Які погляди європейських експертів на саміт, що проходив на Алясці?

Саміт, що відбувся на Алясці, став переможним моментом лише для російського президента Володимира Путіна. Проте, він також продемонстрував, що президент Трамп не планує приймати одноосібних рішень стосовно України і відкрите до співпраці з Києвом та Брюсселем, вважають аналітики.

Зустріч між президентами США Дональдом Трампом і Російської Федерації Володимиром Путіним, що відбулася на Алясці, не призвела до підписання жодних угод про припинення бойових дій в Україні або про старт мирних переговорів між Києвом і Москвою.

Переговори тривали близько трьох годин. Як згодом розповів Трамп в інтерв'ю Fox News, в основу компромісів може лягти "обмін територіями" між Україною та Росією.

На даний момент інформації про хід переговорів обмаль, проте консультації між США, Україною та європейськими партнерами тривають після зустрічі Трампа з Путіним. Ясно одне: вдалося уникнути найгіршого сценарію, за якого Вашингтон і Москва уклали б угоду без участі Києва. Однак бажаного результату — повного припинення вогню — досягти не вдалося. Яка ж реальна цінність саміту Трампа і Путіна, і чи може ця зустріч свідчити про те, що мир у Україні вже близький? DW звернулася до експертів за відповіді на ці питання.

Хоча наразі немає повної інформації про зміст угод між президентами США та Росії, аналітики одноголосно зійшлися на думці, що основні вигоди від саміту на Алясці отримав Володимир Путін. "Навіть без конкретних угод, лише те, що він знову потрапив за стіл переговорів з американським лідером, надає Путіну міжнародну видимість і статус легітимного гравця на світовій арені — це те, до чого він невпинно прагне з 2022 року", — зазначила в коментарі для DW експертка з питань зовнішньої політики, безпеки та оборони брюссельського Центру європейських досліджень імені Вільфреда Мартенса Іонела Марія Чіолан.

Зустріч на Алясці "показала високий рівень підготовки та маніпуляції з боку Путіна в контексті з Трампом", що, за словами Роджера Гілтона, наукового співробітника з питань оборони словацького аналітичного центру GLOBSEC, принесло російському лідеру "успіх в Анкориджі". Він зазначив, що візит Путіна до США "став для Росії відмінною можливістю відновити і продемонструвати свою міжнародну дипломатичну силу, а також дав змогу пропагандистам створити значну кількість контенту".

Путін виявився переможцем, бо йому дозволили повернутися до клубу впливових держав, попри його агресію проти України і без необхідності зробити будь-які поступки, вважає і старший науковий співробітник аналітичного брюссельського центру Friends of Europe, колишній високопосадовець НАТО Джеймі Ши. "Коли Путін говорив про Україну, то він повторив свої максималістські вимоги, а Трамп не згадав про додатковий тиск чи санкції проти Москви, хоча раніше заявляв, що запровадить їх, якщо Путін не погодиться на припинення вогню", - сказав аналітик, додавши, що "задоволена посмішка Путіна наприкінці була головним меседжем саміту".

Без детальної інформації про зміст тривалої розмови між Трампом і Путіним, що тривала майже три години, важко оцінити, яким чином саміт на Алясці може вплинути на закінчення війни в Україні. Однак, беручи до уваги рішучість Путіна досягти своїх цілей в Україні та усунути, як він зазначає, "корінні причини" конфлікту, здається, що ця зустріч не має жодної реальної користі для стримування Росії. Хоча наразі вдалося уникнути найгірших наслідків, відзначає Роджер Гілтон у бесіді з DW, розчаровує відсутність прогресу у напрямку тристоронніх переговорів, і Путін відчуває впевненість у продовженні двосторонніх дискусій, нагадуючи про Ялтинський формат світового порядку, коли великі держави ділять сфери впливу.

Хоча Дональд Трамп проголосив нібито "прогрес" після майже трьох годин переговорів, реальних результатів досягнуто не було, і припинення вогню, якого, за його словами, він прагнув, залишається далеким, констатувала Іонела Марія Чіолан.

Одночасно важливо зазначити, що Трамп дав зрозуміти: він не має наміру вести переговори з Росією щодо України без попередніх консультацій із європейськими партнерами та президентом Зеленським, підкреслює експерт. Вона вважає, що це свідчить про частковий, але значний зсув у напрямку визнання важливості координації з Європою після тривалих місяців напруженої риторики між Атлантикою.

Хоча це може звучати парадоксально, експосадовець НАТО Джемі Ши зазначив, що відсутність важливих рішень, прийнятих Путіним і Трампом на Алясці, може бути позитивним моментом. Інакше Україна та Європа могли б опинитися "під диктатом чи в ситуації, що склалася". Тепер у Європи з'явилася можливість більше зосередитися на створенні справжнього альянсу зі США, маючи спільну мету щодо України, а також перетворити двосторонні переговори між Москвою і Вашингтоном на багатосторонні, подібно до того, як США та ЄС підходять до ядерної програми Ірану.

Особливо слід зазначити, що в Брюсселі неодноразово підкреслювали необхідність активної участі Європи в мирному процесі в Україні. Роджер Гілтон з GLOBSEC вважає, що те, що "Європа формує спільну позицію у відносинах з Трампом", є дуже позитивним кроком, беручи до уваги занепокоєння України. Він також впевнений, що будь-яке майбутнє припинення вогню або всебічний мирний план не можуть бути реалізовані без значної участі Європи.

Експерт попереджає, що "персоналізована динаміка" між Трампом і Путіним може завадити формуванню спільного переговорного треку між Європою та США, а також досягненню результатів стосовно України. Гілтон зазначає: "Поки Трамп не зрозуміє істинну суть Путіна, Європі слід зосередити свої зусилля на координації дій з Києвом та виступати єдиним фронтом на міжнародній арені".

Для Володимира Путіна дипломатія виступає не стільки як шлях до миру, скільки як інструмент маніпуляції світовим сприйняттям на свою користь, вважає Іонела Марія Чіолан, експертка Центру ім. Вільфреда Мартенса. "Російська переговорна стратегія є очевидною: вона полягає в тому, щоб використати мирні переговори для затягування часу, підриву підтримки з боку Заходу та дестабілізації України зсередини. Пропонуючи вести переговори, при цьому продовжуючи військові дії, Москва не демонструє готовність до компромісу, а навпаки, чинить тиск і прагне змінити баланс сил на свою користь", - зазначає вона.

Загалом зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна залишила по собі багато запитань. І на думку експертки Чіолан, саміт на Алясці "не став ні Мюнхеном 1938 року, ні Ялтою 1945 року, але з огляду на велику кількість невідомих, ще зарано знати, як історія оцінить цей момент".

Відсутність конкретних результатів саміту на Алясці є прикладом того, "що буває, коли такі зустрічі погано підготовлені та великою мірою імпровізовані, без заздалегідь вироблених чітких зобов'язань чи вимог, а також, коли президент США, здається, не може визначитися щодо війни в Україні або дотримуватися певної стратегії достатньо довго, щоб вона була ефективною", вважає Джемі Ши.

"Можливо, про Аляску не напишуть у підручниках історії, але там вдалося уникнути найгіршого - прийняття США територіального розділу України чи інших вимог Росії", - каже аналітик центру Friends of Europe.

При цьому він застерігає, що щоразу, коли Трамп розмовляє з Путіним, він наближається до російської позиції. "Завдання президента Зеленського та європейців зараз полягає в тому, щоб знову повернути його (Дональда Трампа - Ред.) до більш принципової позиції", - закликає експерт.