Схоже, що Трамп прийняв остаточне рішення щодо ситуації в Україні та Росії. Інтерв'ю з Веселовським.

На фоні посилення тиску з боку адміністрації президента США Дональда Трампа на Україну, 11-12 березня в Саудівській Аравії відбудеться двостороння зустріч між Україною та США. Під час цієї зустрічі українська сторона намагатиметься переконати американських партнерів відновити їхню військову та розвідувальну підтримку. У свою чергу, представників США найбільше цікавитиме, чи готова Україна зробити певні компроміси з Росією для досягнення миру.

Під час переговорів у Саудівській Аравії з представниками США Україна висуне пропозицію щодо "часткового припинення вогню", а також введення обмежень на використання безпілотників і ракет, разом з обмеженнями на військові дії в Чорному морі.

Чи зможуть американська та українська сторони піти на зближення позицій і чи знайдуть порозуміння у стратегічних питання, наприклад щодо відновлення допомоги, зважаючи на останні заяви Трампа, що з Росією йому легше домовитися, аніж з Україною, поки що сказати важко. На цьому фоні, як заявив диктатор РФ Володимир Путін, Росія не збирається нікому поступатися, щодо питань України.

У ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України, а також представник України при Європейському Союзі у 2008-2010 роках Андрій Веселовський поділився своїми думками про зустріч між Україною та США у Саудівській Аравії, а також про те, чого можна очікувати найближчим часом.

В Україні відбудеться перша важлива офіційна зустріч між переговорними делегаціями США та України, яка стартує 11 березня в Саудівській Аравії. Дональд Трамп анонсував, що цього тижня відбудуться значні події, що стосуються України та Росії. Як ви вважаєте, наскільки близькими можуть бути позиції американської та української сторін, враховуючи недавні заяви Трампа про те, що йому легше знайти спільну мову з Росією, ніж з Україною?

Існує безліч факторів, що впливають на ситуацію з обох сторін — американської, російської та української. Відомо, що 11 березня в Саудівській Аравії відбудеться зустріч, на яку також приїде російська делегація. Схоже, що американці планують спочатку заслухати українську сторону, потім російську, аби обдумати, які елементи можна взяти з кожної з них. Після цього, ймовірно, буде створено новий текст, що поєднуватиме пропозиції обох сторін. На завершення, цю версію можуть представити обом делегаціям, або відразу, або через певний час — тиждень, два і так далі. Це може стати тим компромісом, до якого намагатимуться підвести як нас, так і росіян.

На сьогоднішній день ми повністю не маємо уявлення про те, на які заходи готові піти російські сили. З огляду на їхні офіційні заяви, можна зробити висновок, що вони не планують нічого суттєвого. Проте, враховуючи складну ситуацію в Курській області, де наші війська опинилися в тяжких умовах і можуть бути оточені або змушені відступити, навіть така позиція може зазнати змін.

Щодо України, то її позиція значно погіршилася порівняно з тим, якою вона була до розмови в Овальному офісі. У нас була зброя, розвіддані, впевненість в Starlink, хоча зараз кажуть, що нібито їх не відключать, але ніколи не кажи ніколи. І у нас була впевненість в тому, що європейці достатньо твердо, міцно, дружньо будуть нас підтримувати. Більшість з цих факторів зникли.

На сьогодні більшість американських політиків, законодавців та простих громадян відкрито висловлюють свою стурбованість щодо контактів і дружби з агресором, таким як Путін, називаючи це ганьбою для Сполучених Штатів. Чи може громадська думка в США вплинути на ситуацію? Хоча вона може дещо сповільнити процеси, кардинально змінити курс, який задає Трамп і його команда, буде вкрай важко. Це стане можливим лише в разі, якщо на майбутніх виборах до Конгресу, зокрема в Палаті представників, демократи зможуть повернути собі більшість. У протилежному випадку, політика Трампа щодо України, Росії та міжнародних відносин буде лише зміцнюватися і продовжувати реалізовуватися далі. Це, у свою чергу, призведе до ще більших труднощів для України.

Ви вказали, що ми не обізнані з багатьма аспектами, особливо з точки зору США. Проте, очевидно, є один ключовий елемент, який відомий вже досить давно – це тиск Трампа на Україну, що змушує її прийняти його уявлення про завершення конфлікту та мирну угоду, інакше наслідки можуть бути серйозними, і вони вже відчуваються. Чи будуть Сполучені Штати продовжувати тиснути на наші позиції? А якщо Трамп отримає певні поступки від української сторони, чи є ймовірність, що ситуація покращиться, зокрема в плані відновлення допомоги та розвідданих? Чи може президент США знайти інші причини, щоб не відновлювати цю допомогу?

- На мій погляд, Трамп ніколи серйозно не вдумувався, хто такий президент України Володимир Зеленський і що таке власне Україна. Він має поверхові відомості про це, які йому передавали дивні люди, яких багато в цій так званій теперішній американській "контрреволюції". Він не знав глибоко причин і змісту дій української влади. Я вважаю, що в Овальному кабінеті сталася не сварка, а розуміння Трампом того факту, що в України є своя позиція, інтереси і президент, який висловлюючи думку більшості, ці інтереси відстоює. І це його занепокоїло, я би сказав, здивувало та звісно ж, розратувало. Трамп зустрівся з тим, що він побачив, що Україна - суб'єкт, і він сказав, що я цей суб'єкт не залишу у спокою, я його зламаю. Адже логіка нинішньої політики Трампа в тому, якщо ми маємо справу з якоюсь державою, вона або підкоряється, або ми її знищуємо наскільки можна. Як варіант - Канада. Або ви приймаєте наші 25% мита, ми будемо вас називати 51 штатом, або ж ми будемо вас максимально давити. На щастя Канада велика, у неї є друзі. А от з Україною значно легше. Ми дуже залежимо від США.

