Творець бренду ЗСУ поділився: "Найцінніший відгук від Залужного - це репости з моїми художніми роботами."

Тарас Іщик - той, хто змінив вигляд Збройних сил України: зробив їх стильними та впізнаваними.

Завдяки цій ініціативі в Збройних Силах України з'явилися сучасні графічні символи та шрифт. Вони не лише створюють новий імідж українського війська, але й вшановують його історичну спадщину.

Ще в грудні 2021 року Іщик приєднався до лав ТРО та опинився в резерві Збройних сил, а з початком великої війни заступив на повноцінну військову службу.

За офіційною посадою він є "начальником складу зв'язку", але насправді виконує роль головного бренд-дизайнера Збройних Сил України.

"Власне, я мав можливість поспілкуватися з усіма пресофіцерами різних підрозділів військ, щоб реалізувати новий візуальний стиль Збройних сил. Ми проводили по 3-4-5 годин в онлайн-форматі, обговорюючи деталі і процеси. Для мене головним був досягнутий результат", - ділиться Іщик.

Навіщо ЗСУ потрібен власний стиль, якщо основна мета армії – це ведення бойових дій? Чому 3 ОШБр є яскравим прикладом ефективної військової комунікації? Яким чином Росія запозичила логотип армії США? І що потрібно зробити, щоб на українських військових кладовищах царювали гордість, спокій і шанування пам’яті?

На всі ці питання "Українська правда" поспілкувалася з Тарасом Іщиком.

Ось короткий виклад бесіди. Повну версію інтерв'ю можна переглянути на YouTube каналі УП.

- Перший пост, який головнокомандувач Валерій Залужний опублікував у день повномасштабного російського вторгнення, проілюстрований вашою графікою. З чого почалася ваша співпраця з головкомом?

На початку 2022 року я мав нагоду зустрітися з Людмилою Долгановською, радницею головнокомандувача з питань стратегічних комунікацій. В той час я обіймав посаду пресофіцера 103-ї окремої бригади територіальної оборони.

Серед інших питань я поцікавився, чому у головнокомандувача, який є лідером ЗСУ, відсутній індивідуальний графічний стиль у комунікації. Відповідь виявилася простою: "У нас відсутні дизайнери". Я ж зазначив: "Це зовсім не є складністю". Після цього Людмила звернулася до мене з проханням створити кілька ілюстрацій.

24 лютого я рано вранці встав і негайно вирушив до ТЦК. Тому я не мав можливості ознайомитися з постом головкома, але коли пізніше дізнався про його зміст, це справило на мене велике враження: "Неймовірно!"

Невдовзі Людмила Григорівна звернулася до мене з проханням продовжити серію графічних робіт для головнокомандувача. Спочатку це сформувалося в особливий графічний стиль для головкома, а з часом перетворилося на загальний графічний стиль для Збройних Сил України.

Чи отримували ви відгук від Валерія Залужного стосовно вашої діяльності? Можливо, він висловлював якісь ідеї або побажання щодо візуального оформлення образу головнокомандувача?

Найвищу оцінку від Валерія Федоровича я отримав, коли він ділився моїми ілюстраціями на своїй особистій сторінці.

Згодом, коли він підписував комунікаційну стратегію ЗСУ, то поставив кілька питань, утім, не змінював і не коригував нічого. Йому все сподобалося. Особливо - розділ про мерч, де були футболки та худі з символікою Збройних сил.

- Навіщо ЗСУ власний дизайн, якщо основне завдання армії - воювати?

В умовах сучасної інформаційної війни важливість даного аспекту не можна переоцінити: у тих сферах, де ми не активні, активізується наш супротивник.

Інформаційне середовище є обширним і непередбачуваним. Декотрі повідомлення можуть закарбуватися в пам'яті людей завдяки візуальним елементам, символіці та текстовим складовим. Тому для нас було критично важливо виявити ті особливості, які дозволять ЗСУ виділятися серед інших.

- Які риси характеру українських військових ви хотіли відобразити через графічні інструменти, що ви їх використали у своєму брендбуці?

Безумовно, що прагнулося втілити в ньому силу, українську ідентичність, військовий дух та сучасні тенденції.

