Військові терміни
Три роки тому, 22.02.2022, ніхто з нас не знав, за якою адресою має вирушити російський військовий корабель. Абревіатури "КАБ", "РЕБ", "HIMARS" та "ATACMS" були відомі лише вузькому колу фахівців. Під "мопедом" мали на увазі лише двоколісний транспортний засіб; під "кинджалом" - холодну зброю; а під пікселем - елемент двомірного цифрового зображення.
Слово "хлопок" у російській мові та "бавовна" в українській не мали жодних сторонніх асоціацій. Однак дієслова "задвохсотити" і "закобзонити" просто не зустрічалися у нашому словниковому запасі.
У життя мільйонів українців увійшло нове слово – "повномасштабка", яке стало символом тяжких часів. Це поняття також відображає "повномасштабне вторгнення" або ж "велику війну".
Нові терміни, нові висловлювання, нові сенси, вірусна популярність одних словосполучень та забуття інших... Слова війни стали своєрідним дзеркалом, в якому відобразилася драматична історія України після 24 лютого 2022-го.
У перший рік масштабного протистояння з РФ численні військові неологізми привернули увагу наших медіа. Вітчизняні журналісти охоче колекціонували "бандеромобілі" та "дискотеку", "прильоти" та "пташок", "орків" та "русню", "аналоговнєт" та "Київ за три дні". А згодом ця словесна колекція поповнювалася новими екземплярами та помітно змінювалася.
У 2022 році Національна академія педагогічних наук випустила "Термінологічний словник російсько-української війни". Незважаючи на те, що від його виходу пройшло менше трьох років, цей словник сприймається як артефакт з минулого.
У військовому словнику, підготовленому НАПН, можна натрапити на термін "бойові одеські мідії", але чи багато людей знають, що він означає? Також згадується "ірпінський штам", але чи зможе хтось пояснити це словосполучення без звернення до Google?
Замість цього, у військовому глосарії, створеному менше ніж три роки тому, не вдасться знайти терміни "ухилянти", "ТЦКшники" чи "СЗЧ". І, звісно, там відсутнє слово "бусифікація" — ключовий термін 2024 року за версією Словника сучасної української мови та сленгу "Мислово".
Читайте також: Стратити гінця
Лексичний склад 2022 року відображав нові воєнні обставини. Це була реальність, в якій чітко простежувався розподіл обов'язків між фронтом і тилом. На передовій воювали мотивовані добровольці, тоді як в тилу залишалися прості громадяни, які щиро підтримували своїх захисників, виголошуючи: "Вірю в ЗСУ!", але від них не вимагали активної участі в бойових діях.
Однак у 2023 році виявилося, що в Україні надто багато фанатів, які сидять на диванах, а ось гравців у віртуальному світі не вистачає. Країна змушена була адаптуватися до нових військових умов: з масовою примусовою мобілізацією і відповідною термінологією.
Протягом 2022-2025 років терміни, пов'язані з війною, набували популярності так само швидко, як і зникали з ужитку. Досить часто новонароджених дітей називали на честь "Джавеліна" та "Байрактара", проте їхнє визнання в українському суспільстві виявилося недовготривалим.
Спочатку на сцену вийшли легендарні "Хаймарси", які швидко зайняли своє місце, а потім з'явилися інші претенденти на титул диво-зброї: від "Петріотів" до F-16. Сьогодні "Джавелін" ще хоч якось згадується у звітах з фронту, тоді як відомий "Байрактар" поволі стає частиною історії.
У 2022-2025 роках слова війни іноді набували відразу кількох значень. Наприклад, одна з найпопулярніших абревіатур воєнного часу - "ІПСО" - може означати реальну інформаційно-психологічну операцію, здійснену ворогом. І водночас "російське ІПСО" може виступати як ярлик, яким маркують будь-яку незручну та неприємну інформацію, що розходиться з вітчизняним офіціозом.
