Протягом найближчих років світ може стати свідком катастрофічного виверження вулкана, згідно з прогнозами науковців.

Хоча можливість супервиверження в Єллоустоуні не є гарантованою, його наслідки здатні суттєво вплинути на глобальну стабільність.

Супервулкан Єллоустоун може активізуватися і вивергатися. Наслідки цього явища можуть мати серйозний вплив не лише на територію США, але й на інші країни.

Ця інформація була представлена в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Американською геологічною службою (USGS). Як зазначає Daily Galaxy, під час проведення аналізу вчені використовували електромагнітні візуалізаційні методи для оцінки електропровідності гірських порід, що знаходяться під кальдерою Єллоустоун. Це дозволило їм створити тривимірну карту з високою роздільною здатністю, яка відображає розподіл частково розплавлених ділянок.

Результати дослідження показали, що магматична система Єллоустоуна не є монолітною - вона складається неоднорідних порожнин розплаву, вбудованих у значною мірою затверділу кору. Зони розплаву мають частку розплаву від 2% до 30% і є просторово ізольованими. Більша частина магми зосереджена в північно-східній частині кальдери, там знаходиться 400-500 км³ риолітової магми. Ця кількість перевищує обсяг виверження Меса-Фоллс, яке відбулося 1,3 мільйона років тому.

"Джерелом тепла під цією магмою є базальтова інтрузія з мантії, яка продовжує підтримувати температуру і поступово збільшувати ці зони плавлення. Хоча поточні дані не вказують на наявність єдиного, з'єднаного резервуара, прогресивне нагрівання може зрештою призвести до з'єднання магматичних порожнин, що збільшить ймовірність великомасштабного виверження", - йдеться в матеріалі.

За останні 2,1 мільйона років у Єллоустоуні відбулося три великі виверження: Huckleberry Ridge, Mesa Falls і Lava Creek. І середній інтервал між цими виверженнями становить приблизно 735 000 років. Часто цей проміжок помилково трактується як прогнозований цикл. Насправді ж час виверження вулкану є неперіодичним, а невеликий розмір вибірки обмежує статистичну достовірність. Водночас кліматолог Маркус Стоффель та пов'язані з ним дослідники ризиків оцінюють ймовірність виверження VEI 7 або вище, що відбудеться в світі до 2100 року, приблизно в 16%.

Окрім Єллоустоун, до інших вулканічних систем з ризиком супервиверження можна віднести Кампі Флегрей в Італії та Тобу в Індонезії. Обидва ці вулкани наразі демонструють ознаки підвищеної активності.

Науковці вважають, що супервиверження у Єллоустонському національному парку може проявлятися у формі багатофазного циклу вивержень. Історичні дані свідчать про те, що перед великим виверженням можуть статися менші, попереджувальні виверження, які можуть тривати протягом років або навіть десятиліть.

Ці початкові етапи можуть бути інтенсивними, але обмеженими, викликаними неглибокими магматичними камерами. Коли буде встановлено взаємозв’язок між зонами плавлення, виверження зросте в потужності. Риолітова магма, що характеризується високою в’язкістю та значним вмістом газів, оперативно сформує стовпи попелу типу планіан, які зможуть досягати стратосфери. Ці виверженні стовпи періодично зазнають руйнування, що призводить до виникнення пірокластичних потоків (PDC), які можуть переміщуватися зі швидкістю понад 300 км/год і знищувати території на відстані до 100 км, - зазначає джерело.

Геофізичне моделювання, виконане Ларрі Мастіном з USGS, вказує на те, що попелу може бути настільки багато, що він досягне навіть таких міст, як Чикаго, Сан-Франциско та Вінніпег, з товщиною до 3 см. Крім того, навіть невеликі осадки попелу можуть торкнутися східного узбережжя Сполучених Штатів. Неподалік від джерела виверження висота попелу сягне кількох метрів, що призведе до серйозних руйнувань інфраструктури і повної загибелі врожаю.

Головною глобальною загрозою, пов'язаною з супервиверженнями, є не стільки механічні руйнування, скільки наслідки у вигляді стратосферних аерозолів і радіаційних змін. Викид сірчистого газу (SO₂) до верхніх шарів атмосфери в такій ситуації призводить до формування сульфатних аерозолів, які відбивають сонячне світло і викликають швидке зниження температури на планеті.

Подібні ситуації вже мали місце в історії. Наприклад, після виверження вулкана Пінатубо у 1991 році спостерігалося глобальне зниження температури приблизно на 0,5 °C, яке тривало близько двох років.

Моделювання вказує на те, що виверження вулкана, подібного до Йеллоустоуна, може призвести до зниження середньої температури поверхні на планеті на 4 °C. У певних регіонах Північної Америки температурні аномалії можуть досягати 10 °C та більше. Процес охолодження може тривати від 15 до 20 років.

"Ймовірно, це спричинить крах сільського господарства на кількох континентах. Вулканічний попіл також міститиме токсичні важкі метали (наприклад, миш'як, кадмій, ртуть), що створюватиме довгострокові ризики для екології та здоров'я населення через забруднення ґрунту та води", - йдеться в матеріалі.

Відзначається, що система глобального управління ризиками, пов'язаними з вулканічною активністю, залишається на недостатньому рівні розвитку, якщо врахувати масштаби можливих загроз. Хоча ймовірність супервиверження в Єллоустоуні не є абсолютно певною, його наслідки можуть суттєво порушити стабільність у всьому світі. Такий катастрофічний випадок здатен вплинути на кліматичні умови, сільське господарство, інфраструктуру та безпеку населення.

Нещодавно, після сильного землетрусу поблизу узбережжя Росії, активізувалися одразу кілька вулканів.

Зокрема, вулкан Ключевський на Камчатці вивергав вогонь на десятки кілометрів у довколишнє середовище. Лава розтеклася на значну відстань навколо вулкана. Тим часом, шлейф попелу простягнувся на 110 кілометрів у східному та південно-східному напрямках.