Серце української металургійної галузі. Які економічні наслідки можуть виникнути внаслідок втрати Покровська?
Сьогодні Покровський напрямок є найвищою точкою напруги на фронті. Під безперервними обстрілами місто активно готується до можливого вторгнення: на вулицях зводять укріплення, мешканців закликають до евакуації, а про зимове опалення поки що не йдеться.
Стратегічна ціль Росії полягає в досягненні адміністративних кордонів Донецької області. Водночас, за словами президента Володимира Зеленського, у битвах за Покровськ супротивник готовий втратити від 50 до 60 тисяч своїх військових.
Окрім своєї значущості як логістичного центру для збройних сил, це місто також відіграє важливу роль у стратегічному розвитку однієї з провідних галузей української економіки - металургійній промисловості.
Тут розташоване шахтоуправління "Покровське", яке виконує ключову роль у видобутку коксівного вугілля. Втрата цього ресурсу може призвести до значного зменшення обсягів виробництва сталі в Україні.
Які можуть бути наслідки захоплення Покровська? Чи загрожує це серйозними проблемами для української економіки, і чи готові металурги до альтернативних дій? Про це в інтерв'ю з Економічною правдою поділився своїми думками президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Каленков.
Чи могли б ви спочатку роз'яснити, яку роль відіграє місто Покровськ у контексті української металургійної галузі та економіки загалом?
-- Трохи західніше міста розташоване шахтоуправління "Покровське" (входить до групу "Метінвест" Ріната Ахметова), на якому видобувається критично важливе для нашої металургії коксівне вугілля. Більше того, дуже якісне вугілля - марки "К".
В Україні добувається вугілля, яке слугує джерелом енергії і використовується для генерації електрики. Коксівне вугілля, в свою чергу, застосовується у сталеливарній промисловості.
Існує два способи виробництва сталі.
Перше виробництво - це електрометалургія, де основним матеріалом слугує металобрухт. Завдяки електродуговим печам з цього сировини отримують остаточний продукт - сталь. В Україні існує лише одне таке підприємство - "Дніпросталь", яке належить компанії "Інтерпайп" під керівництвом Віктора Пінчука.
Усе інше, що складає більше 90%, належить до металургії повного циклу, де виготовлення сталі здійснюється з залізорудних матеріалів. У цьому процесі ключовим компонентом є кокс. Для його виробництва необхідно використовувати коксівне вугілля.
Отже, коксове вугілля разом із залізною рудою є ключовими матеріалами для виробництва сталі.
Який обсяг видобутку вугілля в Покровську?
Шахтоуправління має можливість видобувати до 3,6 мільйона тонн вугілля щорічно.
Який відсоток становить це від загальної потреби металургійних компаній?
Все залежить від актуального рівня виробництва сталі. Наприклад, у період з 2014 по 2022 рік наш річний обсяг виробництва становив близько 21 мільйона тонн сталі. Тоді цього обсягу не вистачало, і ми змушені були імпортувати коксівне вугілля.
Після тимчасової втрати контролю над Маріуполем, який забезпечував понад 40% всього виробництва сталі, та з урахуванням неповної завантаженості підприємств, що залишились в Україні, обсяги виробництва зменшились з 21 мільйона тонн до 6,5 мільйона тонн у 2022-2023 роках. У той час коксівного вугілля було більш ніж достатньо, адже Покровськ працював на 100% для потреб України.
Коли ми обговорюємо 100%, чи означає це, що все це вугілля постачалося на підприємства групи "Метінвест", пов'язаної з Ахметовим?
— Для всіх компаній. Наразі в нас залишилися "Метінвест" та "АрселорМіттал Кривий Ріг", які також використовують кокс, виготовлений із вугілля, що видобувається в Покровську.
Залишається ще компанія "Інтерпайп", яка є електрометалургійним заводом. Вона не застосовує кокс, а працює виключно з металобрухтом.
Які обсяги вугілля Україна виробляла власними силами, а які надходили з-за кордону?
У 2023 році Україна покривала 93% своїх потреб у сировині власним виробництвом, у той час як залишок доводилося імпортувати.
Чи всі 93% - це вугілля з Покровська?
На заході України, зокрема у Львівській області, існують шахти, проте їхні запаси не можуть задовольнити потреби наших підприємств. Обсяги видобутку там вельми обмежені, що робить їх нездатними стати альтернативою.
-- Скільки відсотків можна замістити за рахунок видобутку на заході України?
-- Мова йде про декілька відсотків, тому це незначні обсяги і вони не врятують ситуацію.
Отже, якщо Покровськ буде окуповано, єдиним виходом залишиться імпорт?
-- Так. У 2023 році, коли Україна майже повністю забезпечувала себе власним коксівним вугіллям, близько 6% йшло по імпорту. Переважно зі Сполучених Штатів та Австралії.
Цього року зі східної Європи "АрселорМіттал" завозив, але туди воно теж потрапляє з Австралії та Сполучених Штатів. Але це ще такі пробні партії.
