Російські війська здійснюють просування на 20 кілометрів щодня: які виклики чекають Україну - аналіз від WELT.

Поки глобальні погляди зосереджені на подіях у Близькому Сході, Росія активно просувається вглиб території України. Київ стикається з багатогранним тиском — як на фронті, так і в сфері міжнародних відносин.

Цю інформацію повідомляє німецький журнал WELT.

Президент України Володимир Зеленський не зміг реалізувати заплановану зустріч із Дональдом Трампом на саміті G7, що проходив у Канаді. Основною темою обговорення мали стати нові санкції проти Росії та додаткові поставки озброєння. Однак президент США залишив захід раніше через загострення ситуації на Близькому Сході, де розпочав переговори між Ізраїлем та Іраном, залучивши до них Володимира Путіна. Цей крок виглядає як нехтування інтересами України, яка вже більше трьох років веде боротьбу за свою безпеку в умовах російської агресії. Трамп також виявив обережність щодо пропозицій щодо нових санкцій і висловився на користь повернення Росії до формату G8.

На фронті ситуація не менш тривожна. За інформацією The Wall Street Journal, у травні російські війська просунулись на більшу площу, ніж у будь-який інший період повномасштабної війни. Окупаційні сили щодня займають по 15-20 кілометрів території, пробиваючи навіть четверту -- часто кустарну -- лінію оборони, яка в деяких місцях зведена лише з колючого дроту. Окрім вже окупованих Криму, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини, Кремль намагається розширити контроль ще на три області -- Сумську, Харківську та Дніпропетровську.

Новий літній наступ російських військ розпочався в червні та супроводжується масованими ударами крилатими ракетами і дронами з оптоволоконним управлінням. Інтенсивно використовуються також плануючі авіабомби, кількість яких за місяць перевищила шість тисяч. Деякі з цих снарядів важать декілька тонн. Внаслідок цих дій певні підрозділи Збройних сил України виявилися в оперативному оточенні, зокрема в районі Торецька на Донбасі.

Водночас поставки західної зброї різко скоротилися у порівнянні з 2023 роком. Попри наявність боєприпасів, критично бракує артилерії, а втрати сучасної техніки, як-от танків Leopard 2, досі не компенсовані. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте нещодавно заявив, що Росія виготовляє обсяг зброї за три місяці, еквівалентний річному виробництву всього Альянсу.

Українські підрозділи відчувають значний брак ресурсів, зокрема технічних засобів та особового складу. У той же час РФ повідомляє про збільшення мобілізаційного резерву, адже багато чоловіків бажають приєднатися до армії, щоб отримати високі фінансові винагороди перед можливим закінченням конфлікту.

Крім того, Вашингтон дедалі частіше змінює пріоритети. Передані Києву системи ППО, зокрема установки "Вампір", перенаправляються на Близький Схід. Запаси американського озброєння також зменшуються -- адмірал США Сем Папаро раніше попереджав, що ресурси протиповітряної оборони Сполучених Штатів вже недостатні для стримування Китаю.

Проте, як зазначає військовий аналітик Маркус Рейснер з австрійського Міністерства оборони, не варто перебільшувати важливість теперішніх територіальних досягнень Росії. Він вважає, що ключовим фактором буде не довжина фронту, а витривалість обох сторін: "Питання полягає не в тому, як довго Росія зможе утримувати свої позиції, а в тому, скільки витримає Україна".

Один з потенційних, хоча й маловірогідних сценаріїв розвитку конфлікту передбачає рішучі кроки з боку західних країн. У такому випадку США та їхні союзники можуть проігнорувати ядерні погрози Кремля і, нарешті, забезпечити Україну всім необхідним озброєнням — сучасним, дальнобійним та у значних обсягах. Цю позицію вже давно активно підтримують президент України Володимир Зеленський та новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте, підкреслюючи, що тільки за рахунок адекватних поставок зброї Київ зможе ефективно протистояти російській агресії.

Одночасно з наданням військової допомоги Захід може розглянути можливість суттєвого посилення економічного тиску на Росію в рамках цього сценарію. Це могло б включати впровадження нових санкцій, які фактично блокували б доступ РФ до високих технологій, міжнародним платіжним системам та значній частині доходів від експорту енергетичних ресурсів.

