Син Василя Зінкевича був присутній на прощанні з Ігорем Покладом і поділився дуже особистими спогадами.

У п'ятницю, 11 липня, в Національній філармонії України в Києві відбулася прощальна церемонія з видатним композитором Ігорем Покладом. Цей талановитий музикант створив більше 150 пісень, серед яких знакові твори, такі як "Ой летіли дикі гуси", "Чарівна скрипка", "Два крила", "Кохана" та "Очі на піску". Його музика звучала у виконанні таких зірок української естради, як Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та багатьох інших.

У коментарі для OBOZ.UA Богдан Зінкевич, син відомого співака Василя Зінкевича, розповів про реакцію батька на втрату знаменитого композитора. Молодий чоловік прийшов віддати шану Ігорю Покладові разом із родиною акторки Ольги Сумської, з якою наразі працює на знімальному майданчику одного з фільмів. Варто зазначити, що сам Василь Зінкевич з'являється на публіці дуже рідко.

"Яка роль Ігоря Поклада у моєму житті? Пригадую, як між ним і моїм батьком існувала особлива творча синергія, - ділиться Богдан Зінкевич. - Мені здається, Василь Іванович мав унікальну здатність відчувати та інтерпретувати музику Ігоря Дмитровича. Пам'ятаю безсонні ночі, сповнені творчих пошуків. І в результаті цього з'явилася пісня "Скрипка грає", присвячена Володимиру Івасюку, який трагічно пішов з життя у 1979 році. Спочатку Ігор Поклад створив музику, а в 1980 році Юрій Рибчинський написав до неї слова. Першими виконавцями цієї пісні стали Назарій Яремчук, а згодом – Василь Зінкевич і Софія Ротару."

"Моя найбільш улюблена мелодія - "Тече вода". Вона наповнена життям і енергією. Вважаю, що ця пісня найяскравіше відображає атмосферу і стиль 80-х років. Це ніби музичний портрет тієї епохи", - ділиться Богдан.

"Так склалося, що саме я повідомив татові про смерть Ігоря Дмитровича, - продовжує Богдан. - Якою була його реакція? Зазвичай батько - справжній соловейко: багато говорить, жартує, щебече. Але в ту мить він просто занімів. У нашій розмові настала дуже довга пауза... Це болісно для всієї нашої родини. Я виріс у творчому середовищі, поруч з відомими митцями. І коли бачиш зсередини цю глибину довіри, це тонке плетиво творчих зв'язків. А потім усвідомлюєш: цієї людини більше немає. І вона - незамінна. Це важко. Думаю, тато ще скаже своє слово про Ігоря Дмитровича. Але пізніше".

"Я чітко пам'ятаю, як разом із знімальною командою завітали до Ігоря Дмитровича для запису інтерв'ю, - ділиться Богдан Зінкевич. - Ми обговорили теми нашої розмови, уточнили всі нюанси, а він просто уважно слухав, не вимовивши ані слова. І раптом його руки самі потягнулися до музичного інструмента. Здавалося, що він не відповідає словами, а мовою музики. Його думки наче оживали на клавішах. Це був дуже делікатний, майже священний момент. Не випадково кажуть, що великі митці можуть передавати особливу енергію через своє мистецтво. І наша земля насичена цією енергією."

"Тато завжди казав: якщо українська пісня зникне, наш народ втратить здатність бачити навіть у світлий день, - ділиться Богдан. - Тепер важко усвідомити, що Ігоря Дмитровича більше немає. Він був справжньою неповторною особистістю. Уся наша родина безмежно вдячна йому за його музику. Ми зберігатимемо ці пісні і передаватимемо їх нашим дітям, щоб вони вчилися справжньої любові до України."

За словами Богдана Зінкевича, його професійна діяльність не є настільки глибоко пов'язаною з творчістю, як у його батька: "Я навчався на телережисера, але нині працюю звукорежисером у кіно. Можна сказати, що творчість у моєму житті поки що не грає такої значної ролі, як у батька. Проте я відчуваю себе дуже комфортно серед креативних людей, добре розумію їхні настрої та знаю, як з ними спілкуватися. Мій старший брат Василь зараз на фронті - він служить у Третій окремій штурмовій бригаді, захищаючи нашу країну".

На комплімент, що він дуже на батька схожий, Богдан зауважив: "Ми мали задум зняти розширену версію фільму 'Червона рута'. Насправді, були переговори про те, що я міг би виконати роль молодого батька в цьому проекті".