Протягом 2022-2025 років терміни, пов'язані з війною, виявляли різні рівні стійкості.
Заздалегідь анонсований "контрнаступ" надихав наших співгромадян набагато довше, ніж реальна спроба контрнаступу 2023-го. Натомість словосполучення "план перемоги", яке з'явилося восени 2024-го, протрималося на слуху зовсім недовго. А похмуре слово "блекаут" то вторгалося в наше життя, то безвісти зникало, то знову поверталося, то знову пропадало: залежно від ворожої тактики, ефективності української ППО та майстерності наших енергетиків.
Але найяскравіше шлях України за останні три роки ілюструють три словосполучення, пов'язані з гіпотетичним завершенням війни.
Знамените "два - три тижні" узвичаїлося завдяки пану Арестовичу і з самого початку вживалося в іронічному ключі. Проте в цьому словосполученні відбилися реальні настрої мільйонів українців після 24.02.2022. Наївна надія на те, що в XXI столітті масштабний воєнний кошмар не може тривати довго. Що ось-ось втрутяться Сполучені Штати, Європа, Сі Цзіньпін чи російські олігархи - і життя повернеться до колишнього русла.
Проте українське суспільство швидко позбулося цих ілюзій. Люди зрозуміли, що бойові дії не завершаться за кілька тижнів, і повернення до попереднього життя вже не стане можливим.
Досліджуйте також: [НЕ]чесність щодо України
До осені 2022-го на слуху опинилося інше словосполучення: "кордони дев'яносто першого року". Видимі успіхи ЗСУ породили надію на те, що Україна зможе не лише відбити ворожий тиск, а й звільнити всі території, захоплені Росією з 2014 року.
Чи була ця перспектива дійсно реальна? Тоді здавалося, що так. Втягнувшись в авантюру в Україні, Кремль недооцінив її масштабність і не зміг швидко адаптуватися до умов великої війни. Протягом певного часу російський режим виявився вкрай вразливим. І, можливо, українці змогли б досягти значно більше, якби в той же період наші міжнародні партнери не почали так захоплюватися термінами як "ескалація" та "ядерний ризик".
На жаль, історія не підлягає умовному способу. Сталося те, що сталося. З часом "кордони 1991 року" набули іронічного звучання, подібного до висловлювань Арестовича про "два-три тижні". У 2024 році слово "кордони 1991-го" почали сприймати з вкрапленням сарказму, адже це стало виглядати як явно нереалістична мета. Керівництво України, хоча й із затримкою, відреагувало на цю зміну в суспільному настрої.
На сьогоднішній день, у лютому 2025 року, внутрішня надія країни асоціюється з новим терміном: "гарантії безпеки". Це висловлює поступову трансформацію національних пріоритетів.
Для багатьох українців на перший план виходить не питання деокупації Донецька, Луганська чи Севастополя – в їхній швидкій звільненні вони починають сумніватися – а перспектива вести звичайне життя в Києві, Харкові, Одесі та Дніпрі.
"Гарантії безпеки" мають на меті очистити українську мову від численних болісних термінів, що з'явилися за останні три роки. Сподіваються, що завдяки цим "гарантіям" Україна надовго забуде про "двохсотих" та "трьохсотих"; що термін "мопед" повернеться до свого первісного значення, а "кинджал" знову стане назвою для холодної зброї. Крім того, "гарантії безпеки" повинні допомогти витіснити з нашого словника такі слова, як "ухилянти", "бусифікація" та "СЗЧ".
Незадовго до відзначення третьої річниці початку повномасштабної війни країна визначила нову мету і прагне до її досягнення, проходячи крізь заплутані словесні лабіринти "переговорів", "компромісів", "миротворчих ініціатив", "виборів" та, звичайно, "трампізму". Проте цей шлях не є простим. Україні потрібно докласти чималих зусиль, щоб "гарантії безпеки" не стали черговими ілюзіями, як це сталося з "двома-трьома тижнями" і "кордонами дев’яносто першого року".
