Сі завітав до Путіна з метою отримати особливий "подарунок" і ознайомитися з "планами" Кремля. Інтерв'ю з Безсмертним.
Президент США Дональд Трамп знову висловив свою думку щодо ініціатив, що походять від російського лідера Володимира Путіна. Цього разу американський президент підкреслив, що оголошене Москвою перемир'я "не виглядає як щось суттєве", проте "це вже значний крок", якщо порівнювати з тим, "з чого все починалося". Трамп змушений представляти неіснуюче "перемир'я" Путіна як частину ймовірних нових зусиль Росії в напрямку до Сполучених Штатів.
Поки президент США продовжує вдавати, що Путін його слухає, російський лідер незабаром проведе переговори з китайським президентом Сі Цзіньпіном. Візит китайського лідера до Москви, що розпочався 7 травня, триватиме кілька днів. Для Сі це шанс оцінити, наскільки тісно Москва залишається у співпраці з Пекіном. Проте його присутність на Червоній площі поруч із Путіним неминуче нагадає світові про підтримку Китаєм війни Росії в Україні, яка триває вже понад три роки, призвела до загибелі сотень тисяч людей і суттєво підриває безпеку в Європі.
Схоже, що в нинішньому загостренні конфлікту між Індією та Пакистаном не обійшлося без впливу Путіна та Сі. Напередодні ці держави завдали один одному серйозних військових ударів і не мають наміру зупинятися.
У ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA український дипломат і політик Роман Безсмертний висловив свої міркування стосовно цих та інших важливих тем.
Сьогодні, 8 травня, Верховна Рада намагається ратифікувати угоду щодо корисних копалин з США. Американський міністр фінансів Скотт Бессент висловив думку, що Дональд Трамп планував використовувати цю угоду як важіль впливу на російське керівництво під час ведення переговорів. Як ви вважаєте, чи підвищує ця угода ймовірність мирного вирішення конфлікту або хоча б сприяє зміні позиції чинної адміністрації щодо України? Якщо США дійсно мають намір інвестувати в українські ресурси, їм доведеться або забезпечити безпеку власними силами, або досягти хоча б часткової стабільності, можливо, через замороження бойових дій.
Якщо розглянути ситуацію в США, то Трамп, держсекретар Рубіо та Бессент мають зовсім різні погляди на сенс цього кроку. Після підписання угоди, ще до її офіційного схвалення, Трамп знову заговорив про те, що це дасть можливість повернути 350 мільярдів, які "передав" Джо Байден. Його основна мета полягає в тому, щоб продемонструвати виборцям, що він здійснює важливі кроки для їхнього блага. У свою чергу, Рубіо вважає, що це сигнал для Росії, що США на боці України. А Бессент взагалі сприймає це як інструмент тиску на Росію. Яка ж реальність? Це лише проміжна угода. Для того, щоб реалізувати те, про що йдеться, почати дослідження, розробку і так далі, з точки зору колишнього віце-прем'єра, навіть у разі настання миру, знадобиться 2-3 роки, щоб перейти до практичних дій. Потрібно бути реалістами і визнати, що прогнози та показники, які обговорюються, базуються на дослідженнях з 60-х, 70-х років. Я не стверджую, що радянська геологічна розвідка була повністю застарілою, адже я сам бачив ці документи і знаю, що до цього підходили серйозно. Однак це безсумнівно потрібно підтвердити через нові дослідження. Також слід зазначити, що технології є слабким місцем не лише для України, але й для США. Якщо говорити відверто, то в цьому контексті американці виглядають як студенти порівняно з Китаєм.
- Що ж таки манить так Трампа?
Сучасний світ демонструє, що завдяки активним зусиллям Китаю та Росії, їхній вплив поширився практично по всьому світу. Вони вже мають присутність в Африці та Арктиці, і, здається, знають все про ці регіони. Проте існує одна країна, куди їхні спроби проникнення виявилися безуспішними через різні обставини — це Україна. Важливо зазначити, що з точки зору сучасної промисловості та майбутніх перспектив, ця ситуація має велике значення. Можу запевнити, що в цьому контексті є багато ще невідомих таємниць, які залишаються прихованими. Наприклад, незаймані поклади фосфатів, що чекають на розробку. Україна в цьому плані може бути справжнім скарбом. Здається, що хтось у Вашингтоні вже обговорював ці питання. Однак, на мою думку, Трамп сприймає цю ситуацію не як президент США, а як приватна особа, яка передусім керується власними інтересами, а не інтересами країни.
Для Путіна це складний момент, чи ж ця угода не має жодного значення?