Дещо відношення Трампа до України стримує той фактор, що Європа заметушилася, пообіцяла набагато збільшити допомогу, не кинути українців на одинці проти Путіна. Тому президент США буде зараз не "відрізати голову" Україні зразу, а буде це робити по "шматочках". Росія, яка сьогодні відчуває запах крові, буде максимально тиснути зі свого боку, щоб це пришвидшити, поки є можливість. Поки не розсердився Трамп на якісь їхні ті чи інші дії.

В Саудівській Аравії ключову роль відіграє вміння наших переговорників заспокоїти американську сторону, сповільнити процес, щоб дати можливість європейським країнам активізувати свої дії, якщо вони дійсно мають намір це зробити. У мене є певні сумніви щодо цього. Багато оголошень стосуються різних фінансових ініціатив та планів, в рамках яких компанії беруть на себе зобов'язання виготовляти устаткування для України або європейських потреб. Проте, все це виглядає дещо непослідовно.

Ви зазначили, що росіяни здатні викликати гнів Трампа. Наскільки це ймовірно? Чи може він насправді чинити тиск на Москву? Важко в це повірити, оскільки він неодноразово стверджував, що домовитися з Росією простіше, ніж з Україною.

- У мене також щодо цього є великі сумніви. Шанси на те, що росіяни погодяться на припинення бойових дій за нинішньої ситуації на фронті дуже малі, але звинуватять у зриві мирного процесу саме українців. Знайти підстави для звинувачення слабшої сторони дуже легко, і головне, що в Вашингтоні хотіли б саме такого. В цьому проблема. Настрій чи точка зору у Сполучених Штатах сьогодні полягає в тому, що треба дати Росії максимальні можливості.

- Європейці, прем'єр-міністр Великої Британії Стармер чи президент Франції Макрон, можуть певним чином змінити нинішню позицію США стосовно України?

Ні, вони не в змозі це зробити, оскільки не мають впливу на Вашингтон. Однак, наразі вони активізували свої дії, намагаючись створити нові можливості в Європі. Варто відзначити, що в Німеччині ситуація змінилася таким чином, що майбутній канцлер Мерц став несподівано активним прихильником війни, готовим приймати французьку ядерну зброю і вживати інші різкі заходи проти Росії. Проте, європейська позиція щодо конфлікту та миру в Україні, на жаль, не має великого значення для Трампа сьогодні.

Отже, можна припустити, що Дональд Трамп вже прийняв рішення стосовно України та Росії. У цьому контексті він вживає дії, які не лише змушують Україну слідувати сценарію, вигідному йому та Путіну, але й сприяють поверненню Росії на міжнародну арену. Це проявляється не лише у словах, які підкреслюють велич Росії, але й у конкретних кроках, таких як прагнення США пом'якшити формулювання G7 щодо Росії та розробка плану зниження цінових обмежень на російську нафту. Американська сторона прагне уникати терміна "санкції". Водночас Роберт Ейджі, президент Американської торгової палати, анонсує, що найближчим часом представить адміністрації президента доповідь з рекомендаціями щодо того, які санкції та обмеження з Росією слід зняти в першу чергу.

Трамп у своїй душі мріяв про те, як під час своєї виборчої кампанії знову налагодить відносини з Путіним та Росією. Він уявляв цю Російську Федерацію як певний стримуючий елемент не лише для Китаю, але й для Європи. Це була його амбітна концепція, яку він намагався реалізувати.

Помилкове в цій конструкції одне - РФ від Китаю нікуди не буде відходити. Американські компанії, які зараз готуються до повернення на російський ринок, зіштовхнуються з тим, що значна частина цього ринку вже куплена китайцями. А якщо ще до сьогодні і не куплена, то американцям точно не буде продана. В будь-який момент Китай може включити такі важелі, які не може включити Трамп щодо Москви.

Якщо Китай виявить, що його вплив у Росії серйозно знижується, ні одна рішучість Путіна не зможе це виправити. Китай, підкреслюю, володіє такими важелями, які недоступні Трампу, зокрема, 70% російського ринку споживчих товарів. І мова не тільки про продукти харчування, а й про автомобілі, тепловози та багато іншого. Незабаром росіяни почнуть купувати літаки в Китаю, адже їхня власна авіаційна промисловість, яка активно занепадає, втрачає свої технології.

Через пів року, рік, півтора Американська торгова палата побачить, що двері відчинені, але там за тими дверима їх ніхто активно не чекає і ділитися ні чим особливо не збирається. Але за цей час Україна може значно просісти. В цьому проблема.

Отже, Путін насправді готовий задовольнити всі бажання Трампа, включаючи навіть рідкісноземельні ресурси, але при одній умові: зняти санкції та надати Україні те, чого ми прагнемо.

Безумовно, американці не отримають практично нічого з того, про що мріє Трамп, але вже буде запізно. Це явище ми спостерігали не раз у контексті відновлення американо-російських відносин. Коли Гілларі Клінтон обіймала посаду Державного секретаря США, вона намагалася налагодити зв'язки з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим. Це сталося всього сім років тому. У 2011 році також відбулося відновлення відносин, як і в 2000 році після терористичних атак в Нью-Йорку. Все це вже траплялося. А який результат? Російський ринок залишився закритим для США. Реальна співпраця між Америкою і Росією — це лише міф, який навряд чи здійсниться й цього разу, хоча Трамп, здається, цього поки не усвідомлює.