Трамп здійснює серйозну помилку щодо Ірану, - вважає ветеран іракської війни.
Військовослужбовці повинні усвідомлювати, за що вони беруться в боротьбі, але цього разу американці стикаються з труднощами у цьому питанні.
Американська військова операція проти Ірану супроводжується суперечливими поясненнями з боку влади США та дедалі агресивнішою риторикою, у той час як американські військові досі не розуміють, за що вон воюють. Про це в авторській колонці для The New York Times пише американський письменник, ветеран війни в Іраку Філ Клей.
Автор підкреслює, що під час війни в Іраку, незважаючи на численні помилки та політичні невдачі, військові принаймні усвідомлювали мету своєї місії на фронті. Натомість у наш час, на його думку, американські солдати можуть не мати ясного уявлення про стратегічні цілі операцій проти Ірану. На думку Клея, офіційні аргументи варіюються від необхідності зупинити ядерну програму Тегерана до наміру змінити режим або запобігти потенційній загрозі для США та їхніх союзників.
Ветеран висловлює серйозну критику щодо інформаційної стратегії адміністрації, стверджуючи, що вона перетворює війну на щось подібне до шоу. Він згадує відеоролик, опублікований Білим домом, де атаки на іранські об'єкти представлені в стилі відеоігор. Автор вважає, що така форма подачі сприяє формуванню хибного сприйняття насильства як розваги та прояву сили, а не як трагічного, хоч і іноді неминучого, інструменту в політичних справах.
Як зазначає Клей, представники уряду відкрито демонструють свою жорстку позицію. Зокрема, міністр оборони Піт Гегсет під час пресконференції заявив: "Ми завдаємо ударів, поки ворог на землі, і так має бути". Автор підкреслює, що така риторика свідчить про відхід від традиційних принципів американської військової доктрини, яка раніше намагалася поєднати застосування сили з моральними підставами та довгостроковими політичними цілями.
У статті також проводиться паралель з попередніми війнами Сполучених Штатів. Клей підкреслює, що навіть у найскладніших конфліктах американські керівники намагалися обґрунтувати свої військові дії ідеями свободи, демократії або захисту міжнародного порядку. Наприклад, під час громадянської війни президент Авраам Лінкольн наголошував на необхідності діяти "без злоби до кого-небудь, з милосердям до всіх", акцентуючи увагу на тому, що перемога повинна супроводжуватися примиренням, а не лише прагненням до панування.
Ветеран також звертає увагу на стратегічні прорахунки. Він нагадує, що масовані повітряні удари рідко призводять до зміни режимів без подальшого наземного втручання. Водночас адміністрація, за його словами, закликала іранців скористатися шансом і повалити владу, але була не готова до того, що замість цього в країні посиляться радикали.
На думку автора, нинішня стратегія Вашингтона ілюструє так званий парадокс "удару як стратегії", коли тактичні успіхи підміняють відсутність чіткої політичної мети. У підсумку, попереджає він, це може призвести до затяжного конфлікту з непередбачуваними наслідками для всього Близького Сходу.
У своєму підсумку Клей підкреслює, що навіть у найскладніших умовах війна повинна мати чітку моральну та політичну мету. Він стверджує: "Влада не виникає з дула зброї, а жорстокість не є синонімом сили", застерігаючи, що політика, що ґрунтується виключно на демонстрації військової потужності, зрештою може призвести до катастрофічних наслідків і для самих Сполучених Штатів.
Згідно з інформацією УНІАН, Дональд Трамп попередив про можливість знищення енергетичної інфраструктури Ірану, якщо країна не відкриє Ормузьку протоку протягом найближчих 48 годин. Раніше він висловив думку, що Іран нібито вже "знищений" і прагне досягти мирної угоди.
Тим часом екс-командувач ЗСУ Валерій Залужний попередив, що спроба американців розпочати наземну операцію проти Ірану може обернутися катастрофою.