У цілому, графічний стиль для Збройних Сил України має потенціал бути більш експресивним, проте його реалізація залежить від можливостей виконавців на місцях. Тому він має мінімалістичний характер, що робить його легким для сприйняття.

Чому тризуб став основним символом графічного дизайну для Збройних Сил України, а не козацький хрест, який часто асоціюється з українською армією?

Ось унікальний варіант вашого тексту: - Це захоплююча розповідь. Наразі ми маємо офіційно затверджену президентським указом символіку Збройних Сил України. В її основі лежить малиновий козацький хрест, в центрі якого розташований малий державний герб України.

Утім, якщо ми це переносимо в комунікації, то бачимо проблему: ця символіка досить деталізована, має багато дрібних елементів і якщо її зменшувати, вона погано читається.

Крім того, козацький хрест слугує певною формою маніпуляції, оскільки серед козаків існували хрести різних форм, а малиновий колір теж не був чимось винятковим.

Ще одна складність, пов'язана з козацьким хрестом: коли ми бачимо його на військовій техніці Збройних Сил України, з великої відстані ми можемо розпізнати лише форму хреста. Які асоціації це викликає? Хрест на танку може нагадувати емблему Бундесверу.

У зв'язку з цим виникла необхідність знайти більш просту форму, яка б не залежала від розміру та залишалася читабельною. Тому ми обрали тризуб. До того ж, ця символіка вже використовується на нарукавних знаках всіх військових. Ми розуміємо, що чим більше у нас буде носіїв брендингу, тим краще його сприймуть.

Завдяки тризубу ми проводимо історичну паралель до доби Української Народної Республіки, до часів Володимира Великого.

Форма цього знака справді неповторна: жодна інша організація не використовує подібний символ в емблематиці, особливо коли мова йде про логотипи в контексті маркетингу та інформаційної ідентичності.

Окрім графічних елементів, ви також створили унікальний шрифт для Збройних Сил України. Яка мета його використання?

У будь-якому повідомленні, що містить зображення з текстом, приблизно 70% акценту припадає на шрифт. Відсутність унікального шрифту ускладнює виділення та запам'ятовування для аудиторії. Більше того, використання звичайних, загальнодоступних шрифтів може призвести до того, що недоброзичливці зможуть легко створювати підроблені зображення.

Коли я розпочав роботу над графічним стилем для ЗСУ, першим, до кого я звернувся, був Дмитро Растворцев — шрифтовий дизайнер з Сум. Ми не мали знайомства, тому я вирішив написати йому: "Дмитре, ви мене не знаєте, але я знаю вас. У мене є амбітний проєкт. Якщо все пройде успішно і отримає затвердження, ваш шрифт стане офіційним шрифтом Збройних сил України".

Для мене було принципово, щоб шрифт, призначений для ЗСУ, відображав український дух і мав мілітарний характер, але водночас залишався сучасним. В результаті нам вдалося створити основний шрифт Збройних сил України — UAF Sans, який включає 65 варіантів, навіть для маркування військової техніки.

Ми також розглядали можливість розробки особливого церемоніального шрифта для Збройних Сил України, який можна було б використовувати на бойових прапорах, нагородах, грамотах та подяках. Проте наш погляд привернув шрифт Volja, створений українською шрифтовою дизайнеркою Марчеллою Можиною, котрий базується на літерному мистецтві українського повстанського художника Ніла Хасевича. Спробувавши його в різних композиціях, я усвідомив, що це саме те, що нам потрібно.

Що саме вас найбільше зацікавило під час роботи над розробкою брендбуку для Збройних Сил України?

- Щодо дипломів та подяк. Чому це важливо? Тому що в цих урочистих документах необхідно підкреслити історичну спадковість.

Ми, на жаль, маємо дуже багато забутих, але графічно класно виконаних грамот і подяк періоду уряду Української Народної Республіки в екзилі.

Ми взяли графічну композицію Миколи Битинського, вставили військовий тризуб у поєднанні зі шрифтом Volja і UAF Sans. Тепер такими є грамоти і подяки головнокомандувача Збройних сил, начальника Генерального штабу. Це виглядає супер!

