Світлана Терещенко, активістка з Італії.

За 10 років із російських шкіл вийдуть ще 140 мільйонів "путіних"

Італійська модельєрка українського походження Світлана Терещенко вже давно здобула визнання та повагу у своїй індустрії. Однак після початку повномасштабної агресії Росії проти України, вона вирішила зосередити свої зусилля та креативність на активній підтримці української тематики серед італійців. Це виявилося вкрай складним викликом, адже російська пропаганда глибоко вкоренилася в цій країні, спотворюючи історію та використовуючи культуру як ефективний інструмент впливу.

Засновниця асоціації української культури BORISTENE відвідала Укрінформ, де поділилася інформацією про проведення адвокаційних активностей, небезпеки "м'якої сили" з боку Росії, а також розповіла про ставлення італійців до України і чинники, які його формують. Вона підкреслила важливість донесення правди про українську культурну спадщину та наголосила на необхідності розвитку української національної ідеї.

Привіт, Світлано! Я звернув увагу, що у одному з ваших інтерв'ю ви згадували про те, як повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило ваше життя. Чи могли б ви поділитися своїми спогадами про той момент і те, що це означало для вас?

Я вже близько тридцяти років живу в Італії і завжди вважала себе космополітом, насолоджуючись класичним способом життя під впливом "dolce vita". Проте все змінилося з початком Великої війни. Моя сестра, що давно мешкає у Харкові, ще з 2014 року неодноразово нагадувала мені, що "росіяни прийдуть нас вбивати". Я вперто відстоювала свою точку зору, адже не могла уявити, що таке взагалі можливо. Ми навіть мали запеклі суперечки з цього приводу. Раніше я не відчувала такої глибокої залученості та усвідомлення ситуації.

Але коли сестра о п'ятій ранку дзвонить і каже "Почалося!", а у слухавку чуєш, як ревуть літаки та розриваються бомби, звісно, твій світ і твоє уявлення про нього міняються умить.

У такі моменти одразу починаєш набагато більше читати, навчатися і робити висновки. І бачити світ з іншого, правильного ракурсу. Ти просто не можеш не змінитися.

На початку я завершила свою підприємницьку діяльність, що була тісно пов'язана з пострадянським простором, зокрема з Росією, і фактично перейшла у сферу суспільної активності, ставши своєрідним елементом нашої культурної дипломатії.

- У вас було прагнення повернутися в Україну?

- Насправді моєю першою інстинктивною думкою було негайно повернутися, аби бути поруч з рідними, але згодом і я сама, і родичі дійшли висновку, що я буду кориснішою саме в Італії, де в мене є широке коло контактів у різних сферах і де я можу робити для України більше.

- Щодо просування її інтересів в Італії?

- Так. До речі, вже у перший місяць я вирішила для себе, що не буду витрачати енергію і сили на спроби щось змінити в головах тих росіян, з якими я раніше спілкувалася по роботі. Це незважаючи на те, що мені колись здавалося, що я бачила перед собою умовно нормальних людей, інтелектуалів, діячів культури...

З іншого боку, я усвідомлюю, що деякі з наших співвітчизників все ще підтримують контакти зі знайомими з Росії, можливо, сподіваючись на те, що це сприятиме змінам...

Однак я не маю бажання це робити, оскільки, на мою думку, ситуація не зміниться. Навіть у початкових класах їхні підручники створені так, що за десять років з російських шкіл можуть випуститися ще 140 мільйонів "путіних".

Звідки їм брати знання та розуміння, якщо вони живуть у своєму спотвореному світі? Для них українці - це якісь інші росіяни, які помилилися, або якісь нацисти, або якісь "бандери". Вони навіть не знають, що це таке, але просто повторюють це як мантру.

Отже, я зосередила свою увагу на італійському контингенті.

На даний момент нам не вдалося переконати всіх італійців у своїй правоті.

Спочатку я вирішила переглянути свої контакти і зрозуміла, що можу організувати інтерв'ю з Президентом Зеленським для італійського телебачення, в рамках одного з найвпливовіших політичних шоу в Італії. Враховуючи, що країна зосереджена на питаннях виживання і неможливо охопити всі аспекти одночасно, я звернулася до представників Офісу Президента через знайомих з пропозицією провести інтерв'ю. Після цього я зв'язалася з відомим ведучим Бруно Веспою і в травні запитала його: "Чи хочеш взяти інтерв'ю у Президента Зеленського?".

Отже, інтерв'ю відбулося, а потім я сприяла в організації візиту їхньої знімальної команди до України. Там вони зустрілися вдруге, цього разу на Банковій, і ми провели для італійців екскурсію по Києву, Бучі, а також відвезли їх до Одеси. Протягом усього цього часу вони мали можливість спілкуватися з нашими людьми.

І я можу точно стверджувати, що Бруно Веспа тепер друг України, незважаючи на те, що раніше він також притримувався нав'язаної думки, що війну спровокувала Америка, і взагалі винною є сама Україна, яка загравала з НАТО.

- Чи змінилося, на вашу думку, загальне сприйняття італійцями України за останні три роки?

- Здається, ми поки що не змогли переконати дуже багато італійців у своїй правоті. Все ще є багато тих, хто впевнений, що війну почали НАТО, Америка, або що Україна мала домовлятися з Путіним і віддавати йому Донбас.

Пригадую, як у перші місяці війни я відвідала один захід у самому серці Італії, у Міланському державному університеті, де було десь 200 італійських експертів і журналістів - людей, які, відповідно, мають свою аудиторію. Куплені Кремлем італійські журналісти розповідали місцевим слухачам, що "українська пропаганда вигадує, що Одесу і Маріуполь бомблять! Уявіть, які нісенітниці. Російська армія ніколи не бомбить цивільних!". Аудиторія сміялася із цих "заяв" про бомбардування, які їм видавались постановою і фейковими новинами українських ЗМІ. Уявіть мій розпач: сидячи у центрі цивілізованої Європи з вільним доступом до будь-яких джерел, розуміти, що вони обирають саме джерела російської пропаганди.