U2 про Ізраїль та Газу: Хоч ми не є фахівцями в політиці, але бажаємо поділитися своєю думкою.

Музиканти ірландського гурту U2 Боно, Едж, Адам Клейтон і Ларрі Маллен оприлюднили відкриті листи, в яких засудили дії ХАМАС і уряду Ізраїлю, але підтримали обидва народи

Чотири члени ірландського рок-гурту U2 висловили свої думки про конфлікт між Ізраїлем та Газою. Кожен з них — Боно, Едж, Адам Клейтон і Ларрі Маллен — підготував власну заяву. Ці чотири відкриті листи були опубліковані на офіційному акаунті гурту в Instagram та на їхньому веб-сайті.

"Всі вже давно занепокоєні ситуацією в Газі, але блокування гуманітарної допомоги та недавні плани військового захоплення міста вивели конфлікт на новий, непередбачуваний рівень. Хоча ми не є фахівцями в політичних питаннях цього регіону, ми вважаємо важливим поділитися з нашою аудиторією своєю позицією," – йдеться у спільному зверненні.

Боно, вокаліст гурту та найбільш політично активний учасник, опублікував найдовшу з чотирьох заяв, у якій пояснив, що "загалом намагався триматися осторонь від політики Близького Сходу" не через скромність, а через "більшу невизначеність перед обличчям очевидної складності". Співак сказав, що відчув, що зобов'язаний висловитися щодо різанини на фестивалі Nova 7 жовтня, події, яку він назвав злом, і яка сталася під час виступу U2 на сцені клубу Sphere у Лас-Вегасі.

Боно висловив різку критику на адресу ХАМАС та його покійного лідера Ях'ї Сінвара, але значну частину своїх зауважень спрямував проти ізраїльського уряду, зокрема, прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу.

"Ми усвідомлюємо, що ХАМАС застосовує голод як інструмент у конфлікті, але тепер Ізраїль чинить так само, і я відчуваю глибоке обурення з приводу цього морального краху", - зазначив Боно.

Він підкреслив, що "уряд Ізраїлю не є відображенням народу Ізраїлю, однак нинішній уряд, очолюваний Беньяміном Нетаньягу, заслуговує на наше рішуче і недвозначне засудження".

"Наш гурт підтримує народ Палестини, який щиро прагне миру та співіснування з Ізраїлем, а також визнає їхнє право на державність. Ми висловлюємо солідарність з усіма заручниками і закликаємо до раціональних зусиль для їхнього звільнення", - підкреслив Боно, завершуючи свою заяву закликом до Ізраїлю та міжнародної спільноти надати гуманітарну допомогу Газі.

Гітарист гурту U2, відомий під псевдонімом Едж, висловив свою критику на адресу Біньяміна Нетаньягу. Він поставив три запитання ізраїльському прем'єру, зазначивши, що сподівається, що вони зможуть пробудити совість і здоровий глузд громадян Ізраїлю. У своєму першому запитанні Едж дізнався, чи враховує Нетаньягу вплив ситуації в Газі на імідж Ізраїлю та його народу.

"Хіба ви не бачите, що чим довше це триватиме, тим більше Ізраїль ризикує стати ізольованим, в тіні недовіри і запам'ятатися не як притулок від переслідувань, а як держава, яка, коли її провокують, систематично переслідує сусіднє цивільне населення?", - пише він.

У другому запитанні він висловлює критику на адресу партії Нетаньягу, вказуючи на її плани щодо Газу та Західного берега річки Йордан, а також на спроби вигнання палестинців з цих регіонів. А в третьому запитанні: якщо Нетаньягу заперечує ідею створення двох держав, то яке ж тоді його політичне бачення?

"Чи це лише безкінечний конфлікт? Чи чекає нас майбутнє з бар’єрами, блокадами та військовою окупацією? Чи залишимося ми в стані постійної нерівності? І якщо така держава апартеїду справді з’явиться, чи не підриваєте ви саму ідею існування Ізраїлю як морального свідчення на реагування на жахи Голокосту?" – зауважив він.

Клейтон, басист U2, зробив свою заяву короткою та поставив під сумнів заяви Ізраїлю про те, що він має технологічно сильнішу армію, коли вона завдала цілковитого спустошення Газі.

"Охорона життя мирних жителів є ключовим рішенням у цій війні," - зазначає Клейтон.

Маллен, ударник музичного колективу, висловив своє обурення з приводу жахливих подій 7 жовтня, але також засудив дії Ізраїлю, які призвели до штучного голоду в Газі.

Підкреслюючи очевидне, Маллен зазначив, що експлуатація голоду серед цивільного населення як елемента війни є жорстокою та аморальною. Він також запитав: "Де ж обурення всередині Ізраїлю, окрім невеликої, але з кожним днем голоснішої меншості? А де ж реакція діаспори? Лише деяке неохоче і безмовне визнання реальності голоду – і не більше. Тиша."