Трамп на першому місці. Це розповідь про американську винятковість, капелюх MAGA, божество з серіалу та Ґрінча.

"Кінець світу наближається!" — в паніці вигукують найбільш вразливі після заяв нового президента США про Гренландію, Канаду та Панамський канал, які пролунали напередодні інавгурації Трампа 20 січня 2025 року.

"Хаос - новий порядок", - заспокоюють латентні оптимісти.

"Це уже не новина," - зазначають ті, хто має хоч найменше уявлення про історію Сполучених Штатів.

Для того, щоб усвідомити поточні події в США та їхній вплив на світову ситуацію, зокрема в Україні, важливо врахувати історичний контекст. Особливо слід звернути увагу на концепцію американської винятковості, або ж aмerican exceptionalism, яка відіграє ключову роль. Ця ідея стала основою для слоганів Дональда Трампа під час виборчої кампанії, таких як America First та Make America Great Again.

Щоб не втратити розум, очікуючи апокаліпсис, давайте пригадаємо концепцію американської винятковості в бесіді з професором політології з Ратґерського університету Олександром Мотилем.

Коли 21 березня 1630 року Джон Вінтроп, англійський юрист і майбутній засновник колонії поселенців у Новому Світі, виголосив свою проповідь про "місто на пагорбі", він уявити собі не міг, що в майбутньому вона стане священною коровою американського міфу.

"Ми станемо схожими на місто, що здіймається на вершині пагорба, адже погляди всіх народів будуть спрямовані в наш бік," - передбачав Вінтроп.

Коли він згадував "місто на пагорбі", він натякав на те, що британська колонія, розташована на узбережжі Массачусетської затоки, стане взірцем для інших британських колоній у Північній Америці. Звичайно, в той час ще не існувало ані США, ані міфу про американську винятковість, а також самого американського народу.

Проте саме Вінтроп у майбутньому став для американців новим Мойсеєм, а нащадки перших поселенців-пуритан у Новому Світі - богообраним народом за версією 2.0.

Письменник Герман Мелвілл, який творив у 19 столітті, зазначав: "Ми, американці, є винятковим, вибраним народом, сучасним Ізраїлем; ми є носіями світу вільностей".

У XX столітті концепцію американської винятковості обговорювали у своїх найзначніших виступах президенти США, починаючи з Кеннеді і закінчуючи Рейганом.

У своєму прощальному посланні до народу президент Рейган акцентував увагу на "яскравому місті на вершині пагорба", яке "надійно тримається на гранітному піку, і його велич залишається непохитною, навіть попри всі бурі".

Через два десятиліття після цього президент Обама зробив необачне зауваження, що відчуває віру в особливу долю та місію Сполучених Штатів у світі, так само як британці вважають себе винятковими, а греки вірять у свою неповторність. Це викликало хвилю критики на адресу Обами за його нібито зневажливе ставлення до концепції американської винятковості. І, в принципі, це цілком зрозуміло: якщо занадто багато винятків, то втрачається впевненість у самій концепції загального правила.

Якщо саме месіанство американського народу зазвичай не піддавалося сумніву "батьками нації", то погляди на те, як його краще використовувати, різнилися.

"Месіанські інтернаціоналісти" вважали, що Сполучені Штати повинні стати "носієм ковчега світових свобод", розповсюджуючи ці цінності по всій планеті. Натомість "месіанські ізоляціоністи" дотримувалися думки, що найкраще відійти від світу, поки він не затягнув їх у безлад і конфлікти.

Президент Вудро Вільсон, месіанський інтернаціоналіст, за каденції якого в 1917 році Америка вступила в Першу світову, казав у своїй промові:

Вести цей великий і мирний народ у війну, у найжахливіший та найруйнівніший конфлікт з усіх, коли здається, що сама цивілізація висить на волосині, — це справжнє випробування.

Проте справедливість важливіша за спокій, і ми будемо відстоювати те, що завжди було найціннішим для нас - нашу демократію.

Після епохи інтернаціоналіста Вільсона Сполучені Штати тричі обирали президентів-ізоляціоністів: Воррена Гардінга, Калвіна Куліджа та Герберта Гувера. Коли ознайомлюєшся з їхніми промовами, складається враження, що їхній автор повернувся до життя і став спічрайтером для Трампа.

"Америка не повинна вступати до жодного постійного військового союзу. Вона не може приймати на себе жодних політичних зобов'язань або економічних обов'язків, які підпорядковують наші рішення іншим державам," - заявив Гардінг під час своєї інавгураційної промови в 1921 році.

