Сапер, що втратив зір через російську міну, нині підтримує інших, хто зазнав травм.
Україна - одна з найбільш забруднених мінами та іншими вибухонебезпечними предметами країн. За словами прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, потенційно замінованих територій у нас майже 139 тис. км² - це більше, ніж, приміром, площа Греції, Болгарії чи Австрії. З початку повномасштабної війни зафіксовано майже 780 нещасних випадків, пов'язаних з мінами та вибухонебезпечними предметами, 324 людини загинули, понад 790 поранені.
Дмитро Слепкань - один із тих, чиє життя переплелося з цією жахливою реальністю. Колишній співробітник ДСНС, він став жертвою російської міни, виконуючи завдання на Донбасі. Втратив зір. Але, попри труднощі, не зламався. Тепер працює в Асоціації саперів України (АСУ) гуманітарним координатором, опікуючись наданням допомоги, в тому числі грошової підтримки, українцям, котрі постраждали від мін. Завдяки його зусиллям понад 400 людей вже одержали необхідну допомогу.
Його історія не лише про втрату та боротьбу, а й про нові можливості, які можна знайти навіть у найскладніших умовах.
ЩОДО КАР'ЄРНОГО ШЛЯХУ ТА ТРАВМ
Дмитро ділиться своєю історією: "Мрія стати військовим виникла у мене ще в дитинстві. Я навчався у військовому ліцеї, а потім отримав вищу освіту в спеціальності сапера. Після цього я приєднався до відділення піротехнічних робіт ДСНС у Донецькій області, де з часом піднявся до посади заступника начальника групи."
У 2019 році ми виконували завдання в Бахмутському районі. В "сірій" зоні стався витік води з пошкодженого водогону, що призвело до тривалого відключення централізованого водопостачання для населених пунктів, які ним користувалися. Ми усвідомлювали всю серйозність ситуації, адже без води залишилися тисячі людей. Тому прийняли рішення терміново звільнити шлях для безпечного доступу ремонтних бригад.
Все йшло за наміченим планом: ми узгодили маршрут і розпочали розмінування. Сапер, який йшов попереду, виявив саморобний вибуховий пристрій, що нагадував міну. Оскільки процедура затвердження підриву могла зайняти багато часу, а в нас було лише 8 годин у рамках режиму тиші, ми вирішили знешкодити його вручну. Спочатку це здавалося простим завданням, однак всередині виявився прихований підривач, що призвело до вибуху. Старший сапер загинув, я отримав серйозні поранення, ще один сапер постраждав від уламків.
Після вибуху я опинився на підлозі, і навколишній світ затягнувся червоно-чорними відтінками. Здавалося, що це фінал — я уявляв, що зустрічаю свою смерть саме в цей момент...
Я отримав серйозні поранення: очі, руки, вуха. Одне око довелося ампутувати, бо пошкодження були глибокими, існувала велика загроза зараження. Друге око вдалося зберегти, але зір не відновився. Того дня я став повністю незрячим.
ПРОЦЕС РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ГОЛОВНІ ТРУДНОЩІ ПІД ЧАС І ПІСЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ
Відновлення після травми – це надзвичайно складний і тривалий шлях, що охоплює не лише фізичну реабілітацію, а й емоційні виклики. "Я пройшов усі етапи – від заперечення та гніву до депресії і, зрештою, прийняття", - ділиться Дмитро Слепкань. "Протягом перших двох років я безуспішно намагався відновити зір. Лікування в Україні, Туреччині та США не дало бажаних результатів, а час невпинно йшов. Тому я вирішив зосередитися на соціальній реабілітації та навчитися приймати себе таким, яким я є".
Відновлення в Західному реабілітаційно-спортивному центрі стало для мене переломним моментом. Це було місце, де я навчився орієнтуватися у просторі, освоїв смартфон і почав ходити з тростиною. Також пройшов фізичну реабілітацію і працював із психологом. Повернувшись додому, я відчув неймовірне прагнення діяти. Почав самостійно справлятися з побутовими справами - ходити в магазин, готувати їжу.
Досліджуючи комп'ютерні технології для людей з вадами зору, я зумів розширити свої горизонти. Проте, незважаючи на ці знання, пошук роботи виявився справжнім випробуванням. Я намагався знайти різні можливості, але кожна спроба закінчувалася відмовою, що негативно позначалося на моєму психоемоційному стані.
ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ АСОЦІАЦІЇ САПЕРІВ УКРАЇНИ
- Під час повномасштабної війни я дізнався про АСУ і вирішив звернутися туди щодо працевлаштування, - пригадує Слепкань. - Після розмови у відділі кадрів мене запросили на співбесіду до голови АСУ, Тимура Пістрюги. Він перелічив завдання, які я мав би виконувати, але я сумнівався, чи зможу впоратися. На що Тимур Валентинович сказав: "Все зможеш, я знаю. Я вже все вирішив".
Мені надали можливість зайняти позицію гуманітарного координатора в АСУ, де я займаюся підтримкою людей, які постраждали від вибухонебезпечних предметів. Перед початком роботи я активно готувався: навчався користуватися Google-таблицями та електронною поштою, витрачаючи майже весь свій час, залишаючи лише 3-4 години на сон. Завдяки програмі Screen Reader, яка озвучує дії на комп'ютері, я швидко адаптувався до нових умов. Я усвідомлював, що на початку працюватиму повільніше за своїх колег, але мав на меті досягти їхнього рівня. Зараз я працюю на тому ж рівні, що і вони.
