"Для виживання... я ловив горобців". Як українські селяни долали труднощі голоду 1946-1947 років - BBC News Україна
Олексій Воробйов з села Гришино, що в Червоноармійському районі Донецької області, згадує: "Щоб вижити, мені доводилося взимку лазити на дах і ловити горобців. Навесні 1947 року настала страшенна голодна пора. Люди вживали навіть траву, а ще рятували ховрахів, яких масово поливали водою з їхніх нір. Також ми добивали хворих коней і споживали їх м'ясо".
Анастасія Козуб з села Червоногригорівка, що в Нікопольському районі Дніпропетровської області, згадує: "У 1947 році, коли я вже втратила чоловіка і була матір'ю шести дітей, розпочався новий голод. Мені запропонували віддати двох дітей до дитячого будинку, але я відповіла, що краще помру від голоду, ніж позбудуся хоч однієї дитини. Мої дочки Галина і Поліна працювали няньками, а син займався ловлею риби. У нас була корова, яку, щоб не вкрали, доводилося заводити в хату. Саме вона нас і врятувала. Допомагали мені брати: ми збирали водяні горіхи та рогіз у плавнях. Я отримувала пенсію 240 рублів за чоловіка. Харчувалися "кашкою" з акації, їли гарбузи, буряки, сушили лушпиння з картоплі, а потім варили його."
