Яка ситуація з протестами в Грузії та чому уряд досі не здобув остаточної перемоги?
У суботу, 16 листопада, Центральна виборча комісія Грузії оголосила фінальні результати парламентських виборів, які відбулися 26 жовтня.
Оголосити про закінчення виборів не завадили ані масштабні протести під офісом виборчкому, ані масштабна критика цих виборів Заходом, ані навіть облиття фарбою самого очільника ЦВК.
На перший погляд, це тріумф правлячої партії "Грузинська мрія", яка здобула понад половину мандатів у новому парламенті. Тепер вона має можливість самостійно формувати уряд і визначати напрямок розвитку країни.
Проте, на думку засновника Грузинсько-Українського центру Амірана Хевцуріані та редактора "Європейської правди" Юрія Панченка, ця перемога "Грузинської мрії" може виявитися пірровою. Вони висловлюють свої думки в статті під назвою "Грузинська мрія" оформлює перемогу: чи мають шанси на революцію залишки опозиції? Нижче подано короткий виклад їхніх аргументів.
Однією з основних причин початкового успіху "Грузинської мрії" стала роздробленість опозиційних сил, а також певний шок від масштабів фальсифікацій під час виборів 26 жовтня.
Великі акції протесту розпочалися всього через кілька днів після завершення виборів, а що найважливіше, перший масовий протест за тривалий час став єдиним.
Опозиція, як з’ясувалося, оберігала ресурси своїх симпатиків, проте ця тактика виявилася явно невірною. Навіть ті масові протести, які вдалося організувати опозиції, відзначалися своєю мирною сутністю, що в результаті не змогло змінити наміри влади.
На противагу цьому, стратегія "Грузинської мрії" полягає в тому, щоб подолати протести шляхом їх виснаження, легітимізувати результати виборів, а потім розпочати переговори з Європейським Союзом, пропонуючи певні поступки в обмін на визнання виборів.
Один із небагатьох інструментів, який має опозиція, - відмова від роботи в парламенті.
Проте напередодні виборів цього року "Грузинська мрія" полегшила процес започаткування роботи нового парламенту – для його відкриття тепер потрібна лише проста більшість голосів депутатів.
У відповідь опозиція погрожує бойкотувати законодавчу роботу, щоби своєю присутністю не легітимізувати парламент, обраний з такими порушеннями.
Більше того, опозиційні сили намагаються зібрати мандати, хоча втілити це в життя буде вкрай складно.
Ця невизначеність відкриває перед "Грузинською мрією" можливість "придбати" чи залякати деяких опозиційних депутатів.
Цей процес залякування вже набирає обертів. Прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе висловлює погрози опозиції щодо можливого заборони, якщо вони відмовляться брати участь у парламентських засіданнях. Таку заборону можливо реалізувати через Конституційний суд. Проте, це може призвести до серйозних наслідків.
Ще один фактор, що вплине на результати виборів, - це публікація повного звіту Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ.
Саме цього звіту чекають західні країни, щоб ухвалити остаточне рішення щодо визнання чи невизнання минулих виборів, і відповідно - влади в країні.
Хоча, слід визнати, якими би не були висновки, рішення про визнання чи невизнання виборів буде політичним.
Таким чином, це буде враховувати не лише поради міжнародних спостерігачів, але й політичні маневри в Білому домі, рішучість європейських лідерів до рішучих дій (на жаль, можливості ЄС часто стримуються впливом великого друга грузинської влади Віктора Орбана) і навіть ситуацію з вуличними протестами, а також готовність опозиційних депутатів боротися з тиском з боку влади.
І ось нарешті найважливіше питання: які наслідки для Грузії матиме невизнання виборів Заходом та введення санкцій проти її уряду?
Відповідь насправді елементарна - практично все або, можливо, навіть усе.
Досі в ЄС і США уникали по-справжньому жорсткої політики щодо Грузії.
Перемога проєвропейської Грузії не буде легкою. Однак рішучість Заходу здатна розвіяти розчарування і втому й дати зрештою реальний шанс на успіх.