Коли я отримав роботу в АСУ, у мене виникло бажання вигукнути на увесь світ: "Я працюю! Я знайшов роботу!" Це стало для мене справжнім тріумфом, можливо, найзначнішим у моєму житті. Цей крок відкрив мені нові горизонти і дав змогу активно підтримувати інших. Завдяки моїм зусиллям більше 400 людей вже отримали допомогу від АСУ.
Дмитро розповідає про свою діяльність: "Особи, які зазнали шкоди від мін та вибухових пристроїв, мають можливість подати заявку на фінансову підтримку через платформу АСУ. Ми з командою обробляємо ці запити, контактуємо з постраждалими, вносимо їх інформацію до реєстру АСУ та організуємо надання допомоги. Завдяки зусиллям Асоціації саперів України, вже 2370 осіб отримали необхідну підтримку."
Ця підтримка є надзвичайно важливою, оскільки у часи війни всі українці переживають наслідки посттравматичного стресу. Однак для тих, хто став жертвами вибухонебезпечних предметів, це стає ще більш серйозним викликом. Фінансова допомога слугує першим подихом після пережитої травми, даруючи людям надію на те, що їх не залишили на самоті з їхніми труднощами і що вони отримають необхідну підтримку.
ЩОДО ІСТОРІЙ ДОПОМОГИ, ЯКІ МАЮТЬ ВЕЛИЧЕЗНЕ ВПЛИВ НА ДУШУ, І ПРО ТЕ, ЩО ПОСТІЙНО НАДИХАЄ НАС.
- Кожна історія, з якою ми стикаємося, - це не лише про біль і втрати, а й про новий початок. Одна з таких історій справді вразила, - ділиться Дмитро Слепкань.
- До нас звернулися двоє людей із окремими запитами. Чоловік, працюючи на тракторі на користь Сил оборони України, потрапив під скид вибухового пристрою з російського дрона, що призвело до серйозних травм. Жінка пережила обстріл і отримала уламкові поранення.
Завдяки допомозі Асоціації саперів України чоловік пройшов реабілітацію, відновив здоров'я та відремонтував трактор, щоб повернутися до роботи. Жінка також змогла відновитися, придбати корову та започаткувати своє невелике господарство.
Їхні шляхи перетнулися в лікарні, де ці люди підтримували одне одного під час лікування, а згодом стали жити разом і створили нову родину. І коли ми отримали від них запрошення на весілля, це стало ще одним підтвердженням того, що наша робота допомагає не тільки долати труднощі, а й будувати нове життя. Ця історія справді вражає.
Що ще може надихати? Мене підштовхує усвідомлення, що я займаюся справою, яка має велике значення. Як людина, що пережила травму, я усвідомлюю, з якими викликами стикаються ті, хто зазнав мінно-вибухових поранень. Я розумію, наскільки важливо правильно взаємодіяти з ними, щоб не завдати додаткової психологічної шкоди. Моя мета полягає в тому, щоб допомогти цим людям у відновленні та дати їм відчути підтримку.
Але найсильнішим джерелом натхнення для мене є мій десятимісячний син Геннадій. Коли моя дружина дізналася про вагітність, я почав думати про те, як він виросте і піде до школи. Уявляю, як його запитають: "А ким працює твій тато?" Я прагну стати взірцем для свого сина, щоб він міг із гордістю відповісти: "Мій тато працює в Асоціації саперів України і допомагає людям".
Ось кілька порад щодо того, як уберегти себе від небезпечних мін і вибухонебезпечних об'єктів.
Наостанок Дмитро нагадує про основні правила, як діяти, коли знаходиш підозрілий предмет. Їх три:
3. Повідом Службу порятунку за номером 101.
Якщо ви натрапили на щось, що викликає підозру, не впадайте в паніку. Зупиніться на місці, заспокойтеся, озирніться довкола, обережно відійдіть у безпечну зону та сповістіть рятувальні служби про виявлене. Якщо є така можливість, позначте небезпечну область з безпечної відстані, щоб застерегти інших людей.
Якщо ви випадково опинилися на замінованій території, найважливіше - зупинитися і не робити жодних рухів. Негайно зателефонуйте за номером 101 для отримання допомоги і не намагайтеся вийти самостійно. Пам'ятайте, що якщо є одна міна, це може означати присутність і інших небезпек.
На веб-ресурсі Асоціації саперів України представлено безліч корисних матеріалів: інформативні брошури, які навчать вас розпізнавати вибухонебезпечні предмети, а також основні правила безпеки. Користувачі можуть також знайти онлайн-курси для дорослих і дітей, що допоможуть освоїти правильні дії у кризових ситуаціях. Ми подбали про те, щоб сайт був зручним для осіб із порушеннями зору, а відеоуроки супроводжуються сурдоперекладом.
На жаль, мінна небезпека залишатиметься актуальною для України ще багато років чи й десятиліть. Масштаб проблеми, з якою зіткнулася наша країна, безпрецедентний з часів Другої світової війни. Однак нині над розмінуванням працюють понад 70 операторів протимінної діяльності та більш як 4 тисячі саперів, котрі щодня наближають нас до безпечнішого майбутнього. Згідно з Національною стратегією протимінної діяльності, розробленою за участю Асоціації саперів України та затвердженою Кабінетом міністрів України, до 2033 року планується очистити близько 80% деокупованих територій. Це дозволить не тільки зменшити кількість жертв, а й полегшити гуманітарну ситуацію, сприяючи економічному та соціальному відновленню країни. У це вірить і Дмитро Слепкань, і всі його колеги з АСУ.
Олена Нестерчук, представниця Асоціації саперів України, підготувала матеріал для Укрінформу.
