В Україні "вибачили" реформи: як зустріч у Римі принесла Зеленському як успіх, так і виклики
Володимир Зеленський, навіть під час закритих зустрічей у Римі, не отримав жодної критики стосовно реформ.
Очільники 13 урядів, 3 президенти, президенти Єврокомісії і Євроради та 6 єврокомісарів, десятки міністрів з різних країн - такий високий рівень представництва є ознакою успіху для будь-якої міжнародної конференції, а тим більше - сфокусованої на одній державі. Цього разу - йдеться про Україну та про Ukraine recovery conference (URC), яка завершилася у п'ятницю у Римі.
В уряді Мелоні так прагнули об'єднати міжнародні зусилля навколо України, що не розрахували масштаб і відверто "не вивозили" організаційні зусилля - не вистачало то вільних рук, то бейджів, то фарби для їхнього друку, що два дні було приводом для жартів та обурень у виставковому центрі La Nuvola у Римі.
Утім, увага до України - це не те, чим можна когось здивувати.
Та й цього разу URC принесла офіційному Києву інші, значно конкретніші речі.
Зеленський отримав чіткий сигнал: Захід готовий заплющити очі на "злам" БЕБ.
Незважаючи на явне порушення законодавства та спроби підірвати одну з ключових реформ ЄС, а також на те, що уряд не робить жодних спроб приховати свої дії під маскою законності, партнери вирішили ігнорувати цю проблему.
Зараз Україна опинилася на перехресті шляхів. Усе визначатиметься подальшими кроками столиці.
Оптимістичний шлях - це лише концепція, що існує в теоретичному плані.
Безумовно, Київ має можливість вирішити основну проблему, призначивши на посаду керівника БЕБ переможця конкурсу Цивінського, дотримуючись законодавчих вимог. Проте, ця перспектива виглядає вкрай малоймовірною. Відсутність зауважень з боку партнерів у Римі фактично знизила шанси на це до нуля.
Існує вкрай негативний варіант, і, навпаки, він має високу ймовірність здійснення.
За цього сценарію йдеться не лише про зрив конкурсу в БЕБ. Зустріч у Римі довела, що в Євросоюзі існує вето на критику України, а це підштовхує Київ до наступних кроків з розвороту реформ - знову і знову не маючи реального опору цим діям ані з Брюсселя, ані з Вашингтона. А те, що це вбиває майбутнє і будує стіну на шляху до ЄС (адже окремі країни-члени, на відміну від лідерів ЄС, не готові заплющувати очі на проблему) - лишається поза фокусом уваги Банкової.
Втім, є й альтернативний шлях, який дозволить уникнути руйнування майбутнього України до ЄС.
Отримавши перемогу у "збиванні" Цивінського з конкурсу, що, з якихось причин, має велике значення для Банкової, Київ може ініціювати іміджеву кампанію, щоб компенсувати збої в цій реформі досягненнями в інших сферах. Це допоможе уникнути негативних наслідків для євроінтеграційних процесів і заспокоїть ті столиці, які чутливо реагують на стан демократії. Однак цей шлях буде можливим лише за умови, що європейське майбутнє є справжнім пріоритетом для президента та Банкової, а не просто ритуальним висловлюванням.
Чи зможе влада проявити мудрість і зупинити шлях до катастрофи? Чи знайдуться люди, які здатні прояснити наслідки її поточних дій? Відповіді на ці запитання залишаються невизначеними.
Преш ніж перейти до головної теми, яка стило описана вище, варто наголосити: для офіційного Києва, та й для України загалом конференція у Римі виявилася дійсно успішною.
Не в останню чергу через компоненту, яка не дотична ані до ЄС, ані до конференції як такої.
Зустріч у Римі відбулася в той момент, коли у США спостерігається значний зсув у ставленні до України. Після невдалих спроб змусити Київ до компромісів, які наближалися до капітуляції заради "завершення війни", а також після обіцянок (або ж спроб шантажу) припинити будь-яку участь у вирішенні конфлікту, адміністрація Трампа усвідомила, що обидва ці підходи не дають бажаних результатів.
Трамп анонсував відновлення військової допомоги України, погодився на збереження і навіть на певне посилення тиску на РФ тощо. Але головною політичною сенсацією цих днів по лінії США стало те, що США долучилися до зустрічі "коаліції рішучих" - уперше за час існування цього формату.
Декілька місяців тому Трамп чітко висловив, що Вашингтон не має наміру приєднуватися до діяльності коаліції і не планує надавати їй навіть політичну підтримку. Така позиція Сполучених Штатів фактично призвела до м'якої "заморозки" формату, оскільки для європейських держав політична підтримка з боку США була надзвичайно важливою.
