"TACO" може підштовхнути Трампа до рішучих дій щодо Росії. Інтерв'ю з Шамшуром.
Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп оголосив, що протягом півтора-двох тижнів Вашингтон ухвалить рішення щодо своєї стратегії у переговорах про завершення конфлікту в Україні. Це рішення значною мірою буде залежати від дій Росії. Варто підкреслити, що Трамп уже встановлював для Путіна термін "два тижні" ще з 27 квітня. Як повідомляють американські ЗМІ, тиск на Трампа зростає: заклики до введення санкцій проти Росії лунають не лише з Конгресу, а й з Білого дому. Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є близьким соратником Трампа, висловив намір домогтися нових санкцій проти Росії до саміту "Великої сімки", що відбудеться в Канаді 15-17 червня. Вплинути на позицію американського президента також зможе німецький канцлер Фрідріх Мерц, який незабаром відвідає Вашингтон. Однією з ключових тем його переговорів із Трампом стане російська агресія проти України та шляхи тиску на Росію.
1 червня 2025 року відбулася незвичайна подія – внаслідок українського наступу на аеродроми стратегічної авіації було знищено велику кількість військових літаків.
Це серйозний удар, який не можна ігнорувати. Це не лише приниження для Росії, а й особисто для Путіна, яке підкреслює вразливість агресора, незважаючи на його значну перевагу в економічних і військових ресурсах. Як відреагує Кремль на цей виклик і чи вплине це на розвиток переговорного процесу?
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.
Почнемо з однієї з найактуальніших тем сьогодні - атаки на російські аеродроми. 1 червня 1996 року Україна в рамках Будапештського меморандуму передала Росії свою ядерну та стратегічну зброю, включаючи стратегічні бомбардувальники. Ці ж літаки, через 29 років, 1 червня 2025 року, стали мішенню для українського удару на російських аеродромах дальньої авіації. У РФ звучать тривожні заяви - мовляв, під загрозу поставлено ядерну тріаду, що вимагає рішучих заходів у відповідь. Який вплив це матиме на імідж Путіна особисто та Росії в цілому? Адже європейські ЗМІ в один голос стверджують, що це вкотре підтвердило: по-перше, "червоні лінії" насправді не існують, а по-друге, Росія не є такою вже й потужною у військовому плані, особливо коли йдеться про захист її ключових стратегічних об'єктів.
Я б висловився так: апріорі це, безумовно, удар по іміджу. Це підтверджує, що Росія не є непереможною силою. Це ще одне свідчення успішності наших Збройних сил та Сил спеціальних операцій. Щодо реальних наслідків і того, яке це матиме значення для Путіна всередині країни, то час покаже. Ми вже не раз стикалися з досить абсурдними ситуаціями, коли події, які мали б підривати престиж Путіна і спонукати до змін в Росії чи принаймні серед російських еліт, насправді не призводили до жодних результатів.
Настільки сильним є вплив Путіна на своє оточення, на правлячі кола, й, очевидно, контроль над свідомістю й думками населення. Тому побачимо. Але з міжнародної точки зору - так, це ще раз довело, що спроби шантажу з боку Путіна не можуть і не повинні бути основою для ухвалення стратегічних рішень. Із ним можна й потрібно боротися. Я сподіваюся, що ті, хто вже змирився з тим, що Україна мусить іти на якісь поступки, що ми нібито на межі краху, - ці події показали, що наша боротьба з російським агресором можлива й ефективна.
- А як ви оцінюєте значення цієї атаки для наших європейських та американських партнерів? Чи злякаються вони, адже в Росії вже активно розганяють меседж про атаку на ядерну тріаду, мовляв, у їхній доктрині прописано можливу ядерну відповідь? Чи, навпаки, можливо, це спонукає до збільшення допомоги з боку європейців та зменшення скепсису з боку Трампа щодо відсутності в України "карт на руках"?
- Це якраз той випадок, коли ми побачимо, чи збереглася шкідлива звичка ухвалювати стратегічні рішення під впливом російського шантажу. По-друге, побачимо, якою буде реакція. Принаймні я не можу сказати напевно, якою вона буде, але є надія, що буде позитивною для нас. Ви правильно зауважили - можливо, навіть Трамп зрозуміє, що Україна має не тільки "карти", а й бажання та здатність боротися проти російських загарбників. Події останніх днів, включно з безперервними дроновими атаками Росії, свідчать про те, що Трамп абсолютно не контролює ситуацію. Маю на увазі пошуки дипломатичних шляхів вирішення питання припинення війни в Україні. Для нас головне - наскільки він готовий впливати на Путіна, як неодноразово погрожував.