Це, знову ж таки, трансформує культуру та ставлення до грамот і подяк в ЗСУ. Такі нагороди слід оформляти в рамку, адже їх можна з гордістю повісити на стіну.

Деякі підрозділи мають справді вражаючий унікальний стиль. Зазвичай в якості прикладів згадують 3 ОШБр та "Азов". Яка з цих бригад вам більше до вподоби і з яких причин?

Безумовно, мені більше імпонує Третя штурмова. Вона активніше проявляється в комунікації, і я частіше помічаю її високоякісні результати. Досягти таких успіхів неможливо без злагодженої команди.

Багато військовослужбовців у Збройних силах задаються питанням: "Чому у них так добре, а у нас все на зразок того, що є?". Поки кожен не усвідомить необхідність переосмислення своєї внутрішньої екосистеми в підрозділі та не навчиться ефективно комунікувати це зовнішньому світу, досягти рівня, подібного до Третьої штурмової, буде непросто.

Вони розробили вражаючий візуальний концепт для реклами, представляючи гейміфікованих бійців та командирів.

Я їм віддав повний пакет шрифтів ЗСУ, бо розумію, що ці люди вміють із таким працювати. І вони завжди у себе ставлять логотип Збройних сил України.

На мою думку, внутрішній бренд в "Азові" є більш потужним, ніж їхня зовнішня комунікація. Можливо, це і є їхня унікальність.

Які особливості можна відзначити в графічному стилі українських спецслужб, зокрема в Головному управлінні розвідки?

- Якщо ми говоримо про ГУР, то можемо сказати, що в них графічного стилю немає, тобто він не систематизований.

Наприклад, на даний момент ГУР використовує два логотипи: перший — це тризуб у напівтіні, до створення якого мені випала честь долучитися, а другий — сучасна та стилізована сова з мечем.

Колись ця сова вказувала мечем на Росію на мапі. Проте згодом Росія, яка була центральним елементом цього символу, зникла, і тепер сенс ситуації став неясним.

Крім того, я нещодавно звернув увагу на те, що сова з мечем у нинішньому логотипі ГУР є одним із елементів нарукавного знаку російських спецпризначенців ГРУ.

Образ розвідувальних агентств викликає великий інтерес для творчої діяльності. Це може стати основою для захопливої оповіді або легенди, яка підніме їхній статус до рівня найвідоміших спецслужб світу, таких як Мі-6, ЦРУ та Моссад.

Яке враження справляє візуальний образ російських збройних сил? Як би ви охарактеризували його?

Це справжня каша, яка не піддається логіці. Якщо звернути увагу на форму російських військових, то видно, що вона являє собою мікс американського стилю, елементів царської епохи та комуністичних часів. Усе це складено до купи. Але, можливо, це й знаходить відгук у їхній цільовій аудиторії, важко сказати.

Логотип армії Росії вкрадений десь із дешевих стоків і частково запозичений з логотипа американської армії.

- Візуальна айдентика якої армії світу найбільше приваблює особисто вас?

- Графічний стиль армії США. Там є чому повчитися, тому що вони справді добре інвестують у всю цю комунікацію. На ринку праці вони дуже добре конкурують з іншими компаніями і вміють заохотити йти до них.

На нас ця історія теж, до речі, чекає: після перемоги, коли всі мобілізовані будуть розпущені додому, і Збройні сили України вийдуть на один рівень з іншими компаніями на ринку праці, їм треба буде чимось заохочувати до себе людей. У тому числі через рекламну комунікацію, через картинку, через транслювання тих чи інших символів.

- Під час війни дуже важливо створювати не лише образ українського військового, який захищає всіх на фронті, але і образ тих, хто загинув під час оборони України.

Яким чином повинні виглядати могили військовослужбовців і які почуття вони повинні викликати у тих, хто їх відвідує - печаль чи гордість?

На даний момент ми не маємо спеціальних військових кладовищ, за винятком Національного військового меморіального кладовища, що знаходиться в стадії будівництва. В Україні відсутній Закон "Про військові поховання". Військові поховання є складовою частиною цивільних кладовищ.

