"Армія Кіма" проти Збройних сил України: які інтереси Путіна, чому Китай виявляє незадоволення і чи можуть НАТО ввести свої війська в Україну?

24 жовтня Державна дума Росії затвердила угоду з Північною Кореєю, що стосується "всеосяжного стратегічного партнерства", яке включає військову підтримку. Проте, не дожидаючись офіційного підписання, Пхеньян вже активно реалізує зобов'язання угоди, відправивши близько 8 мільйонів снарядів, балістичні ракети, а також військовослужбовців на український фронт.

Заслуговує на увагу, що поява великої кількості північнокорейських військових на фронті може свідчити про загострення конфлікту, хоча реакція західних країн на цю ситуацію залишається досить обережною. Лише Південна Корея планує вжити "поетапних дій" проти Північної Кореї та Росії у відповідь на їхню військову співпрацю. Зокрема, Сеул розглядає можливість постачання Україні як наступального, так і оборонного озброєння.

28 жовтня Південна Корея на терміновій нараді Північноатлантичної ради представила ключову інформацію про військову співпрацю між Російською Федерацією та Північної Кореєю для представників НАТО. Після завершення зустрічі генеральний секретар Альянсу Марк Рютте повідомив, що війська Північної Кореї вже перебувають у Курській області, що є серйозним підвищенням напруженості з боку Росії, проте не уточнив, які конкретні дії планує вжити НАТО у відповідь.

Досліджуючи потенційні наслідки участі північнокорейських військових у конфлікті між Росією та Україною, читайте матеріал на OBOZ.UA.

Чому ситуація для РФ не є настільки оптимістичною, як може здаватися на перший погляд.

Присутність військових Північної Кореї на території Росії може видатися успіхом і новим "переможним козирем" у руках Кремля для Заходу. Проте, важливо оцінювати навіть 12 тисяч нових військовослужбовців в широкому контексті. Наприклад, російська армія втрачає таку ж кількість особового складу всього за десять днів боїв. Таким чином, ця цифра навряд чи суттєво змінить загальну картину конфлікту. Оскільки КНДР активно провокує та готується до можливого військового зіткнення з Південною Кореєю, навряд чи вона готова відправити сотні тисяч своїх солдатів на підтримку Путіна.

Цей крок виглядає більше як вияв слабкості. Якщо "все йде за планом" і Росія здобуває перемогу, як запевняє диктатор Путін, то чому Москва звертається по допомогу до іноземців? Це свідчить про те, що "солдати Кіма" можуть підтвердити: Росія "переживає відчай і шукає нові варіанти, оскільки не бажає проводити мобілізацію власними силами". Генеральний секретар НАТО Рютте також висловлює цю думку: "Переміщення північнокорейських військових до Курської області є ескалацією конфлікту та сигналом зростаючого почуття безвиході у Путіна".

Проте існує думка, що залучення корейських військ на фронт є важливим кроком для Кремля, щоб зміцнити свої позиції в очікуваних переговорах, про які активно говорять. Це також демонструє, що Росія має підтримку з боку Північної Кореї на фоні зменшення західної допомоги Україні та відсутності дозволу на удари далекобійною зброєю по території Росії. Таким чином, Москва може продемонструвати, що має надійного союзника, готового підтримати її в будь-яких випробуваннях, ставлячи під сумнів цінність західних партнерів.

Відгук наразі є обережним.

Генеральний секретар НАТО Рютте оголосив, що офіційне підтвердження про присутність військових Північної Кореї в Курській області Росії буде доступне лише 28 жовтня, після зустрічі з представниками Південної Кореї. Альянс нарешті визнали, що поглиблена військова співпраця між Росією та Північною Кореєю становить загрозу для Індо-Тихоокеанського та Євроатлантичного регіонів. Проте, як зазначають західні ЗМІ, потенційні реакції НАТО на ці дії поки що є обмеженими. Це може включати посилення підтримки України (хоча конкретні деталі не розголошуються) та укріплення партнерських зв'язків в Індо-Тихоокеанському регіоні.

У Сполучених Штатах, хоча і визнали, що їхня присутність передувала НАТО, проте підкреслили, що "пильно спостерігають за відправленням військ КНДР для участі у конфлікті в Україні". Водночас, американська адміністрація досі не надала дозволу на здійснення ударів з використанням американської зброї по території Російської Федерації. Цю інформацію озвучив Джон Кірбі, координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США, під час свого останнього брифінгу.