Проте останні висловлювання Трампа, зокрема ті, що були процитовані CNN, вказують на його думку, що жорсткі санкції проти Росії нібито можуть перешкоджати мирним переговорам. Це свідчить про те, що його погрози залишаються лише на словах. Цікаво, як це співвідноситься з ініціативою сенатора Грема, який виступає за введення суворих санкцій проти Росії, включаючи обмеження для тих, хто підтримує російську економіку. Враховуючи, що Грем зазвичай діє в тісній співпраці з Трампом, виникає питання, як його позиція узгоджується з останніми заявами президента. На мою думку, це більше нагадує публічну гру. Якщо санкції дійсно будуть реалізовані, тоді можна буде говорити про реальний вибір. Поки ж виглядає так, що Трамп планує продовжувати шукати компроміс з Путіним у питанні "переформатування" двосторонніх відносин, а ситуація в Україні та завершення війни є лише частиною цього більшого плану.
Завершуючи розмову про удари, як ви вважаєте, якою може бути реакція Росії?
Для збереження свого іміджу, Путін, ймовірно, буде змушений вжити якихось заходів у відповідь. Яким чином Росія вирішить реагувати – це залишається невідомим. Але, на жаль, ми можемо стати свідками нової потужної атаки, ймовірно, з використанням ще більшої кількості дронів і ракет. Хоча, чесно кажучи, важко уявити, як це може бути ще більш руйнівним, ніж те, що ми спостерігали раніше. Тому нашим збройним силам і системам протиповітряної оборони слід бути в повній готовності до можливого "пекельного шоу". Якщо це станеться – не буде нічого дивного, до цього слід готуватися. Нашим партнерам також необхідно прискорити постачання систем ППО в Україну.
Ситуація залишається стурбованою, як і раніше. Проте, важливо не лише прогнозувати можливі події, а й активно готуватися до захисту. Найголовніше – не дати можливість новій агресії стати виправданням для миру за будь-яку ціну. Навпаки, саме тепер необхідно активно тиснути на Росію, особливо в той момент, коли її економіка починає демонструвати ознаки слабкості.
Щодо санкцій, ситуація виглядає наступним чином. Трамп продовжує дотримуватись своєї політики, прагнучи знайти компроміс з Росією та вести з нею бізнес, і тому, на його думку, не запроваджує нові обмеження. Це відбувається незважаючи на відмову Володимира Путіна прийняти його пропозиції щодо припинення вогню і продовження атак на Україну, навіть після закликів: "Володимире, зупинись!" Трамп, здавалося б, ризикує, граючи з вогнем. З іншого боку, є Сенат, де Ліндсі Грем оголосив про намір ініціювати новий пакет санкцій, відомий як "пекельний пакет", до саміту Великої сімки, що відбудеться 15-17 червня.
- Уявити собі, що буде ухвалено щось справді суперечливе для Трампа, зважаючи на те, що він контролює Конгрес, - майже неможливо. Відповідно, цікаво, яку роль має відіграти цей законопроєкт про запровадження жорсткіших санкцій проти Росії, враховуючи близькість Грема до Трампа. Ймовірно, Трамп дав згоду на цей хід. Але варто розуміти, що ухвалення цього законопроєкту не є обов'язковою умовою для запровадження санкцій - це питання до самого Трампа. Президент США має всі повноваження, щоб самостійно запроваджувати санкції, без голосування в Конгресі. Він може це зробити за власним рішенням, як уже не раз було в історії. Водночас будь-який законопроєкт у сфері зовнішньої політики зазвичай не є обов'язковим до виконання для президента. Тобто він може погодитися з ним формально, але не реалізовувати його положень.
Тому я вважаю, що наразі цей законопроєкт - це більше політична гра, певна демонстрація. А ось реальне запровадження санкцій - це виключно питання до Трампа. Що ж ми бачимо зараз? З одного боку - почастішали закиди на його адресу, що він проявляє слабкість на зовнішній арені - щодо Росії, України, Китаю. З'явилася навіть абревіатура "TACO" - Trump Always Chickens Out, тобто Трамп завжди відступає в останній момент. І от зараз головне питання - чи погодиться він і далі виглядати слабко чи все ж відбудеться реальне запровадження жорстких санкцій? Ось саме цей фактор може змусити американського лідера діяти, зважаючи на його психотип. При цьому не можна відкидати, що він скаже: "Ось Україна завдала удару, тож треба тиснути і на Україну теж". Але питання не в заявах, а в реальних діях.
Зараз ми спостерігаємо досить значний тиск, який походить не лише від демократів, а й від республіканців. Безпосередньо багато представників Республіканської партії висловлюють думку, що Путін маніпулює Трампом і ставить його у незручне становище. Чи зможе Трамп продовжувати ігнорувати цей аспект, і чи є у цьому певні межі?
- Це може сказати лише сам Трамп. Наразі ситуація для нього неприємна - його дедалі частіше сприймають як слабкого лідера. Спочатку він заявляє одне - потім відступає. І такі вагання вже стали його фірмовим стилем. Поява "TACO" болісно вдарила по його самолюбству. І тепер ключове питання - що для нього важливіше: зберегти можливість контактів із Росією, для реалізації економічних або політичних проєктів, чи все ж уникнути образу слабкого лідера та пособника Путіна? Мені здається, для нього війна в Україні - лише частина ширшого задуму, геополітичного проєкту. І якщо він зробить висновок, що треба діяти жорсткіше, - санкції можливі. Якщо ж ні - то він або відмовиться від тиску на Путіна, або навіть може взагалі вийти з цього процесу, тобто США припинять відігравати активну роль. І такі сигнали вже лунали.
