Вшанування десантника Євгенія Базилевського, який здобув популярність під позивним "Баз".

"Русня все ще топче нашу країну у наймасштабніший війні з часів Другої світової. Я повинен" - казав захисник

Євгеній активно брав участь у Революції Гідності, виступаючи на захист Донеччини під час АТО/ООС, а з початком Великої війни знову вступив до лав Збройних Сил України.

У Києві, столиці України, 15 серпня 1995 року на світ з'явився хлопець, якого виховувала його бабуся. З ранніх років він проявляв глибокий інтерес до книг, особливо до історичних і науково-популярних видань. Після завершення загальноосвітньої школи він отримав спеціальність техніка-програміста у Київському технікумі готельного господарства, проте не став працювати за цією спеціальністю. Його справжня мрія полягала в тому, щоб стати військовим, слідуючи прикладу свого покійного дідуся.

"В його колекції зібрано вражаючу кількість історичних видань. Особливо його цікавить Друга світова війна," - зазначає Алла, дівчина військового.

Коли Євгенію виповнилося 18 років, він активно долучився до Революції Гідності. Через рік, після досягнення 19-річного віку, він пройшов військовий курс підготовки в "Правому секторі", де отримав свій перший позивний — "Пчола". Після цього він склав присягу та став на захист України в рядах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. До 2019 року він служив в зоні АТО/ООС на Донеччині, відвідавши чимало небезпечних районів.

"Ми познайомилися в 2016 році в бригаді, куди я прибув після навчального полігону. Євгеній став моїм вчителем у питаннях безпеки і користування зброєю," - ділиться спогадами Микола Кіреєв (позивний "Док"), близький друг Євгенія Базилевського. "А я, у свою чергу, навчав його основам надання медичної допомоги."

За словами "Дока", побратим любив бути у вирі подій. "Якось ще за часів АТО на Донбасі русня підпалила суху траву, почалась пожежа, вогонь добирався до нашої позиції. Женя підійшов з лопатами: "Пішли". І ми разом обкопували вогонь на полі, де все прострілювалось..." - пригадує Микола.

Після завершення терміну контракту Євгеній повернувся до звичайного життя і почав працювати кур'єром. Але 24 лютого 2022 року він знову взяв до рук зброю. Оскільки дістатися до своєї попередньої бригади було неможливо, його прикомандирували до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із товаришами по зброї він брав участь у звільненні Київщини, зокрема Макарова, Мотижина, Копилова, Королівки та Людвинівки. Його позивний став "Баз".

У квітні 2022 року Євгеній познайомився з волонтеркою Аллою Карпенко. "Ми зустрілися в той час, коли він шукав бронежилети. Хоча вони йому не підійшли, я стала тією підтримкою, яку він шукав. Наша комунікація переросла у щось більше. Женя — це людина, яка дотримується обіцянок, має почуття честі та завжди говорить правду. На вигляд він був як підліток, але його мудрість нагадувала старця. З ранніх років він активно брав участь у важливих подіях нашої країни. Він жив як Герой і пішов з життя, залишившись Герой," — згадує Алла.

З того часу пара стала невід'ємною складовою їхнього життя. Євгеній старанно намагався відвідати свою кохану щораз, коли виникала така можливість. Він не раз підкреслював, що вони вже сформували свою "особливу родину". Наприкінці року він зробив важливий крок — вирішив зробити пропозицію. Він вже уявляв собі цей момент на їхній наступній зустрічі та навіть замовив обручку заздалегідь.

Після звільнення Київської області "Баз" став частиною 46-ї окремої аеромобільної бригади, яка на той час тільки формувалася. Командування активно шукало досвідчених військових, і серед них був і Євгеній. Він пройшов навчання для операторів безпілотників і разом із товаришами вирушив на захист Херсонщини. 25 липня 2022 року він отримав серйозну травму, і військово-лікарська комісія визнала його непридатним для служби, оскільки виявилося, що з дитинства він страждав на епілепсію, про яку не повідомляв. Тим не менш, незважаючи на рішення комісії, "Баз" знову повернувся на фронт, разом із побратимами звільняючи правобережну частину Херсонщини.

Після запеклих боїв у Херсонській області на початку грудня 2022 року його направили для захисту Бахмута. 9 грудня "Баз" приступив до свого останнього бойового завдання. 17 грудня 2022 року, під час оборони Бахмута, Євгеній Базилевський отримав смертельні множинні поранення через ворожий танковий обстріл. Він пішов з життя у віці 27 років.

Алла дізналася про трагічну загибель свого коханого раптово. Вона надіслала пакет із спальними мішками, але його забрати прийшов не Євгеній. Тоді Алла вирішила зателефонувати бійцеві, який отримав її передачу, і запитала, як справи. На жаль, товариш відповів, що її обранець загинув...

Захисника поховали на Лісовому кладовищі в Києві. У Євгенія залишилися бабуся, мама і його наречена.

Протягом своєї військової кар'єри він був нагороджений багатьма відзнаками, серед яких медалі "За мужність" II ступеня, "За зразкову службу у війську" та нагрудний знак "Учасник АТО".

Фотографія, де Алла тримає Євгенія за руку в морзі, стала вірусною в соціальних мережах і стала темою обговорення в ЗМІ. "Я завжди буду поруч з тобою, мій Герою. Навіть якщо ти вже не тут. Я ж клялася в цьому", – сказала вона.

Вічна пам'ять Герою!