Але нам важливо розділити цивільні кладовища і військові кладовища. На військових мають бути створені певні правила, які дозволять нам правильно транслювати ті чи інші меседжі для майбутніх поколінь.

Уже, слава Богу, суспільство доходить до того, що намогильні споруди мають бути уніфікованими. Але як - це вже інше питання. Держава не бере на себе відповідальність якось унормувати цю річ, зрозуміти, яким чином вона, як монополіст військової пам'яті, може з нею працювати і використовувати в цілях всієї країни. Держава з цього процесу самоусувається.

Проте, коли мова йде про поховання в США, їхня історія відображається в симетрії надгробків та впорядкованих рядах, що візуально нагадують шеренги військових. Це символізує рівність, яка не залежить від військового чину чи релігійних переконань.

Цей наратив про рівність та братерство можна знайти в багатьох військових кладовищах Великої Британії, Німеччини та Франції. Білий мармур, що контрастує з насиченою зеленою травою, завжди підтримується в ідеальному стані. Центральним елементом є зазвичай якийсь монумент або могила невідомого солдата. Усі ці елементи разом створюють вражаючу атмосферу.

Чому у нас все інакше, ніж у них? Причина в тому, що у нас відсутня усталена система, і наразі ніхто не займається цим питанням.

На військовому кладовищі точно мають бути уніфіковані намогильні споруди. Вони точно не мають бути з чорного граніту, який нам навіває сум, гіркоту, давить на нас своїм виглядом. Має бути атмосфера гордості, спокою і чину. Тільки світлі тони можуть нам це дати.

Чи потрібно розробити особливий шрифт для написів на пам'ятниках та хрестах українських захисників?

6 грудня 2023 року я разом із Дмитром Растворцевим представили перший український військовий меморіальний шрифт під назвою UAF Memory. Цей шрифт є своєрідним логічним продовженням шрифту UAF Sans, розробленого для Збройних сил України.

Цей шрифт має форму римської антикви, яка залишається популярною в західній культурі. Його можна застосовувати для військових меморіалів. Наразі він доступний для безкоштовного використання.

- У деяких країнах на пам'ятниках невідомому солдату використовують спеціально розроблені фрази. Чи має Україна розробити щось подібне зараз для себе?

У численних державах існує лише одна могила невідомого солдата, і вона знаходиться в столиці. Саме біля цієї могили відбуваються найбільш значущі паради, виступи глави держави та інші важливі події.

Могила невідомого солдата є символом усіх тих воїнів, яких ніколи не знайдуть їхні близькі. Це не лише безіменні військові, а й уособлення всіх, хто віддав своє життя на полях бою і залишиться вічно невпізнаним.

Багато хто апелює, що в нас немає зараз невідомих солдатів. Це - неправда. Невідомі солдати і неідентифіковані у нас є. Як мінімум тому, що досі в ЗСУ не збираються у кожного військовослужбовця зразки ДНК для звірки. У нас немає ідентифікаційних жетонів, централізовано вони не видаються.

Могила невідомого солдата є значущим символом і важливим емоційним центром, наприклад, на майбутньому Національному військово-меморіальному кладовищі. Проте на даний момент, наскільки мені відомо, подібний об'єкт ще навіть не передбачений у планах.

Ми повинні серйозно замислитися над цим об'єктом і визначитися, що саме ми хочемо висловити. Адже напис на могилі невідомого солдата повинен емоційно відображати суть: коли ти проходиш повз численні могили і усвідомлюєш, яку ціну ми заплатили за цю війну та нашу свободу.

У США, наприклад, написано: "Тут лежить солдат, який загинув за Америку, ім'я якого знає лише Бог". І це - дуже круто. Але, щоб дійти до цієї фрази, яка підкреслить все, треба дуже заморочитись, треба створити українську військову меморіальну культуру. І в нас є на чому її ґрунтувати.

Я розумію, що зараз не дуже комусь є час над цим думати, тому що йдуть активні бойові дії. Але забезпечити гідне вшанування кожному, хто гине за цю країну - те, що відрізняє нас від ворога.

Ми повинні цінувати своїх людей так високо, як можемо. І тоді ми матимемо розуміння, що про нас не забудуть.