Путін усвідомлює, що Трамп поінформований про всі маніпуляції, які здійснює Кремль. Це яскравий доказ того, що, незважаючи на те, що Трамп говорить, як він діє і які пріоритети обирає, він надсилає чіткий меседж Кремлю: президент США розуміє, що Путін намагається його обдурити.
Як реагуватиме Трамп, якщо його цілі залишаються недосяжними? Адже для нього суттєво важливо, щоб Путін погодився на пропозиції щодо припинення вогню, перемир'я та тривалих мирних переговорів. На даний момент позиції обох сторін є вкрай різними, і за кілька місяців ситуація не змінилася. Це не може тривати вічно. Коли Трамп усвідомить, що Путін не має наміру прийняти його пропозиції та що переговори не приводять до реальних результатів? Чи настане момент, коли йому доведеться чітко висловити свою позицію щодо політики Путіна та відмови брати участь у справжньому врегулюванні конфлікту?
- У цій ситуації нинішня поведінка Трампа щодо дій Путіна може, і на мій погляд, буде тривати безкінечно. Справа в тому, що тут важливо розуміти, Путін Трампа не відпустить, бо президент США говорить, говорить, а потім маємо "ну, ці 3 дні це ж більше ніж нічого". І російський диктатор це прекрасно розуміє, тримає його і грає Трампом. То щось одне обіцяє, то друге, то передасть його портрет, то ікони якісь туди возять, то когось там звільняють, то якісь активи повертають американським компаніям і так далі. На жаль, Трамп піддається на цю путінську гру.
Щодо процесу мирного врегулювання, Трамп несподівано прокоментував ініціативу Путіна про чергове "перемир'я". Він зазначив, що оголошене перемир'я "не виглядає значним", але "це вже щось", якщо порівнювати з початковими умовами. Здається, Трамп змушений представляти навіть неіснуюче перемир'я як свідчення того, що Росія робить певні кроки назустріч США та його пропозиціям. Водночас, спеціальний представник Трампа Келлог підкреслив, що "Київ вимагає введення, щонайменше, 30-денного припинення вогню з можливістю продовження, а також пропонує створити 30-кілометрову буферну зону з відведенням військ на 15 км з кожного боку". Він також додав, що "президент США здатний гарантувати дотримання перемир'я в Україні, якщо Росія згодиться з цим".
Цю ідею про замороження лінії фронту я чую з 2014 року. Проте важливо, щоб це усвідомлювали не лише в Україні, а й у Вашингтоні та Європі. Війна не може бути заморожена. Це стало зрозуміло з самого початку, адже для московського лідера та його оточення конфлікт – це не просто частина політики, а їхнє життя. Це потрібно усвідомлювати. Як зазначив колишній президент США Джо Байден в одному зі своїх останніх інтерв'ю, лише наївна людина може вірити, що Путін зупиниться, якщо йому віддадуть частину території. Основна ідея, яку висловлює Келлог, зводиться до того, щоб припинити вогонь, але не більше того. Тому і не буде жодного "замороження", адже якщо фюрер зупинить свої дії, це призведе до серйозних внутрішніх проблем у Росії. Для нього важливо не лише мати образ зовнішнього ворога, а й продовжувати війну, щоб відволікти увагу від внутрішніх невдоволень. І, на жаль, це невдоволення він спробує перенаправити на Україну.
Голова Китаю Сі Цзіньпін планує візит до Росії з 7 по 10 травня. Його поїздка, ймовірно, не обмежиться лише участю у святковому параді. Повідомляється, що під час зустрічі в Москві Путін і Сі обговорять важливі і чутливі питання, оскільки за останні кілька місяців відносини між Москвою та Пекіном зазнали охолодження. Основною причиною цього стало підозри Китаю, що Кремль може вести таємні переговори з Дональдом Трампом, не інформуючи Пекін. Які, на вашу думку, мотиви візиту Сі, і якою може бути їхня зустріч з Путіним?
Головною темою переговорів стане клятва вірності від Путіна, яка відіграватиме центральну роль у процесі. Другим важливим аспектом є агресивні наміри російського лідера. Для Сі Цзіньпіня сьогодні Європа виглядає як єдиний перспективний ринок. Якщо ж Путін вирішить, що варто перевірити НАТО на предмет дії п'ятої статті Альянсу, це, безумовно, створить труднощі для Сі. Третє питання стосується Пакистану та Індії. Слід зазначити, що існує безліч спільних проектів між Москвою та Пекіном, і наразі Москва також обговорює ці плани з Вашингтоном. Наприклад, освоєння Арктики. Угоди з Китаєм вже підписані, але варто звернути увагу на те, що періодично цю тему порушує і Трамп. Отже, освоєння Арктики також є важливим питанням, оскільки це багатий на корисні копалини регіон, який має велике значення для забезпечення сировиною промисловості в майбутньому. Усе це буде предметом обговорення, але існує ризик, що план може не реалізуватися вже на початковому етапі, якщо Путін не зможе досягти згоди.
