Тіньова оборонна промисловість України: як тисячі громадян, що володіють 3D-принтерами, створили масштабний завод з виробництва зброї.
Коли мова йде про виробництво озброєнь, їх зазвичай не помічають, проте завдяки простим українцям, які використовують 3D-принтери, українські військові здатні задовольняти численні свої потреби.
Військові завжди потребують продукції, яку можна створити за допомогою доступного 3D-принтера: боєприпаси для скидання з дронів, міни, медичні засоби, деталі для автоматів, рацій та дронів. Завдяки 3D-принтеру граната стає "скидним" боєприпасом, а звичайний квадрокоптер перетворюється на бомбардувальник.
Ще з 2014 року в Україні активно функціонують волонтери, які виготовляють різноманітну продукцію вдома для своїх знайомих військовослужбовців. Проте тепер розпорошені групи друкарів не можуть задовольнити зростаючі потреби армії. Для забезпечення військових на фронті необхідно виготовляти мільйони друкованих елементів та снарядів, які мають бути виготовлені якісно та доставлені вчасно.
У одній з волонтерських груп з'явилася цікава ідея: чому б не об'єднати всіх людей, які мають принтери, і не створити спільний виробничий процес, схожий на оборонний завод? Це дозволило б оперативно налагоджувати випуск найнеобхідніших товарів, уніфікувати асортимент, розробляти індивідуальні рішення та навчати нових спеціалістів у друкарській справі.
Так почала свою роботу "ДрукАрмія". За два роки організація об'єднала та навчила тисячі друкарів, створила конструкторське бюро, налагодила контроль якості, зворотний зв'язок з військовими, логістику й заснувала єдину платформу для координації роботи своїх волонтерів.
Зараз парк "ДрукАрмії" налічує понад 10 тис. 3D-принтерів, розкиданих по Україні та за кордоном. Щотижня на фронт відвантажуються сотні партій. Закупівлю матеріалів фінансують друкарі, компанії-партнери та небайдужі українці.
Засновники організації змагаються з перекупниками та деякими виробниками, які постачають військовим аналогічну продукцію за значно завищеними цінами. Волонтери намагаються витіснити їх з ринку, пропонуючи товари безкоштовно або лише за вартістю складових.
"Під час Другої світової війни жінки та діти працювали на верстатах, виготовляючи боєприпаси. Сьогодні ми не маємо кращої ситуації, тому 3D-принтер міг би стати звичним елементом у кожному українському домі", - розповідає у розмові з ЕП керівник "ДрукАрмії" Микита Кувіков, який більш відомий під псевдонімом Євген Вольнов.
Вольнов - відомий український пранкер. Чергову хвилю популярності він отримав як Майор Чорнобаєв, обдзвонюючи родичів російських військових на початку великої війни. Свій перший 3D-принтер він купив ще під час пандемії і почав друкувати захисні щитки для медиків.
З лютого 2022 року Вольнов разом з невеликою групою ентузіастів почав брати замовлення від військових та закликав своїх підписників долучитися до друку. Охочих виявилося напрочуд багато.
"Коли вже двохсота людина відгукнулася, я втомився вручну кожного навчати, пояснювати, як працює принтер, куди відправляти продукцію. Коли я роблю щось однакове понад два рази - це треба автоматизувати.
Покращення бізнес-процесів і розвиток персонального бренду - це те, що завжди займає мою увагу. Саме життя підготувало мене до запуску "ДрукАрмії". Ми створили унікальну платформу, де військові та друкарі можуть знаходити один одного і підтверджувати свою автентичність, подібно до інтернет-магазину", - зазначає Вольнов.
Команда друкарів розрослася швидко, зокрема завдяки відкритості "ДрукАрмії" до новачків. Волонтери підготували десятки лекцій та гайдів, як опанувати використання 3D-принтерів: від купівлі правильної моделі до марки пластику.
Спільнота налічує приблизно 3 тисячі активних друкарів, які готові прийняти нові замовлення. На платформі зареєстровано більше 15 тисяч військових, кожен з яких має можливість безкоштовно обрати потрібний виріб зі спеціалізованого каталогу для свого підрозділу.
У каталозі "ДрукАрмії" представлено приблизно 500 унікальних виробів, більшість з яких є результатом власних інновацій. Окремий підрозділ волонтерів-інженерів, що спеціалізується на дослідженнях і розробках (R&D), займається створенням нових продуктів, використовуючи навички 3D-моделювання. Процес розробки зазвичай починається з запитів від військових, які потім тестують прототипи безпосередньо на полі бою і надають свої відгуки.