У цьому контексті ключовим питанням залишається, чи буде відновлено військову підтримку Україні. Якщо цього не станеться, ми зможемо оцінити справжні наміри Трампа та його вплив на загальну ситуацію.
5 червня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц планує поїздку до Вашингтона, де відбудеться його зустріч з Дональдом Трампом. Які ваші думки щодо можливих наслідків цієї зустрічі? Чи може вона вплинути на питання санкцій, тиску на Росію або навіть на підтримку України? Чи вважаєте ви, що Трамп не звертає уваги на європейських лідерів?
- Мерц один із небагатьох європейських лідерів, до яких Трамп, наскільки можна судити з відкритих джерел, ставиться з певною повагою. Це, звісно, не рівень симпатії як до Джорджі Мелоні чи Віктора Орбана, але між ними, здається, існують добрі, стабільні відносини. Мерц може бути тією людиною, яка донесе до Трампа європейські меседжі. І загалом ці меседжі останнім часом правильні - хоча дій усе ще бракує. Інша річ - наскільки Трамп готовий їх почути. У мене щодо цього великі сумніви. На жаль, ми бачимо приклади зворотного: скажімо, Мелоні під час зустрічі з Трампом змінила формулювання, коли йшлося про Путіна як воєнного злочинця - змінила переклад, уникнула прямого визнання. Це свідчить про те, що, радше, Трамп впливає на позиції деяких європейських лідерів, а не навпаки. Отже, важливіше не те, що він почує від Мерца, а що говоритиме його найближче оточення - і як це впливатиме на його внутрішньополітичну позицію.
- Напередодні у Стамбулі пройшла чергова зустріч між Україною та РФ. Сторони приїхали з абсолютно незмінними позиціями: Україна - за безумовне припинення вогню без жодних поступок, Росія - зі своїми вимогами фактичної капітуляції України. Навіщо тоді взагалі ця зустріч, це суто для одного глядача у Білому домі?
- Мені здається, що зустрічі - справді для одного глядача. Для демонстрації, що, мовляв, Україна не відкидає дипломатичні шляхи. Але поле для маневру в нас дуже обмежене. Росіяни також мають на меті кілька цілей: одна з них - дати Трампу так звані цукерки, мовляв, ми готові домовлятися. Але по суті - все це не веде ні до якого миру. Й оскільки другий раунд переговорів, як і перший, не дав жодного результату - а ймовірність цього була дуже високою - Україні варто подумати, як із них вийти. І вийти так, щоб не підставитися ні перед Трампом, ні перед європейцями.
Необхідно чітко сформулювати свою позицію: конфлікт триває, і переговори не зупиняють його, адже росіяни використовують їх як прикриття для нових агресій та послаблення санкцій. Не можна дозволити їм отримати таку можливість. Вони намагаються переконати: "Ми ж ведемо переговори, йдемо на компроміси, обмінюємо полонених" — мовляв, про які нові обмеження може йтися? Тому важливо не ігнорувати реальність. А реальність така: війна триває, росіяни наступають, атакуючи як військових, так і цивільних. Ті, хто дійсно хоче нам допомогти, повинні усвідомлювати це і діяти відповідно.
У даному контексті Кіт Келлог, спеціальний представник Трампа, повідомив, що Сполучені Штати отримали меморандуми від Росії та України, що містять пропозиції для мирного врегулювання. Тепер вони намагаються "звести їх до спільного знаменника". Чи є це лише піар-ходом, який демонструє, що адміністрація щось робить? Або ж це свідчить про справжнє нерозуміння глибини конфлікту, адже позиції Києва і Москви є абсолютно несумісними?
- Це навіть складно коментувати - настільки абсурдна ця заява. І ще більш абсурдною видається інша заява Келлога - про те, що США нібито готові обговорювати з Росією подальше нерозширення НАТО. Це - скандал. І очевидно, що подібні заяви не могли бути зроблені без хоча б мовчазної згоди Трампа. Можливо, він прямо не формулював ці меседжі, але Келлог, судячи з усього, діє відповідно до того, що Трамп вважає прийнятним. Це дуже важливо для розуміння ситуації. Бо дехто сподівається, що є умовна "позиція Келлога", є "позиція Грема", хтось більше симпатизує Україні, хтось менше. Але в підсумку має значення тільки позиція однієї людини - на жаль, Дональда Трампа. І він не раз демонстрував, що ухвалює рішення, ігноруючи навіть поради свого найближчого оточення - навіть коли ці поради були конструктивними й вигідними для нас. І якщо навіть Келлог - якого дехто вважає другом України - робить такі заяви, це ще раз підтверджує: ситуація в Білому домі для нас дуже складна.