Якщо Кремль вирішить не використовувати тактичну ядерну зброю — що, за оцінками WELT, є малоймовірним — російські збройні сили можуть опинитися під значним тиском на фронті. У такій ситуації Москва, ймовірно, буде змушена погодитися на мирні переговори без попередніх вимог. Діалоги щодо мирного врегулювання могли б розпочатися на основі наявних позицій на фронті. Незважаючи на втрати частини своїх територій, Україна зберегла б свою державність, а Крим та, можливо, ще кілька областей залишилися б під тимчасовим контролем Росії.

Прогноз: На сьогоднішній день такий розвиток подій виглядає надзвичайно малоймовірним. Захід не виявляє готовності ані до суттєвого переозброєння України, ані до введення по-справжньому жорстких санкцій, які могли б істотно зашкодити російській економіці. Політична рішучість до радикальних дій все ще обмежена страхом перед ескалацією конфлікту та потенційними економічними наслідками для власних країн.

У цьому сценарії Сполучені Штати поступово згортають військову та політичну підтримку України, передаючи основний тягар допомоги Європі та кільком іншим союзникам. На думку Дональда Трампа, така стратегія обґрунтована: Вашингтон прагне зосередити увагу на протистоянні в Індо-Тихоокеанському регіоні й більше не грати роль "світового поліцейського".

Налагодження відносин з Росією може виглядати для Трампа як стратегічно привабливий крок. Це пов'язано з можливістю спільного дослідження Арктичного регіону, видобутком рідкоземельних металів у Сибіру, а також створенням більш сприятливих умов для американських компаній на Близькому Сході та в Африці. Крім того, відновлення контактів з Москвою могло б порушити стабільність тісної співпраці між Росією та Китаєм.

Відповідно до цієї точки зору, Трамп вважає, що за ескалацію конфлікту несе відповідальність Зеленський, оскільки дії України нібито суперечать американським інтересам. Без повної підтримки США Україна могла б опинитися в складній стратегічній ситуації. Хоча європейські країни могли б частково заповнити вакуум, який залишить відхід Америки, це було б лише на обмежений час.

У результаті Росія розширила б контроль над значно більшою територією, можливо, навіть втратила б Україна доступ до моря. На лівому березі Дніпра могла б бути встановлена демілітаризована зона, яку просувають Москва та Пекін. Зеленського усунули б від влади, а Україна отримала б формальні гарантії безпеки, які, втім, не забезпечували б повного суверенітету. Новий уряд діяв би в умовах обмеженої незалежності. Членство в ЄС залишалося б теоретично можливим, але розширення НАТО на пострадянському просторі припинилося б.

Прогноз: За оцінками WELT, ймовірність цього сценарію -- близько 35%. Такий розвиток подій міг би вважатися вигідним для Трампа як з геополітичної, так і з бізнесової точки зору. Він відкриває шлях до нового формату співпраці США з Росією.

У цьому сценарії конфлікт продовжується, але Україна поступово втрачає сили через недостатню підтримку з боку західних країн. Російські війська повільно просуваються, і до кінця року можуть взяти під контроль Харків — друге за величиною місто України. Це стане критичним моментом, після якого Захід почне тиснути на Київ з вимогою розпочати мирні переговори та зупинити військові дії.

Навіть якщо переговори затягнуться, існує ймовірність, що конфлікт буде призупинено на умовах Москви. Україна ризикує втратити контроль над значними територіями та погодитися на створення буферної зони вздовж фронту. Ця зона фактично перетвориться на демілітаризовану, оскільки Росія намагається захистити себе від можливих атак на свою територію.

Мирної угоди не вдасться досягти. Як зазначає військовий аналітик Маркус Рейснер, ситуація може нагадувати корейський півострів — з жорстким, але нестабільним балансом сил. У цьому випадку Москва посилить економічну співпрацю з Вашингтоном, тоді як НАТО продовжить процес переозброєння.

Прогноз: Імовірність такого розвитку ситуації становить приблизно 65%. Це найбільш правдоподібний сценарій з економічної перспективи для Західних країн. Він дозволяє уникнути ескалації конфлікту, задовольняє безпекові інтереси США та ЄС, водночас надаючи Росії можливість створити буферну зону, стримати НАТО і відновити свою роль на світовій арені через розширення впливу в Африці та Азії.