Чи правильно ми розуміємо, що в будь-якому випадку весь необхідний обсяг можна буде компенсувати імпортним вугіллям?
Коли мова йде про імпорт, важливо усвідомлювати, що це призводить до значного зростання витрат на виробництво вугілля, що може досягати десятків відсотків. Це, у свою чергу, вплине на ціну кінцевого продукту.
А беручи до уваги, що ми останні 2,5 року всі працюємо в режимі виживання, великих збитках - це може призвести до того, що підприємства почнуть реально менше виробляти кінцевої продукції. Останні 2,5 року, ми працювали з негативним чистим прибутком.
При чому деякі підприємства показували десятки мільярдів гривень збитків. І це все за 2,5 року склалося в сотні мільярдів гривень збитків.
-- Це все наслідки війни?
-- Усе в комплексі. Війна, здорожчення електроенергії, тарифи на перевезення, падіння цін на продукцію на глобальних ринках тощо. Тобто в таких умовах зростання вартості ще й коксівного вугілля, яке імпортується, це ще один суттєвий чинник до зменшення обсягів виробництва.
І друге, що може і буде стримувати імпорт, це обмежена логістика через морські порти України. Взагалі-то краще і дешевше імпортувати коксівне вугілля морем, але беручи до уваги, що в нас не усі морські порти зараз працюють, а ті, що працюють, завантажені максимально на експорт.
Щоб здійснити імпорт, необхідно зменшити обсяги експорту. На мою думку, в нинішніх умовах це не є досяжним для нас.
Яким чином можливе захоплення Покровська може позначитися на сталевій промисловості України?
Справжня ситуація полягає в тому, що тимчасове закриття Покровська вимусить нас звернутися до імпортного постачання коксівного вугілля для наших підприємств. Проте, з огляду на певні об'єктивні обставини, я маю побоювання, що ми не зможемо отримати необхідну кількість цього ресурсу.
Внаслідок цього обсяги виробництва сталі на підприємствах, що здійснюють повний цикл — від видобутку залізної руди до виготовлення готової продукції — можуть знизитися до 50%. Наприклад, за останні два роки наше виробництво становило 6,2-6,5 мільйона тонн. Сподіваюся, цього року ми зможемо досягти показника близько 7,2-7,3 мільйона тонн.
Замість того, щоб збільшити виробництво на третину та досягти показників 2021 року, у разі теоретичної втрати Покровська ми ризикуємо знизити обсяги до 3,5 мільйона тонн або навіть ще нижче.
Які можуть бути наслідки цього для України в цілому?
-- Одне робоче місце в нашій галузі створює десь 7,5 робочих місць в інших галузях. І тому прогнозуємо великий удар по всій економіці держави. Ми порахували, що якщо вивести підприємства, що знаходяться на підконтрольній території, на рівень 2021 року, то це щонайменше 5 мільярдів доларів додаткових валютних надходжень і десь більше 15 мільярдів гривень прямих податків. Якщо врахувати непрямі податки, то це взагалі понад 80 мільярдів гривень додаткових податків.
Проте, якщо ми втратимо Покровськ, це, у поєднанні з іншими факторами, може мати згубні наслідки: замість очікуваного зростання на третину, металургійна галузь може зазнати падіння вдвічі. В результаті, ми ризикуємо втратити понад 5 мільярдів доларів валютних надходжень та приблизно 15 мільярдів гривень бюджетних надходжень.
Основне, що варто відзначити, — це додатковий шок, який має потенціал спровокувати колапс багатьох підприємств. Саме тому ми очікуємо значного негативного впливу на економіку країни в цілому.
Яким чином повний імпорт вугілля вплине на зростання собівартості продукції?
Вартість вугілля зросте на 30% або навіть більше.
Вартість виробництва кожного товару є індивідуальною, і ці дані мають комерційний характер, тому я не можу їх розголошувати. Проте можна припустити, що витрати на виготовлення зростуть. Хоча, напевно, не вдвічі, але все ж істотно.
-- Яка ситуація на підприємстві зараз?
Унаслідок того, що лінія фронту наблизилася до Покровська, обсяги видобутку вугілля значно зменшилися. Проте, наразі я не можу надати точні дані, оскільки цифри змінюються щодня, і з міркувань безпеки не хотілося б їх озвучувати.
Усі заходи вжито для швидкого реагування на змінювану ситуацію та для евакуації співробітників підприємства у разі виникнення навіть незначних загроз. Водночас більшість родин працівників вже були евакуйовані.
Підприємство працює, але є ризики, що ми повністю втратимо виробництво у Покровську.
Росія продовжує намагатися захопити Покровськ. Чи усвідомлюєте ви, які наслідки матиме окупація міста для шахт? Як ворог може використати ці ресурси? Чи буде вугілля вивозитися на вже захоплені підприємства, до Росії, або ж експортуватиметься за якимись схемами в треті країни?
Це моя думка, сформована на основі дослідження обставин, що мають місце на тимчасово окупованих територіях України. З 2014 року на цих землях було захоплено численні підприємства, зокрема в Алчевську, Єнакієво та Донецьку.