Якщо розробка виявилася високоякісною, її вносять до загального каталогу. Від цього моменту технологія стає доступною для всіх військових і може бути впроваджена на рівні всієї армії. Друкарю лише потрібно дочекатися замовлення, завантажити готовий шаблон для 3D-друку і розпочати процес виготовлення.
У рамках проекту "ДрукАрмії" існує також сегмент з обмеженим доступом. Наприклад, інженери разом із військовими розпочали розробку технологій для знищення ворожих позицій, використовуючи терміт або спеціальні дрони, відомі як "дрони-дракони".
Через підвищений інтерес до друкарських послуг виник невеликий безлад, тому команда "ДрукАрмії" вирішила залучити найкваліфікованіших спеціалістів і призначити їх менеджерами або "кураторами". Кожен з двохсот кураторів не лише займається виробництвом, а й відповідає за постачання різних видів продукції від інших. Житловий простір куратора слугує одночасно виробничим цехом, складом і лабораторією для контролю якості.
Куратор надсилає товари на фронт через "Нова пошта". Як зазначив один із керівників, обсяги, які обробляє "ДрукАрмія", перевищують волонтерські ліміти цього перевізника, тому значну частину вантажів доводиться оплачувати самостійно.
Над "кураторами" працюють "уберкуратори", які відповідають за стратегічні напрямки, такі як дрони, медицина та моделювання. Водночас жоден з тисяч співробітників "ДрукАрмії" не отримує винагороди, витрачаючи свої власні кошти та час на виконання роботи.
За два роки спільнота відвантажила продукції на понад 275 тонн. Серед них - 3,3 млн частин для "скидів", 2,9 млн снарядів, сотні тисяч деталей для дронів та піхотної зброї, макетів, адаптерів для приладів, продукції для саперів, медобладнання.
Фінансування організації переважно має децентралізований характер: кожен друкар закуповує стільки спеціального пластику, скільки може собі дозволити. Українські постачальники цієї сировини пропонують волонтерам "ДрукАрмії" спеціальні знижки.
Деякі приватні компанії, наприклад "ОТП банк", виділяють кошти на закупівлю пластику, який розподіляють між досвідченими друкарями для виконання великих замовлень. На закупівлю сировини також відкривають збори, у рамках яких розігрують трофеї з фронту або 3D-принтери.
В даний момент "ДрукАрмія" активно формує запаси товарів на своїх складах у зв'язку з можливими масовими відключеннями електроенергії. У період зниження виробництва взимку, найбільш затребувані товари будуть розподілені з раніше підготовлених резервів.
Організація поступово розширює свої горизонти, залучаючи волонтерів, які володіють навичками плетіння сіток, пайки електронних компонентів та роботи з більш складними інструментами.
Наприклад, волонтери на ім'я Жанна та Денис з креативної студії ZhaDenKa виготовили приблизно 60 тисяч захисних щитків для очей за допомогою лазерного різання та безкоштовно передали їх, щоб допомогти бійцям зберегти зір при травмах. Крім того, на платформі "ДрукАрмії" здійснюється збір дрон-детекторів під назвами "Цукорок" і TinySA.
В Україні існують підприємства, які реалізують пластикові вироби за завищеними цінами, зазначає Вольнов. У середовищі їх іменують "баригами". "Однією з наших відкритих цілей є ліквідація цього "баригиного" ринку. Через це нас охрестили комуністами," - підкреслив волонтер.
Наприклад, собівартість щитка для захисту очей від "ДрукАрмії" - 3 грн, а на ринку такі продаються за 90-100 грн. Собівартість макета міни в друкарів спільноти - 40 грн, а ціна на ринку - 1 400 грн. Дрон-детектори "Цукорок" на ринку коштують до 5 тис. грн, а "ДрукАрмія" збирає їх за собівартістю - 1 900 грн.
Високі ринкові ціни пов'язані не тільки із закладеним прибутком. Бізнес платить податки, зарплати, має витрати на оренду, сплачує за електроенергію. Нюанс у тому, що неможливо точно визначити, де націнка обґрунтована, а де власники бізнесу бажають більше заробити на дефіцитних військових товарах.
Взаємини між спільнотою друкарів і постачальниками подібних товарів характеризуються напруженістю. Декілька українських виробників використовують загальнодоступні технології "ДрукАрмії", адаптують їх для своїх потреб, а потім реалізують за гроші військовим підрозділам.
