговорів без своєї участі, його реакція залишилася такою ж. На наступний день Трамп оголосив, що Україна матиме гарантоване місце за столом переговорів.

Якщо подивитися на всі його "мікродуелі", то він їх переважно провалює. Наприклад, хотів купити Гренландію, але Метте Фредеріксен сказала йому, що Гренландії немає в лотах на біржі.

Трамп діє за певним сценарієм: він вривається у приміщення, розбиває посуд, помічає, що це не призводить до бажаних наслідків, і переходить до наступної кімнати, щоб розбити ще більш дорогий сервіз. Його прихильники, такі як Джей Ді Венс, відвідують масштабні події, де виголошують гучні промови, в той час як європейці реагують на це з іронічною усмішкою, подібно до досвідчених вчителів, які спостерігають за галасливим учнем. Спочатку вони слухають, потім посміхаються, а врешті-решт просто повертаються до своїх справ.

Яким чином була представлена команда Трампа під час зустрічі в Ер-Ріяді?

Це справжня катастрофа. У Ер-Ріяді, як я вже згадував, не відбувалися переговори, а лише консультації, але хто ж їх проводив? Марко Рубіо не має жодного досвіду у сфері дипломатії. Майк Волц - абсолютно новачок у переговорах. Віткоф, який працював лише на Близькому Сході, взагалі не розуміє, що таке Росія. А проти них сидять Лавров та Ушаков - досвідчені дипломати, які пройшли школу Громика (багаторічного міністра закордонних справ СРСР, - ред). Це все одно, що студенти-першокурсники грали в шахи з гросмейстерами. Яскравий приклад - Мюнхенська конференція. Американці прибули з певними поглядами, але поїхали з зовсім іншими. Гегсет, Кіт Келлог - навіть вони усвідомили, що їхній підхід не спрацьовує. А щодо Джей Ді Венса немає сенсу навіть говорити - його виступ викликав більше подиву, ніж підтримки.

Отже, що сказати про перший місяць Трампа? Якщо підсумувати, то його стиль - це максимальний шум і мінімальний результат.

- Запитаю вас ще про Джей Ді Венса: чи можна його промову назвати "будильником для Європи"?

- "Будильником для Європи"? Я так не думаю. Європа прокинулася ще 24 лютого 2022 року. Відтоді вона діє згідно з планом, який було затверджено на Версальському саміті у 2022 році. Антоніу Кошта, голова Європейської ради, абсолютно правий, коли говорить, що після 24.02.22 Європа стала іншою - реакція на російську агресію проти України докорінно змінила політичний ландшафт. Важливі корективи були внесені і 3 лютого 2025 року під час неформальної зустрічі лідерів ЄС у Брюсселі, присвяченої виключно питанням оборони та стратегічного зміцнення безпеки Європи. Йшлося, зокрема, про збільшення оборонних витрат.

- Себто не виступ Венса став каталізатором цих змін?

Виступ Венса визначив офіційну позицію Сполучених Штатів. Тим часом у залі перебували особи, які усвідомлювали, що всі ці процеси вже в активній фазі, а рішення були ухвалені і реалізуються. Як підкреслюють Урсула фон дер Ляєн і Антоніу Кошта, сьогодні питання полягає не в обсязі необхідних дій, а в тому, яким чином їх виконати швидше й ефективніше.