Бажання "існувати самостійно" завершилося 7 грудня 1941 року, коли Японія здійснила напад на Перл-Харбор, і Сполучені Штати вступили у війну. Ідея про можливість життя в башті самодостатності виявилася лише ілюзією, про яку нині рідко згадують американські політики.

Відтоді маятник американської винятковості постійно коливався від одного президента до іншого, між своїми крайніми полюсами: "інтернаціоналізм" і "ізоляціонізм".

Допоки не прийшов Трамп - бог із серіалу.

Олександр Мотиль ділиться своїми думками:

- Усі американські президенти мають спокусу відчути себе месією. Але у випадку Трампа це доведено до абсолюту. У власних очах і в очах трампістів він безпомилковий, він перфектний, він бог.

Можливо, до Джорджа Вашингтона справді існувало певне ставлення, яке можна прослідкувати в американському мистецтві епохи. Його портрети зображують різні аспекти: Вашингтон на коні, без коня, з шаблею в руках або без неї, на кораблі або в човні. Проте сам Вашингтон ніколи не прагнув бути месії і відкидав цю роль.

Ставлення до Джона Кеннеді можна охарактеризувати як схоже. Сам Кеннеді, на відміну, наприклад, від Трампа, не прагнув займати таку велику роль. Проте прихильники сприймали його з великою шаною. Молодий, привабливий, розумний і впливовий, він обіцяв змінити все на краще, виправити багато проблем.

Можна закинути Ніксону, що він вважав себе спасителем до певної міри, але народ його таким не сприймав, навіть прихильники.

Серед американських президентів історії можна зустріти або тих, хто вважав себе рятівниками нації, але не здобув значної підтримки, або ж тих, хто користувався широкою популярністю, але не вбачав у собі роль месіанських фігур.

У сучасних реаліях спостерігаємо ситуацію, коли одна людина вважає себе месією, і її прихильники підтримують цю думку. Можливо, саме в цьому і полягає особливість історії Дональда Трампа.

Шлях до президентства можна вимірювати в грошах, у часі, в перемогах і поразках, у шлюбах і розлученнях кандидатів.

Шляхи Трампа та Зеленського до президентства мають спільну рису: їх кар'єру можна порівняти з тривалістю телевізійних серіалів, в яких вони брали участь. При цьому Зеленський виявляється переможцем - для досягнення посади на Банковій йому вистачило всього трьох сезонів "Слуги народу".

Трамп наближався до свого першого президентського успіху, пройшовши 14 сезонів реаліті-шоу "Учень" та "Учень-знаменитість".

В завершенні кожної серії Трамп приймав рішення про те, хто залишиться в шоу, а хто буде виключений. Він із задоволенням спостерігав за тим, як учасники змагаються за його увагу, підриваючи один одного. Така система взаємин була йому близька і зрозуміла.

У фіналі шоу переможець отримував контракт із річним доходом 250 000 доларів для управління бізнес-проєктом і возносився на вершину американської мрії.

Але головним тріумфатором в очах мільйонів американців став сам Трамп. Ці 14 сезонів забезпечили йому впізнаваність і зробили титана індустрії з героя жовтої преси і банкрута, як глузував журнал The New Yorker 2017-го.

Фраза Трампа "You're fired!" - "Тебе звільнено!" з цього шоу стала його візитівкою.

"Дональд не бере полонених, - говорив телепродюсер шоу Марк Бернетт. - Якщо ти його друг, він завжди захищатиме тебе. А якщо не друг, він тебе вб'є. Це дуже по-американськи. Він, як ті хлопці, які обживали Захід".

Протягом свого життя Трамп виконував безліч різних ролей. Він був курсантом військової академії, мільярдером, персонажем кримінальних розслідувань і списків Forbes, а також телеведучим і шоуменом.

Але найбільше йому сподобалася роль бога.

Олександр Мотиль ділиться своїми думками:

Віра в свою унікальність міцно вкоренилася в американському суспільстві та політичній традиції. Це настільки очевидно, що для багатьох навіть не постає питання: чому ми є такими особливими? Для них унікальність Сполучених Штатів не потребує жодних підтверджень.

Останні кілька десятиліть у країні спостерігається посилення поляризації між лівими та правими, які виявляють зростаючу критичність до США. Для них Америка не відповідає їхнім уявленням про ідеал. Ліві вважають, що країна не досягає достатнього рівня рівності, тоді як праві, навпаки, вважають, що надмірна увага до рівності є проблемою. Обидві сторони звинувачують одна одну в усіх можливих негараздах, проте більшість, особливо праві, впевнені, що Сполучені Штати є унікальною нацією, яка просто не реалізує свій потенціал та місію.

