Що стоїть за спробами Дональда Трампа встановити мир?

Трамп заявляє, що впродовж менш ніж року на посаді президента США завершив вісім конфліктів. Проте, насправді, деякі з цих мирних угод виявилися не надто успішними. Які ж причини його дій?

"Сьогодні ми досягли успіху там, де так багато хто зазнав невдачі", - радісно заявив президент США Дональд Трамп, коли президенти Руанди та Демократичної Республіки Конго (ДРК) підписали мирну угоду у Вашингтоні на початку цього місяця. За твердженням Білого дому, це вже восьма війна, яку нинішній президент США самотужки завершив.

Проте, на протилежному боці Атлантики, у багатьох районах Африки, поняття "мир" залишається недосяжним, зокрема в Демократичній Республіці Конго. Замість того, щоб радіти підписанню угоди 4 грудня, мешканці східної частини країни відчувають страх перед майбутніми подіями. Конфлікти тривають, і про мир не може бути й мови: за даними Управління ООН з координації гуманітарних справ, всього через тиждень після підписання мирної угоди понад 500 тисяч осіб були змушені залишити свої домівки в регіоні.

"Угода, що була підписана, призвела до відновлення конфлікту між повстанськими групами та збройними силами ДР Конго. Як наслідок, повстанці захопили нові території, включаючи місто Увіра", - повідомив DW представник гуманітарної організації, яка діє в ДР Конго.

16 грудня бойовики угруповання AFC/M23 оголосили, що готуються вийти зі стратегічно важливого міста на вимогу американських посередників. "Схоже, що це більше схоже на політичну угоду, яка пояснюється тиском США, ніж на справжню мирну угоду", - додає гуманітарний працівник. Чи дійсно повстанці покинуть місто, залишається відкритим питанням - станом на 18 грудня вони все ще залишалися у місті.

Проте Демократична Республіка Конго - це не єдине місце на Землі, де слова Трампа про закінчення конфліктів і відновлення стабільності виглядають лише як беззмістовні розмови.

Отже, після підписання у жовтні мирної угоди між Камбоджею та Таїландом, яка була укладена за сприяння США, більше ніж пів мільйона осіб змушені були залишити свої домівки через нові прикордонні суперечки між цими державами.

За останні кілька тижнів неодноразово зафіксовані випадки порушення режиму припинення вогню між Ізраїлем та палестинським ісламістським угрупуванням ХАМАС, яке вважається терористичним у США, Євросоюзі, Німеччині та ряді інших держав.

Описуючи роль США у короткостроковій війні між Ізраїлем і Іраном, Трамп вказує на те, що Тегеран, скоріше за все, не має достатніх військових можливостей для самозахисту від Ізраїлю та США, які вже завдали удари по іранських ядерних об'єктах. Це свідчить не стільки про справжню мирну ініціативу, скільки про слабкість Ірану в цій ситуації.

Більше того, з восьми воєн, які Трамп нібито припинив, дві взагалі не були збройними конфліктами: не було стану війни між Єгиптом та Ефіопією або між Сербією та Косово. Це були лише дипломатичні розбіжності.

В інших ситуаціях навіть партнери Трампа, здається, намагаються віддалитися від його впливу. Наприклад, у контексті напружених стосунків між Індією та Пакистаном Нью-Делі прагне зменшити американське втручання, в той час як Пакистан, навпаки, шукає підтримки у адміністрації Трампа.

Єдиний конфлікт, в якому Білий дім дійсно зіграв позитивну роль, — це суперечка між Вірменією та Азербайджаном. Завдяки активним зусиллям США вдалося досягти підписання мирної угоди, що призвело до завершення майже 40-річного протистояння.

"Те, що він (Трамп. - Ред.) називає миром, здебільшого було лише тимчасовим припиненням вогню, угодами про нормалізацію (відносин. - Ред.) або "перемогами" на пресконференціях, які ігнорували справжні першопричини конфлікту", - каже Медея Беньямін, співзасновниця американської феміністичної антивоєнної групи Code Pink. "Це були не довготривалі мирні угоди, а короткострокові політичні рішення, які скоріше відкладали, ніж запобігали новій війні", - зазначила вона в інтерв'ю DW.

Американський президент має особливу прихильність до золота, що помітно не лише в оновленні інтер'єру Білого дому після його обрання. Амбіція Трампа стати п'ятим президентом США, який здобуде Нобелівську премію миру, є широко відомою. Проте, на думку історика та журналіста Тео Зени, під час свого другого терміну Трамп керується ще потужнішим імпульсом – "прагненням, щоб його визнали величним лідером на світовій арені".

"Він знає, що немає нічого більш величного, ніж бути миротворцем. Однак він не хоче виконувати важку роботу миротворця, яка передбачає нагляд за тривалими процесами примирення між ворогуючими народами", - пояснює Зену у розмові з DW.

На думку соціолога Еудженіо Кости Алмейди з Лісабонського університету, дипломатична роль Трампа має свої особливості. За його словами, ця стратегія не обмежується лише особистим іміджем, а функціонує на перетині геополітичних стратегій, економічних інтересів та прагнення утвердити особисте і політичне лідерство.

Проте Коста Алмейда зазначає, що президент США не здатний ефективно впоратися з цією складною ситуацією. Причина полягає в тому, що ключові учасники часто залишаються поза рамками мирних ініціатив, які пропонує Трамп. Наприклад, у контексті ДР Конго, повстанське угруповання AFC/M23 було повністю усунене з мирного процесу, незважаючи на те, що воно уклало попередню угоду з урядом Конго в Катарі всього за кілька місяців до цього.

На думку Медеї Бенджамін з Code Pink, мирні зусилля Трампа мають мало спільного зі справжнім бажанням об'єднати фрагментований світ, а радше відображають очевидні бажання його політичних прихильників: створюючи видимість припинення конфліктів за кордоном, президент США сповідує гасло "Америка передусім", завдяки якому його обрали президентом прихильники руху MAGA (назва якого походить від передвиборчого гасла Трампа "Make America Great Again". - Ред.). Таким чином, він може виправдати припинення військової допомоги, допомоги на розвиток та іншої фінансової допомоги різним країнам, вважає Бенджамін.

Однак існує також проблема "внутрішньої війни", що відображає зростаючу гегемоністську конкуренцію між Америкою та Китаєм. Відповідно до нещодавно оприлюдненої Стратегії національної безпеки США, протистояння китайському впливу на світовій сцені стало одним із ключових пріоритетів для американського уряду.

Підписання так званих мирних угод дозволяє Трампу "стверджувати глобальне лідерство і позиціонувати США як незамінного посередника, тоді як Китай розширює свій дипломатичний та економічний вплив в Африці та інших регіонах", вважає Коста Алмейда. "Конкуренція між цими світовими державами, особливо за доступ до таких стратегічних ресурсів, як критичні мінерали та рідкісноземельні метали, поклади яких має, зокрема й ДР Конго, свідчить про те, що більш глибоким фактором може бути зменшення сфери впливу таких суперників, як Китай", - додає він.

Згідно з думкою історика Зену, угоди, укладені за підтримки США, для країн-учасниць виконували лише одну ключову функцію — "задовольнити Трампа та домогтися зниження мит або більш тісної співпраці в економічній та безпековій сферах".

На його думку, Трамп готовий використовувати "всі прийнятні для нього методи" для реалізації своїх завдань та цілей Сполучених Штатів. Зен вважає, що він не вагається вдатися до "примусу або залякування, аби досягти бажаного".