Проте, це виявилось не єдиною трансформацією.
Спеціальний представник Кіт Келлог, виступаючи від імені Білого дому, озвучив програмну промову, зачитуючи її з листа. Він неодноразово підкреслював, що висловлювані думки є офіційною позицією адміністрації, а не особистими переконаннями Келлога.
Келлог, зокрема, заявив, що США ставлять за мету досягнути не тимчасового перемир'я, а лише стійкого, тривалого миру (що додатково підтвердило, що наразі вихід США з процесу вже не на столі). Утім, одна деталь, привертає особливу увагу.
У стислій заяві про умови миру генерал Келлог підкреслив, що на першому місці має бути забезпечення суверенітету України в її виборах та рішеннях.
Спецпредставник Трампа підкреслив цей пріоритет яскравими аналогіями зі США, згадавши про конституційне право американського, а отже і українського народу на суверенні рішення. Він, втім, не став уточнювати, що саме є у фокусі його уваги - чи йдеться, наприклад, про право України обирати суверенний шлях до ЄС і НАТО (саме про це зазвичай йдеться у контексті суверенітету України у мирному процесі), лишивши простір невизначеності. Утім, немає сумніву, що у дипломатів та урядовців така аналогія сплила на думці.
Чи не змінять США свою думку вже завтра? Звісно ж, гарантії немає, особливо за чинної адміністрації. Але наразі фактом є те, що у дні конференції у Римі США продемонстрували нову позицію щодо України і ці зміни є позитивними.
Втім, позитив був не лише від американців. Та що там говорити - від усіх.
За два дні на жодній з п'яти офіційних сцен форуму, де дискусії проходили паралельно, тема проблем із реформуванням України - не звучала взагалі. У виступах високопосадовців, у том числі іноземних, йшлося лише про неймовірні успіхи, які Україна вже продемонструвала.
Єдиним, хто взагалі згадав про необхідність продовження реформ, виявився канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Однак його слова мали скоріше оптимістичний характер. "Ми повністю підтримуємо Україну на її шляху до європейської інтеграції, зокрема в зміцненні верховенства права та боротьбі з корупцією. Закликаємо наших українських партнерів не зупинятися на досягнутому і продовжувати рухатися вперед на шляху до свободи та добробуту в Європейському Союзі," - підкреслив канцлер.
Ця оповідь стала свідченням різниці в сприйнятті як в Україні, так і серед міжнародних партнерів.
Зверніть увагу на точне цитування Мерца і розгляньте, чи можна в ньому знайти хоча б натяк на критику української влади стосовно реформ. Ймовірно, ви погодитеся, що це не так.
Проте серед європейських політиків існує абсолютно інше уявлення. Під час обговорень у кулуарах URC "ЄвроПравди" неодноразово можна було почути, що "ми не ігноруємо проблеми, зверніть увагу на заяву Мерца, в ній міститься цілком ясний меседж для Києва!"
Ця проблема - не нова. Українські посадовці віддають перевагу чітким та однозначним сигналам. Якщо треба щось сказати - скажи прямо, навіщо придумувати натяки та аналогії? Втім, реальність інша.
Мова йде не лише про публічну критику. Як вдалося з'ясувати "ЄвроПравді", навіть у приватних переговорах це питання не піднімалося. Це стосується і Мерца, який мав окрему зустріч з Зеленським. За результатами їхньої розмови обидва лідери погодилися, що обговорювали виключно питання постачання зброї — безперечно, це надзвичайно важливе питання для України в даний момент. Проте, спілкуючись з журналістами після зустрічі, німецький канцлер жодного разу не згадав про реформи.
А від посадовців ЄС головний меседж був рівно протилежним.
У своїй промові Урсула фон дер Ляєн з ентузіазмом поділилася інформацією про "швидкість реформ" в Україні. Паралельно комісарка з розширення Марта Кос, підтримуючи цю тематику, ще раз підтвердила намір відкрити всі клумпери до кінця року під час вступних переговорів з Україною, залишивши при цьому невизначеність щодо того, як це буде реалізовано з урахуванням угорського вето.
Ще один яскравий момент стосувався безпосередньо "зламу" реформи БЕБ.
Напередодні URC Марта Кос організувала зустріч з українськими експертами, які активно працюють над реформами. Учасники прийшли в футболках з написом "Нема БЕБ - не буде відновлення". Кос уважно вислухала їхні думки, погодилася з важливістю порушених питань та зробила спільне фото на фоні цього слогану. Проте згодом згадка про цей момент стала небажаною: фотографії були видалені з офіційних матеріалів зустрічі, а для ілюстрації її переговорів із представниками громадянського суспільства використовувалися знімки з урядовцями.