Наразі до списку підприємств приєдналися маріупольські заводи, зокрема ММК імені Ілліча. Не впевнений, що на "Азовсталі" вдасться відновити виробництво. Ймовірно, їм вдасться отримувати залізорудну сировину з Росії.
Єдине, чого не вистачало - це якісне коксівне вугілля. Із захопленням Покровська таке вугілля у них з'явиться. І це для них буде реальна можливість нормально налагодити виробництво на тимчасово окупованій території.
-- Виробництва саме сталі, кінцевого продукту?
-- Так. Ми рахували, що мова може йти про завантаження 100 тисяч робочих місць. Для росіян, я думаю, що це суттєво, і це така частинка пазла, який у них може скластися і дати змогу суттєво збільшити виробництво на окупованій території.
Спеціально на захоплених територіях. Ви справді вважаєте, що вони не залишать сировину для вивезення в Росію з метою задоволення внутрішніх потреб?
Я вважаю, що через труднощі з логістикою вони спробують використовувати ресурси на тимчасово зайнятих територіях, проте також планують вивозити надлишки до Росії.
Я бачу, що вони не гребують нічим. Коли залишалися залишки в Маріупольському комбінаті, вони їх вивозили, зерно вивозили, все, що можна було різати на металобрухт, вони різали.
Отже, я вважаю, що вони можуть займатися грабежами та шукати будь-які можливості, щоб вкрасти, вивезти та отримати з цього вигоду. У цьому контексті шахтоуправління "Покровське" володіє значними запасами високоякісного вугілля.
-- Я бачив цифри, що промислові запаси вугілля в Покровську перевищують 200 мільйонів тонн, а термін розробки - близько 40 років.
Ці ресурси забезпечили б потреби щонайменше на чотири десятиліття. Хоча ми поступово відмовляємось від використання викопних матеріалів, ці запаси залишаються стратегічно важливими як для України, так і для Європи.
Враховуючи, що Україна прагне стати членом Європейського Союзу, це вплине на стратегічні запаси сировини в рамках ЄС.
Які втрати зазнала металургійна промисловість України з 2014 року та після початку повномасштабної агресії?
Під час радянської епохи Україна досягала піку виробництва сталі, становлячи приблизно 50 мільйонів тонн на рік. У період незалежності максимальний обсяг виробництва сталі в Україні був зафіксований у 2007-2008 роках і склав 42 мільйони тонн.
У 2013 році, перед початком війни, наше виробництво становило 32 мільйони тонн. Протягом періоду з 2014 по 2022 роки цей показник знизився до приблизно 21-21,5 мільйона тонн. А з лютого 2022 року ми зазнали значного падіння, опинившись на рівні 6-6,5 мільйона тонн.
Лише у Маріуполі ми втратили десь 40%, але падіння загалом було більшим через те, що з початком повномасштабної війни підприємства на контрольованій території вимушено працювали не на повну потужність.
-- Зрозуміло, що зараз складно робити якісь прогнози та й загалом це справа невдячна, але ж бізнес повинен прораховувати різні сценарії та готуватись до найгіршого. Якою на вашу думку є вірогідність втрати Покровська та якою має бути реакція на це з точки зору металургів?
Отже, робити будь-які прогнози в даний момент - це абсолютно безглуздо. Перш за все, ми висловлюємо свою вдячність нашим захисникам за те, що вони такою великою ціною забезпечують безпеку міста.
Якщо Покровськ залишиться під нашим контролем, це позитивно вплине на нашу роботу. Ми продовжимо працювати так, як і раніше, намагаючись збільшити обсяги виробництва та сплачувати більше податків тощо.
Якщо ми опинимося в ситуації втрати Покровська, нам необхідно адаптуватися до нових умов. У зв’язку з цим, слід зосередитися на можливості тимчасового імпорту, щоб заповнити вакуум. Важливо вжити всіх заходів для забезпечення цієї імпортної діяльності.
Чи може захоплення Покровська стати справжньою катастрофою для української металургійної промисловості та економіки в цілому?
Це ще один надзвичайно серйозний виклик. Якщо ми розглядаємо цей рік, то це дійсно актуальна проблема. Ймовірно, нам не вдасться оптимізувати логістичні процеси, щоб повністю задовольнити наші потреби за рахунок імпортних поставок.
Проте, якщо ми вважаємо, що процес затягнеться, я переконаний, що в середньостроковій перспективі ми зможемо адаптувати нашу логістику та вжити всіх необхідних заходів для забезпечення імпорту.
Та сама Європа, що стикається з труднощами в добуванні викопного вугілля, активно імпортує значні обсяги коксівного вугілля. Це абсолютно зрозуміло. Отже, Україні також доведеться адаптуватися до цієї ситуації.
Як довго триватиме процес адаптації?
-- Близько 2-3 років. Тобто це не катастрофа, але це дуже великий виклик, який напряму вплине на обсяги виробництва в цьому році, можливо, й в наступному.