Безсумнівно, в академічних колах ви натрапите на різноманітні роздуми - як критику, так і захист концепції американської винятковості. Проте ці матеріали часто написані складною мовою, яка не зрозуміла звичайному американцеві, і публікуються в журналах, які не користуються популярністю серед широкої аудиторії.

Коли ж приглянутися до загального дискурсу, то я би сказав, що міф про винятковість був і залишився фундаментальним для збереження національної ідентичності. Без цього міфу Америка перестає бути Америкою.

Слоган Трампа "Зробимо Америку знову великою" (MAGA) був вперше представлений 7 листопада 2012 року, що сталося за чотири роки до його першої кампанії на пост президента. Цю цікаву історію детально висвітлювала The Washington Post.

Він розташувався у своєму офісі на 26-му поверсі "Трамп Тауер" у Манхеттені, в день після того, як республіканець Ромні зазнав поразки у президентських виборах від демократа Обами.

У його свідомості виникали різноманітні варіанти однієї речення, яке він старанно вдосконалював.

"Зробимо Америку великою". Звучить образливо для країни - ніби досі вона ніколи не була великою.

Нарешті його осяяло.

"Повернемо Америці її велич!"

Я звернувся до своїх адвокатів. У моїй команді є багато юристів. Я сказав їм: "Перевірте, чи можливо зареєструвати це і отримати торгову марку", - ділився Трамп в одному з інтерв'ю.

Через п'ять днів після цього він подав заявку на отримання патенту на ексклюзивне використання слогана "Make America Great Again" та сплатив 325 доларів за реєстрацію.

Трамп не переймався тим, що цей слоган, наприклад, використовував Рональд Рейган у своїй передвиборчій кампанії 1980 року.

"Проте він не оформив патент на торгову марку," - зазначив Трамп.

У всесвіті Трампа, що уособлює бога-батька, вважається дійсним тільки те, що має патент і за що сплачено реєстраційний внесок.

У своїй виборчій кампанії Трамп не представив жодних революційних концепцій. Однак його слоган "Зробимо Америку знову великою" став справжнім ліками для нації, яка втомилася від восьми років президентства демократа Обами.

"Ми спростимо цю кампанію. Вона (Гілларі Клінтон - УП) є представницею продажних і некомпетентних еліт, які відчувають себе комфортно в часи занепаду. А ви - голос забутих людей, які прагнуть повернути велич Америці", - порадив Трампу Стівен Беннон, головний стратег його кампанії 2016 року. Демократи звинувачували Беннона в расизмі, антисемітизмі та сексизмі, проте це не завадило йому стати одним із найвпливовіших членів адміністрації Трампа. У 2024 році він провів чотири місяці у в'язниці через звинувачення в неповазі до Конгресу та відмові надати документи для розслідування подій, що сталися під час заворушень у Капітолії 6 січня 2021 року.

Рецепт Трампа того, як "возвеличити Америку", складався з трьох основних пунктів. Зупинити нелегальну й обмежити легальну імміграцію. Повернути в країну робочі місця у сфері виробництва. Припинити участь у війнах за кордоном.

Не буде зайвим сказати, що вибори 2016 року фактично стали тріумфом червоної бейсболки з написом "Зробимо Америку знову великою".

"Було багато глузувань, коли документи Федеральної виборчої комісії показали, що його кампанія витрачає більше на бейсболки для далекобійників "Зробимо Америку знову великою", ніж на соцопитування, оплату політконсультантів і телевізійну рекламу", - писала The Washington Post напередодні першої інавгурації Трампа в січні 2017-го.

Перед тим, як зайняти президентську посаді, Трамп поділився з помічниками своїм баченням: кожен день на цій важливій позиції повинен бути схожий на епізод телевізійного шоу, де він здобуває перемогу над своїми опонентами.

Трамп обрав слоган для своєї другої президентської кампанії 2020 року, керуючись принципом серіальності. На зміну фразі "Make America Great Again" прийшло нове гасло: "Keep America Great", що в перекладі означає "Збережемо Америку великою".

Але повторити сеанс магії не вдалося. Прихильники Трампа, який програв вибори, у січні 2021-го штурмували Капітолій під прапорами "America First".

У січні 2025-го світ чекає на другу інавгураційну промову Трампа.

