Сьогодні в Україні вшановують пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу.

Депортація кримських татар стартувала 18 травня 1944 року о 3 годині ночі і тривала до початку червня, причому перша та найбільша хвиля завершилася 20 травня, як повідомляє Укрінформ.

Офіційним приводом для виселення кримськотатарського народу стала секретна ухвала Державного комітету оборони № 5859 "Про кримських татар", ухвалена 11 травня 1944 року. У цьому документі кримським татарам ставилися в провину нібито масові акти зради та колабораціонізму під час окупації Криму німецькими військами.

За офіційними даними, відомими як числа Лаврентія Берії, було депортовано 183 144 особи, тоді як татарські джерела вказують на цифру, що перевищує 400 тисяч. Протягом півтора року близько 46% депортованих загинули. У цій каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори відводили від кількох хвилин до пів години, дозволяючи взяти з собою особисті речі, їжу, посуд та побутові предмети. Більшість майна залишалося на місцях і підлягало конфіскації державою. Основна частина депортованих була направлена на спецпоселення в Узбекистан, деякі потрапили до ГУЛАГу, а інші стали частиною спецконтингенту для Московського вугільного басейну.

Депортація стала одним із інструментів "детатаризації" Кримського півострова. Інші методи включали знищення культурних і історичних пам’яток, а також заміну традиційних назв населених пунктів на нові, такі як "Совєтський", "Первомайськ", "Красногвардійськ" та подібні. На територію Криму переселялися люди з Росії та інших республік. Внаслідок цього, у післявоєнний період населення Криму зросло майже в десять разів.

Сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим. Як відомо, захоплення 1783 року Криму Росією призвело до занепаду культурного життя на півострові: по-варварському було спалено багато давніх рукописів, зруйновано чимало архітектурних пам'яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, чужоземними колоністами, міцніла брутальна русифікаторська політика. Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину. Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише наприкінці 1980-х років.

У грудні 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар, здійснену радянським тоталітарним режимом у 1944 році, геноцидом. Цей крок супроводжувався встановленням 18 травня як "Дня пам'яті жертв кримськотатарського геноциду". Пізніше парламенти Латвії, Литви, Канади, Польщі, Естонії та Чехії також ухвалили рішення визнати депортацію кримських татар геноцидом.

11 років тому Російська Федерація анексувала український Крим. З того часу понад 50 тисяч кримських татар були змушені залишити півострів, і багатьом з них російські органи влади заборонили повернення до Криму.

14 травня Верховна Рада звернулась до урядів, парламентів іноземних країн, міжнародних організацій та парламентських асамблей з проханням вшанувати пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу, визнати депортацію 1944 року як акт геноциду та об'єднати зусилля для боротьби з порушеннями прав кримських татар, які здійснюються Росією.

У Києві з нагоди Дня пам'яті жертв геноциду кримських татар організують спеціальні меморіальні події.