На відміну від нас, керівник Китаю має глибоке розуміння деталей російсько-американських переговорів, і я в цьому не маю жодних сумнівів. Китайці значно занурилися в структури державного апарату РФ. Проте, з одного боку, Китай і Сі Цзіньпінь прагнуть домінувати в так званій осі зла, а з іншого — усвідомлюють, що економічний розвиток можливий лише за умови відкритості. Вільний рух капіталів і робочої сили є критично важливими. Це і є тим фактором, що дещо стримує Сі Цзіньпіня під час спілкування з Путіним.
- Стосовно путінського параду, Кремлю вдасться створити картинку, що він має друзів?
Прибуття цих африканських "комсомольців", які представляють людоїдські режими, є зрозумілим явищем. Вони є частиною приватних армій, які їх підтримують, і їхня кровна спорідненість робить їх присутність очікуваною. Сюди також входять всі п’ять країн Центральної Азії, адже це те, чим займається Путін. Щодо зрадників, таких як прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, угорський лідер Віктор Орбан і сербський президент Александр Вучич, їхня діяльність є лише виконанням наказів російського диктатора. Я не виключаю, що Орбан намагається продемонструвати Трампу, як він руйнує Європу. Адже зовсім не випадково минулого тижня з'явилася інформація про його звіт, у якому він розповідав про свої дії в цьому контексті. Існує ймовірність, що з оточення Трампа надходять сигнали Орбану про співпрацю з Фіцо та іншими політичними силами в сусідніх країнах, зокрема, з угорською партією в Румунії, яка є частиною урядової коаліції та вірно підтримує Орбана. Тож не дивно, чому результати виборів у Румунії виглядають саме так. З моєї точки зору, ці особи є незначними фігурами, чия роль не має великого значення. Зовсім інша справа – Сі Цзіньпін, у якого зовсім інші цілі та інтереси.
Хочу звернути увагу на те, про що пишуть міжнародні ЗМІ: Путін справді боїться, що українці можуть здійснити якісь дії під час його параду. Усі ці розмови про перемир'я та інші подібні теми пов'язані з його страхом. Хочу підкреслити, що цього дня, у Вербну неділю, під час святого свята, коли люди йшли до церкви, щоб вшанувати свої традиції та цінності, ця нечисть вбила мирних українців. І тепер цей беззаконник має намір влаштувати свято в Москві, і йому це все зійде з рук? У мене немає жодних сумнівів щодо розуміння цієї ситуації українським керівництвом і військовими.
Індія та Пакистан влаштували обмін ракетними ударами, внаслідок чого Пакистан оголосив про збиття індійських літаків. Цей конфлікт безсумнівно перейшов на новий, більш напружений рівень. Багато експертів вважають, що за цими подіями можуть стояти інтереси Китаю, адже все почалося після того, як численні світові компанії висловили намір перенести своє виробництво з Китаю до Індії через тарифи, введені Трампом. І в той же час на індо-пакистанському кордоні розгортаються такі події.
Варто зазначити, що ситуація в світі виглядає досить непросто, адже навіть компанія Apple планувала перенести 20-30% своїх виробничих потужностей з Китаю до Індії. Проблеми почали виникати вже півтора місяці тому, коли одне з індійських підприємств зазнало пожежі. Важливо враховувати, що китайський вплив тут не можна ігнорувати. На мою думку, і нещодавній терористичний акт у Кашмірі також має свої корені звідти. Під час прем'єрства Моді ситуація в країні стабілізувалася, і територія, що підпорядкована Індії, стала важливим центром туристичного бізнесу. Очевидно, що терористичний акт був спрямований на дестабілізацію цього процесу. Я не бачу жодних підстав, чому Пакистан на даному етапі мав би підштовхувати до напруження з Індією, і навпаки. Обидві країни нині намагаються вибудувати свої відносини з Вашингтоном, перебуваючи в стадії певної дистанції один від одного. Чому Ісламабаду чи Нью-Делі варто було б ускладнювати ситуацію, якщо це лише погіршить їхні стосунки з США? Тому китайський вплив тут дійсно відчутний, як і російський. Путін, безумовно, зацікавлений у виникненні ще одного конфлікту високої інтенсивності, оскільки це відволікає увагу міжнародної спільноти від його агресивних дій в Україні, а також дозволяє йому пропонувати свої "миротворчі послуги". Таким чином, Москва може стати вигодонабувачем будь-якого майбутнього конфлікту між Індією та Пакистаном.