Одночасно в Конгресі США було висунуто пропозицію американським збройним силам здійснити напад на північнокорейські війська, які перебувають в Україні.

"Адміністрація Байдена-Гарріс має чітко позначити, що участь північнокорейських військ у цьому конфлікті є "червоною лінією" для США. Якщо війська Північної Кореї вторгнуться на суверенну територію України, Сполучені Штати мають серйозно розглянути варіант прямих воєнних дій проти північнокорейських військ", - заявив голова Комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США республіканець Майк Тернер. Але такі заяви більше схожі на тролінг чинної адміністрації, аніж на потенційні кроки у відповідь від США.

Чи знову актуальна пропозиція Макрона про розміщення військових сил в Україні?

Французький президент висунув свою пропозицію у лютому, але її було швидко відхилено канцлером Німеччини Олафом Шольцом, який заприсягся, що ні європейські, ні натовські війська не будуть розміщені в Україні.

Після отримання підтвердження про введення військових сил з КНДР міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс висловив думку, що країнам Європи слід знову розглянути пропозицію президента Франції щодо розміщення військових контингентів в Україні.

"Ми маємо повернутися до "чобіт на землі" та інших ідей, запропонованих Макроном. Адже Північна Корея справді зробила це. Ми все ще відстаємо, реагуючи на ескалацію, замість звернути її назад. Ідеї Макрона необхідно переглянути, краще пізно, ніж ніколи", - сказав Ландсбергіс.

Проте, згідно з інформацією, наданою виданням Politico, країни Європейського Союзу розглянуть можливість відправлення миротворців до України лише після завершення конфлікту. Так, колишній посол США в Японії Кеннет Вайнштайн висловив думку, що європейські держави мають почати підготовку до розміщення контингенту в Україні для забезпечення "суттєвих гарантій безпеки". Він підкреслив, що у випадку утворення демілітаризованої зони між Україною та Росією, її повинні контролювати саме європейські сили, а не сили НАТО.

Чи з’явиться новий союзник для України?

Здається, що Путін і Кім Чен Ин "знайшли" для України нового надійного партнера. Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль повідомив, що Сеул "не залишиться осторонь", поки Північна Корея відправляє свої війська на фронт в Україні, і готовий вжити необхідних заходів. До нещодавнього часу ця країна, яка займає одне з провідних місць у виробництві сучасної зброї, дотримувалася принципу, що забороняє прямі постачання летальної зброї Україні.

"Якщо Північна Корея вирішить направити свої спеціальні підрозділи на підтримку війни в Україні в рамках співпраці з Росією, ми будемо поступово надавати допомогу Україні та вивчимо необхідні заходи для забезпечення безпеки на Корейському півострові," - зазначив Юн Сок Йоль. Він також підкреслив, що Сеул готовий обговорити можливість постачання зброї в Україну, оскільки можливе розташування північнокорейських військ у Росії є "провокацією, яка ставить під загрозу глобальну безпеку як на Корейському півострові, так і в Європі".

Сі все це не подобається

Переміщення військових сил КНДР до Росії "виявилося серйозним кроком, який не викликає схвалення у Китаю", зазначає Financial Times. Тісне співробітництво між Пхеньяном і Москвою може стати причиною дестабілізації ситуації на Корейському півострові, а також в більш широкому контексті Далекого Сходу. З одного боку, Північна Корея може отримати від Росії більш сучасні військові технології, які допоможуть у розвитку її ракетних і ядерних програм, що, в свою чергу, підвищить напруженість в регіоні. З іншого боку, демократичні держави Азії можуть зміцнити свої альянси у відповідь на ці дії.

Невдоволення китайського керівництва стало помітним навіть до того, як з'явилася інформація про те, що Кім надіслав Володимиру Путіну своїх спецпризначенців для підтримки у війні з Україною. Минулого тижня голова КНР Сі Цзіньпін висловив подяку Кіму за привітання з нагоди 75-річчя заснування комуністичного Китаю, але не використав традиційний вираз "дружня сусідня країна", який раніше часто звучав у його промовах. У східній культурі такі знакові моменти не залишаються без уваги і мають на меті підкреслити наявність певних проблем.