Який сигнал це надіслало Україні - питання риторичне.
Тому є підстави говорити, що "реформістська" конференція у Римі стала подією, після якої шанси на успішне завершення конкурсу на призначення керівника БЕБ відповідно до закону - зменшилися практично до нуля.
А відсутність будь-яких заяв з боку G7 з цього приводу додатково свідчить на користь цього припущення. У групі, де рішення ухвалюються одностайно, просто немає консенсусу з цього приводу: є ті, хто готові сказали Києву "досить", і ті, хто вважають, що саме зараз треба відмовитися від критики, бо момент невдалий. Євросоюз належить до останніх.
Сполучені Штати, які довгий час виконували функцію "злого поліцейського" та зосереджувалися на реформуванні правоохоронних структур, під новим керівництвом вийшли з активної гри і втратили інтерес до реформ. Наразі серед партнерів не з'явився новий "злий поліцейський", готовий критикувати та тиснути на українську владу в контексті необхідних змін.
Проте, нехтування критикою з боку Європейського Союзу в кінцевому підсумку може обернутися негативно для України.
Європейці мають непублічне пояснення своєї обережності: зараз почалося нове, данське головування у Раді ЄС, і Данія намагається домовитися про відкриття першого кластера у переговорах про вступ України в ЄС, наразі заблокованого Угорщиною - тож, мовляв, у цей період дуже шкідливо робити заяви, що ставлять під сумнів дотримання верховенства права Україною.
Ця логіка дійсно може мати місце. Але, по-перше, вона не скасовує того, що ключові рішення у процесі розширення ЄС ухвалюють держави-члени, і блокувати рух до членства може не лише Угорщина.
Політика уряду України, яка суперечить міжнарожним зобов'язанням; а також руйнування урядом одієї з ключових реформ, що була ухвалена торік (а 2024-й, будемо відверті, виявився не дуже багатим на реформістські зусилля) - це те, що виключає запитання у багатьох європейських столицях.
Однак ще більшу загрозу становить інше питання. Яким чином забезпечити, щоб у Києві не виникло відчуття безкарності, яке може стати поштовхом для нових правопорушень?
Навіть ті, хто займає керівні позиції і прагне реформ, усвідомлюють, що це - складне завдання.
"Ніхто не бажає завдати шкоди Україні. Кожного дня ми стикаємось із складними викликами у пошуках оптимального балансу між відкритістю у виявленні проблем і прагненням не виносити їх на міжнародну арену", - зазначила Анастасія Радіна, голова антикорупційного комітету Верховної Ради.
Радіна виступала дискусії на полях URC, яку провели у данському посольстві у Римі, і це стало єдиною офіційною подією з програми конференції, де обговорювали питання БЕБ (а також згадали про обшуки у Шабуніна, які на той час саме закінчилися; втім, інформації для обговорення було мало).
А керівник Transparency International Ukraine Андрій Боровик додав своє пояснення того, чому у Римі взагалі не було критики України. "Спершу я також був шокований мовчанкою про БЕБ. Було дивно чути від Урсули фон дер Ляєн, що, мовляв, "Україна робить реформу за реформою". Втім, насправді, URC - це просто не те місце. Просто треба прийняти, що ця конференція - вже не про реформи. Це головний піар-івент України за кордоном, і було би дивно очікувати критику саме тут лунатиме критика".
Чи поділяють ті, хто відповідає за знищення реформ, таке ж бачення?
Це викликає сумніви. Зокрема, Радіна вказує на те, що ігнорування цієї проблеми призведе до негативних наслідків для держави.
"Ми усвідомлюємо, наскільки критично важлива підтримка наших партнерів, і що після відвертої критики з боку Європарламенту Україні може стати ще складніше боротися з корупцією та забезпечувати своє виживання через нестачу бюджетних коштів. Проте це не означає, що мовчання є прийнятним або виправданим. Важливо, щоб ті, хто має власні інтереси, не отримували сигналів про безкарність," - висловила свою думку вона.
А відповідь на запитання про те, який наслідок матиме мовчанка у Римі, стане зрозуміла вже за кілька місяців або тижнів.
Якщо розвиток йде за негативним сценарієм, то ми побачимо наступні кроки геть від реформ. І тоді, у разі якщо ЄС не прокинеться і не виставить Україні жорсткі умови - цей процес лише наростатиме, аж до незворотних наслідків, включно з блокадою руху до членства з боку держав-членів ЄС.
Якщо влада зможе виявити достатню розсудливість для усвідомлення можливих наслідків, тоді процес слід зупинити. Київ має можливість продемонструвати досягнення у реформуванні. Проте, чи буде ця розсудливість, залишається під великим питанням.
Автор: Сергій Сидоренко.
