США не проявляють інтересу до видобутку російського газу в Арктичному регіоні: експерт розкрив причини цього явища.

Росія є залежною від іноземних технологій з видобутку нафти та газу на глибоководному шельфі, тому в минулому вона залучала до такої співпраці потужну енергетичну компанію із США - ExxonMobil. У 2011 році американський партнер разом із російською державною компанією "Роснефть" уклали угоду про спільну розвідку та видобуток вуглеводнів у Карському, Чукотському морях та морі Лаптєвих (моря на півночі Росії, які входять до басейну Північно-Льодовитого океану).

За час співпраці компанії змогли пробурити одну розвідувальну свердловину у Карському морі та відкрити потужне родовище зі значними запасами газу (близько 422 мільярдів кубічних метрів) та нафти.

Улітку 2014 року, після анексії Криму та початку конфлікту на Донбасі, Сполучені Штати та Європейський Союз впровадили обмеження проти Російської Федерації. Зокрема, ці санкції заборонили американським і європейським підприємствам постачати на територію Росії обладнання та технології для видобутку нафти і газу на глибоководному шельфі. Внаслідок цих заходів було зупинено спільний проект у Арктиці.

Наприкінці вересня 2014 року корпорація ExxonMobil оголосила про вихід з більшості своїх проектів у Росії та припинення співпраці з компанією "Роснефть". Міністерство фінансів США надало американським нафтогазовим компаніям обмежений час для безпечного завершення робіт з буріння розвідувальної свердловини в Карському морі.

У жовтні 2014 року компанія "Роснефть" оголосила про намір продовжити буріння в арктичних водах власними силами. Однак справжніми масштабними роботами вона змогла зайнятися лише в 2020 році, коли було пробурено кілька свердловин і відкрито два нових газових родовища. У 2022 році "Роснефть" шукала підрядників для подальшої розробки цих покладів. Після цього інформація про діяльність компанії в Арктиці більше не з'являлася. Таким чином, вихід американського партнера, який володів сучасними технологіями, значно уповільнив розробку газових ресурсів на арктичному шельфі Росії.

У 2010-х роках спільні проекти Росії та США були зумовлені зацікавленістю американської сторони у великих запасах газу за межами країни. Відтоді в США розпочалася так звана "сланцева революція". Між 2004 і 2014 роками в американських штатах активно впроваджувалися технології видобутку нафти та газу з сланцевих формацій. Це призвело до значного зростання видобутку газу, який, за даними Управління енергетичної інформації США, збільшився на 40% — з 553 до 779 мільярдів кубометрів. Протягом двох десятиліть (2004-2024 роки) обсяги видобутку газу в США зросли в 2,1 рази, досягнувши 1,1 трильйона кубометрів.

Такі досягнення перетворили США на значного експортера газу. За інформацією Управління енергетичної інформації США, протягом 2004-2024 років експорт газу збільшився у 9 разів - з 24 до 218 мільярдів кубічних метрів.

Більше того, адміністрація Дональда Трампа оголосила курс на подальший розвиток власної нафтогазової промисловості, який має назву "Drill, baby, drill" (англ. "Бури, крихітко, бури"). Під час свого виступу в Конгресі 5 березня Трамп заявив про плани реалізувати масштабний газовий проект в Алясці. До того президент США зустрічався з керівникам багатьох американських компаній, ставлячи перед ними завдання максимально концентрувати виробництво та інвестиції всередині країни. З огляду на власний потужний видобуток газу та політику протекціонізму, США зацікавлені просувати свій видобуток, а не вкладатися у складні поклади далеко за межами країни.

"Це все лише розмови про американські проекти в російській Арктиці. Ідеї щодо розробки арктичного шельфу були сформовані на початку 2010-х років, але все зупинилося після російського вторгнення в 2014 році. Ситуація сьогодні змінилася. Чому американцям витрачати ресурси на розробку російського газу, коли у них є свій? Їм потрібно підтримувати власний газовий сектор, а не іноземний", - зазначив в інтерв'ю РБК-Україна експерт нафтової галузі, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

На території Сполучених Штатів вже існує вся необхідна інфраструктура для видобутку та транспортування газу як для внутрішнього споживання, так і для експорту на міжнародні ринки, зазначає експерт. Станом на 13 січня 2025 року, відповідно до даних Управління енергетичної інформації США, на атлантичному узбережжі функціонують 8 терміналів для експорту зрідженого природного газу. У той же час, у російській Арктиці видобуток газу стикається з серйозними складнощами через низькі температури, недостатньо розвинену інфраструктуру та значну відстань до споживачів.

"Це арктичний видобуток, це не в Техасі, де є вже вся інфраструктура. Я думаю, це (інформація про переговори щодо енергетичних проектів в Арктиці - ред.) з'являється як пропагандиські балачки в медіапросторі. Як вивозити цей газ? Для цього потрібно і танкери посиленого льодового класу. Це накладні витрати, що значно зменшують потенційну прибутковість проектів в Арктиці", - прокоментував Михайло Гончар.

Газ, видобутий у північних морях, потребує транспортування, що передбачає його перетворення в рідину для подальшого вивезення в спеціалізованих танкерах. На даний момент російський зріджений природний газ (LNG) стикається з обмеженнями з боку Західних країн, включаючи США. Ці санкції, зокрема, стосуються використання танкерів, здатних працювати в умовах льоду, які необхідні для перевезення російського LNG з арктичних регіонів у зимовий період.

Наприкінці жовтня 2024 року один з російських газових терміналів, зокрема Arctic LNG-2, що належить приватній компанії "Новатек", призупинив процес зрідження та відвантаження газу. Це сталося через санкції, які зменшили інтерес потенційних покупців та ускладнили експлуатацію танкерів, призначених для роботи в умовах льоду.

"Внаслідок американських санкцій проект Arctic LNG-2 був призупинений, і тепер росіяни вимагають від прихильників Трампа переглянути ці обмеження", - зазначив Михайло Гончар.

Експерт додав, що США не підуть на зняття саме цих санкцій.

"На мою думку, це не той випадок, коли санкції можуть бути переглянуті, адже це означало б, що США підтримають свого суперника у відновленні контролю над європейським ринком, але вже не через трубопроводи, а за допомогою зрідженого газу. Я вважаю, що в даній ситуації Вашингтон не проявить гнучкості щодо Москви," - зазначив він.

Михайло Гончар підкреслив, що США та Росія конкурують між собою за постачання LNG до Європи. За інформацією звіту European LNG Tracker, який публікується Інститутом енергетики та фінансового аналізу, у 2024 році Росія збільшила постачання зрідженого газу до Європи і посіла друге місце у структурі імпорту після США. Обсяг імпорту російського LNG становив 21,8 мільярдів кубічних метрів, а американського - 62,8 мільярди кубометрів. Хоча частка США втричі перевищує російську, можливе посилання конкурента на європейському ринку не відповідає інтересам Вашингтона.