Схилимо голови. Націоналіст з Донеччини, якого захопили сепаратисти.

Щоденно о дев'ятій ранку українці вшановують тих, чиї життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Ігоря Пруднікова — відданого фаната "Шахтаря", пристрасного українського націоналіста, якого московські агресори викрали та вбили 11 років тому, на початку конфлікту.

Ігор Прудніков з'явився на світ 8 січня 1990 року в Харцизьку, що на Донеччині. Він відвідував школу №2 у своєму рідному місті, з ранніх років виявляючи великий інтерес до рок-музики та займаючись рукопашним боєм. Після завершення навчання молодий чоловік розпочав кар'єру в обслуговуванні, працюючи кухарем.

В 2010-му хлопець одружився із коханою Вікторією, вони виховували сина Назара.

Ігор почав підтримувати "Шахтар" на фанатському секторі ще в 2005 році. Він став одним із лідерів харцизької фанатської групи, відомої як "Шахтар", а його прізвисько Козак виникло через його членство в громадській організації "Українське козацтво".

"Той, хто не піддався. Саме він на моєму першому поєдинку сказав мені: 'Якщо закінчиш бій на землі, то отримаєш ще й від мене'. М - це мотивація. У цьому і полягав весь Ігор," - згадує свого друга відомий фанат "Шахтаря" та нинішній боєць Збройних сил України Віталій "Донецьк" Овчаренко.

Друзі згадують, що Козак завжди був готовий вирушити на виїзні матчі і протистояти фанатам суперників. Часто на його обличчі не встигали зникнути одні синці, як з'являлися нові. Сміливий і харизматичний хуліган був відомий у всьому місті, і він, у свою чергу, знав кожен куточок Харцизька. Ігор вирізнявся серед інших, адже був справжнім патріотом України.

Поки в різних містах фанатські спільноти аналізували події Революції Гідності, донецькі футбольні вболівальники вели запеклу боротьбу проти російських загарбників, колаборантів та корумпованих правоохоронців. На мітингах часто виникали сутички, проукраїнські активісти опинилися в меншості, а за найбільш завзятими з них велося полювання.

Ігор Прудніков став жертвою викрадення сепаратистами 9 травня 2014 року. У той день він виступав з проукраїнськими лозунгами на акції, що проходила на центральній площі його рідного міста. "Харцизськ - це частина України, а ті, хто не згоден, отримають від мене відсіч", - заявляв він тоді.

З того моменту його визнали зниклим безвісти.

Після викрадення Ігоря з'являлися різноманітні відомості. Поширювалися чутки про те, що він може бути в полоні в тимчасово захопленому Слов'янську. На жаль, жодна з цих інформацій не знайшла підтвердження.