Іноді ситуація складається інакше: "ДрукАрмія" закуповує товари у цих фірм, ретельно відтворює їх за допомогою "реверсного інжинірингу" і потім безкоштовно постачає їх військовим. "У часи війни в цьому немає нічого аморального", - вважає Вольнов.
Волонтери здатні забезпечити військові підрозділи значно більшими обсягами товарів та допомогти зекономити кошти, проте все ускладнюється браком сировини.
"Коли військові дізнаються про ініціативу "ДрукАрмія", їхні витрати на ринку починають зменшуватись. Проте, ми не в змозі задовольнити всі потреби, оскільки нам не вистачає коштів на пластик. Деякі військові отримують нашу продукцію, тоді як інші змушені стикатися з "баригами". Ми активно шукаємо способи виробництва товарів за собівартістю, щоб ціни були значно нижчими, ніж на маркетплейсах", - ділиться Вольнов.
До лав "ДрукАрмії" вступають навіть іноземці. Возити продукцію з-за кордону не дуже вигідно, але люди все одно це роблять. "Це психологія. Ти своїми руками робиш фізичний об'єкт, який вбиває пі...а (росіянина - ЕП). Це робить тебе причетним до великої справи", - вважає волонтер.
Вступити в цю сферу досить просто: ціна базового принтера становить близько 10 тисяч гривень, а кілограм пластику обійдеться у 350 гривень. "З одного кілограма пластику можна виготовити 15 хвостовиків для "скидів" гранат, і кожен з них здатен вразити ворога," — зазначає Вольнов.
Новий користувач має пройти процес реєстрації на платформі. На сайті доступні інструкції, а також можливість задати питання на форумі. Після того як принтер буде встановлений, волонтер отримує своє перше завдання. Спочатку система пропонує прості замовлення, щоб зменшити ймовірність помилок новачка, а згодом поступово збільшує рівень складності.
Серед друкарів можна зустріти абсолютно різних людей: від учнів шкіл до 70-річних пенсіонерів, від тих, хто має лише один принтер удома, до підприємців із цілими "фермами" у своїх гаражах. Найбільший рекорд у "ДрукАрмії" належить волонтеру, який володіє 50 принтерами і вже відвантажив продукцію вагою 2,5 тонни.
"Важко зупинитися на одному принтері. Часто людина заставляє квартиру 3D-принтерами, допоки дружина не погрожує вигнати з хати", - каже Вольнов.
Один із волонтерів, Сергій, є лікарем-офтальмологом і викладачем в університеті. Спочатку він отримав у подарунок 3D-принтер, щоб виготовляти іграшки для своєї дитини. Проте, дізнавшись про ініціативу "ДрукАрмія", кількість його принтерів збільшилася до чотирьох.
"Я б розмістив п'ятий, але, на жаль, немає вільного місця. Минулого літа я показав це своєму 11-річному племіннику, і йому дуже сподобалося. Тож ми вирішили придбати йому принтер за 200 доларів. Я надаю пластик, а він після школи допомагає виконувати деякі замовлення для військових", - розповідає чоловік.
Протягом півроку від початку роботи Сергія його підвищили до посади "куратора". У його обов'язки входить контроль за виготовленням кількох медичних виробів, на що він витрачає по дві години щодня в робочі дні.
Ще один приклад - підприємець Олександр. У 2021 році він розпочав проект з будівництва ферми для розведення раків і з'ясував, що виробництво годівниць для цих ракоподібних на 3D-принтері обходиться набагато дешевше, ніж їх покупка. На жаль, через військові дії ферма не змогла запрацювати, проте 3D-принтер виявився корисним для задоволення потреб армії.
"Спочатку в мене був один принтер, у мого брата - ще один. Потім ми купили ще по одному. У квартирі стало затісно, тож ми знайшли іншу локацію, забезпечили її живленням під час вимкнень електрики. Зараз у нас 12 принтерів, які цілодобово працюють на "ДрукАрмію". Вони переробляють 50-70 кілограмів пластику на місяць. Деякі з цих принтерів нам передали безкоштовно інші волонтери, які не мають можливості цим займатися", - розповів Олександр ЕП.
Низові благодійні ініціативи, які виникли на початку великої війни, стають системними та ефективнішими. Лише за жовтень волонтери "ДрукАрмії" відправили на фронт 25 тонн продукції. Могли б більше, але бракує пластику.