Така "співпраця" Путіна та Кіма йде у розріз із китайсько-бразильським мирним планом, який Сі активно проштовхує - не збільшувати ескалацію та не розповсюджувати війну на треті сторони. Власне, Сі Цзіньпін у межах саміту БРІКС особисто закликав відмовитися від "підливання олії у вогонь та втягування у війну в Україні третіх країн", але ця заява прозвучала на тлі повідомлень про відправлення до Росії солдатів із КНДР, що ще більше роздратувало китайського лідера.

Фактичний повноцінний вступ Північної Кореї у війну на боці Росії відбувається на фоні зусиль Китаю налагодити відносини з деякими західними країнами. Поліпшення зв'язків із колишніми супротивниками може слугувати Китаю засобом пом'якшення напруженості у відносинах із США, особливо після виборів. Наприклад, Китай висловив намір покращити двосторонні стосунки з Великою Британією та Японією. Крім того, експорт австралійського вина зріс більш ніж на третину завдяки відновленню постачання до Китаю після вирішення суперечок між країнами. Наступним кроком КНР може стати дозвіл на експорт морепродуктів з Японії, що також відбувається на фоні заяв про покращення відносин. Проте всі ці ініціативи можуть виявитися безрезультатними на тлі зростаючої співпраці між Росією та Північною Кореєю.

Якщо продовжувати лише спостерігати за подіями, то авторитарні режими матимуть перевагу.

Щодо реакції Західних країн на прибуття військових з Північної Кореї, можна помітити певну затримку в їхніх діях протягом усього конфлікту. Очевидно, що найближчим часом ми почуємо заяви про занепокоєння та тривогу. Але коли ця інформаційна активність почне знижуватися, корейські війська можуть вже бути залучені до дій на території України. Що стосується стратегічних намірів Путіна, то, на мою думку, це свідчить про нарощування військових сил. Наразі ми спостерігаємо прибуття 10-12 тисяч корейських солдатів, але це лише перша група, і в майбутньому їх чисельність, безумовно, зросте. Адже в Північній Кореї є мільйон активних військовослужбовців та 4-5 мільйонів у резерві. Отже, ресурси для комплектування є, - підкреслив Сергій Джердж, голова громадської ліги "Україна - НАТО".

За інформацією Сергія Джерджа, наразі спостерігається відсутність суттєвих реакцій з боку НАТО, США, Європейського Союзу та ООН. Це відбувається на тлі об'єднання ядерних країн, які ведуть військові дії в Європі.

Зазначається, що в Індо-Тихоокеанському регіоні планується посилення боротьби з "осею зла". Це, безсумнівно, важливий крок, але що з Україною, де триває війна і гинуть люди? Ми сподіваємося на адекватну відповідь. Ми не просимо багато, лише дозвіл на використання дальньобійної зброї для атак на військові цілі на території Росії. Чи змінить це щось для НАТО? На мою думку, ні. Ми також говоримо про необхідність отримання запрошення для вступу до НАТО. Таке запрошення є політичним жестом, який не зобов'язує до жодних дій. Це не призведе до ескалації, а, навпаки, стане кроком у напрямку розширення гарантій безпеки, - підкреслює Сергій Джердж.

Щодо концепції Макрона, голова громадської ліги "Україна - НАТО" вважає, що це не лише можливо, а й необхідно реалізувати. Наприклад, можна почати з розміщення інструкторів для українських військових безпосередньо на українській території.

Щодо позиції США, Джердж вважає, що Байден має всі можливості стати історичним лідером, подібно до Рейгана, Рузвельта та Черчилля. Якщо ж ситуація залишиться такою ж, і він продовжить лише "спостерігати та бездіяльно реагувати", то авторитарні режими отримають перевагу.

Щодо позиції Китаю стосовно появи корейських військових на фронті, варто зазначити, що КНДР не могла б активно співпрацювати з Росією без згоди КНР, яка має значний вплив на цю країну. Таким чином, китайська реакція може бути свого роду маневром, щоб продемонструвати іншим: мовляв, ми не підтримуємо це активно, не асоціюйте нас із РФ, КНДР та Іраном. Однак, існують і ознаки, які свідчать про те, що така співпраця може бути Китайцям не до вподоби. Це може призвести до того, що інші країни в Європі та світі схиляться на бік України, зміцнюючи західну єдність. Тобто, ці процеси можуть загострюватись, - підкреслив Сергій Джердж.