Ще два роки тому більшість експертів вважали, що ймовірність його повернення дуже низька. Проте сьогодні ми спостерігаємо набагато більш небезпечну версію Трампа, ніж ту, яка вперше була обрана президентом вісім років тому. Сучасні заяви, які лунають з його уст, підривають усі основи світового ліберального порядку - від торгівлі до альянсів, від непорушності кордонів до міграційних питань і прав людини, - зазначає професор Мотиль.

Олександр Мотиль ділиться своїми думками:

MAGA не є оригінальною ідеєю Трампа. Кожен американський президент так чи інакше реалізовував політику "Америка понад усе". Америка завжди вважалася найважливішою, найсильнішою, найвпливовішою, найбагатшою та найкращою країною.

У період правління Клінтона, Обами та Байдена подібна риторика також мала місце, проте її звучання було значно м'якше. Це можна назвати формою делікатного американізму.

Трамп відроджує жорсткий американізм. Він робить те, що хоче, і те, що має бути, так би мовити, корисне для Америки. Але є нюанс: що саме має бути найкраще для Америки, вирішує одноосібно сам Трамп. Якби то принаймні вирішувала Республіканська партія, то хай буде, чому б і ні? Але коли брати до уваги його особистість, то настає питання, як же він переконується, що має бути пріоритетом?

Декілька тижнів тому мій знайомий, який є впливовим журналістом з контактами серед інсайдерів у Вашингтоні, поділився інформацією про те, що Трамп не читає. Він переважно дивиться Fox News і черпає знання від своїх радників, синів, а, можливо, й від Меланії.

Європейські партнери чекають від нього чіткої стратегії. Він на це не може відповісти. Він не мислить категоріями логіки.

Це Дональд Трамп, і ось вона — нова реальність, в якій нам належить існувати.

Перешкодою для Трампа є те, що політична система США все ще зберігає демократичні принципи. Чи вдасться їй утримати цю якість впродовж найближчих років або навіть місяців? Сподіваюся, що демократичні інституції достатньо стійкі та адаптивні, щоб витримати труднощі.

Проте, на мою думку, найбільшою загрозою для планів Трампа може стати сама його майбутня адміністрація. Велику частину цих ризиків створюють некомпетентні особи. Наприклад, кандидат на пост міністра оборони, Піт Гексет (УП), має намір вносити зміни в Пентагон. Однак Пентагон є складною структурою, а ця людина не має жодного досвіду в сфері оборони, не кажучи вже про розуміння бюрократичних процесів.

Що в усьому цьому для України є позитивним? Як не дивно, сама природа Трампа.

Він має риси "нарциса" і вважає себе месією. Якщо уважно розглянути Путіна, можна помітити, що йому властиві подібні характеристики. Він також впевнений, що виконує роль спасителя, проголошуючи "Зробимо Росію знову великою". Однак, враховуючи особистість Трампа, його емоційність і імпульсивність, мені важко уявити, як може існувати співпраця між Трампом і Путіним.

Певною мірою Трамп сам собі створив пастку, коли пообіцяв, що може закінчити війну за 24 години або за сто днів.

Якщо, не дай Боже, в Україні станеться якась катастрофа, це стане серйозним ударом для Трампа. Він, в принципі, не дуже переймається Україною. Але почати свою каденцію з такого лиха, яке могло б свідчити про його слабкість у порівнянні навіть із Байденом — тим самим "сплячим" Джо Байденом, який не зміг ефективно вивести американські війська з Афганістану — було б абсолютно неприйнятно для Трампа. Саме в цьому я бачу певну надію для України.

***

Deus ex machina ("бог з машини") - так в античному театрі називали актора, який за допомогою спеціального крана спускався з небес на сцену і рятував героїв в безвихідній ситуації. У такому фіналі часто не було ні логіки, ні достовірності. Але яка логіка і достовірність може бути, якщо йдеться про MAGічне мислення, головний наратив якого "бог прийде - порядок наведе".

Deus ex machina — це саме та роль, яку 47-й президент США уявляє для себе на арені світової геополітики.

В останні дні квітня 2015 року Трампу поставили запитання щодо його поглядів на концепцію американської винятковості.

"Мені не подобається (цей) термін, - відповів він. - Я не хочу говорити: "Ми виняткові"... Насамперед я хочу забрати у світу все, що ми їм дали. Ми так багато дали їм".

Коли Трамп говорить, що хоче забрати все, що американці дали світу, на сцені замість Deus ex machina з'являється гуманоїд Ґрінч, який живе в самоті на вершині гори і краде Різдво.

Проте, на відміну від Трампа, Ґрінч, принаймні, володів певним планом дій.