Вадим Пристайко: Ім'я президента України не грає ролі, оскільки росіяни відчувають ненависть до всіх нас.
Вадим Пристайко, колишній міністр закордонних справ України та екс-посол у Великій Британії, поділився в інтерв'ю РБК-Україна своїми думками щодо завдань Валерія Залужного на посаді українського посла у Великій Британії, а також розповів про єдину зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним.
Основні моменти з інтерв'ю:
Вадим Пристайко обіймав посаду міністра закордонних справ в уряді Олексія Гончарука. Він брав участь у першій зустрічі між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом, а також був присутній на єдиній зустрічі між Зеленським і Володимиром Путіним.
В інтерв'ю РБК-Україна Вадим Пристайко поділився своїми думками щодо можливих образ Трампа на Україну, пов'язаних з імпічментом, який йому загрожував після його телефонної розмови з Зеленським у 2019 році. Він також обговорив плани Путіна щодо Зеленського та ключові аспекти, які повинні стати основою для майбутніх угод з Росією. Окрім цього, Пристайко окреслив головні виклики, які стоятимуть перед Валерієм Залужним під час його перебування у Великобританії, і пояснив, чому колишньому головнокомандуючому буде значно складніше виконувати обов'язки посла, ніж це було в його власній практиці.
Переглянути повне інтерв'ю можна на YouTube-каналі РБК-Україна. Основні моменти бесіди представлені нижче.
Вадим Пристайко обіймав посаду посла України у Великій Британії з 2020 по 2023 роки. Увесь рік перед повномасштабним вторгненням, пригадує він, британці наголошували на тому, що велика війна буде. Офіційний Лондон вільно говорив про загрозу з боку РФ - на відміну від, наприклад, Франції та Німеччини, які були зв'язані переговорним процесом у Мінському та Нормандському форматах.
"Мене кожен раз запитували: "Невже ви не розумієте, що війна от-от буде? Ми дивимося, що каже ваше керівництво, ваше телебачення, ваші газети, і у нас відчуття, що ви просто не усвідомлюєте, яка небезпека над вами зависла". Вони розуміли, що Україна вимушена тримати добру міну при поганій грі і розповідати, що ну, слухайте, ми ж не можемо сказати, що завтра буде війна, інакше інвестицій не буде. На що британські колеги мені відповідали, що інвестиції надсилаються не тому, що хтось дивиться українське телебачення. Інвестиції надходять з Заходу, і вони дивляться першу чергу західне телебачення, яке вже рік торочить, що війна неминуча. І саме тому інвестицій не буде, незалежно від того, що каже ваше керівництво. Чи воно хоче позитивно грати, чи воно біжить будувати окопи".
Після початку масштабного вторгнення Росії британці не припиняли підкреслювати важливість надання військової підтримки Україні.
"Навіть якби вони планували взаємодіяти з якимось наступним проросійським урядом, повірте, що вони б собі тихенько це планували в якихось затемних кімнатах. Але відкрито вони навпаки казали. Це було об'єднання і суспільства, і уряду, і в кінці-кінців навіть корони, яка не втручається у світські політичні справи вже століттями. І був сигнал один: Україна має перемогти, Росія має програти. Ось так просто. Про падіння Києва, про те, що Київ може пасти і так далі, в принципі, розмови були. І я пам'ятаю зустріч із депутатами, лордами, в їх очах читалося: гарні люди, напевно, їм недовго залишилося".
Два тижні перед початком повномасштабної агресії Вадим Пристайко прибув до Києва разом із Борисом Джонсоном, який на той момент був прем'єр-міністром.
Одним із важливих наслідків стало постачання озброєння, яке прибуло всього за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення. У Бориспіль приземлились літаки. Якщо б вони не приїхали, складно уявити, як ми могли б витримати перші дні, коли танкові колони безперервно наближались до Києва.
Цей візит британського прем'єра в Україну став першим з 1996 року.
Чесно кажучи, важко не помітити, яку позицію займала Україна в пріоритетах Великої Британії. З приходом Бориса Джонсона на пост прем'єр-міністра ситуація кардинально змінилася. Це, напевно, сталося через те, що він раніше обіймав посаду міністра закордонних справ і неодноразово відвідував Київ. Він добре знав місто і усвідомлював важливість України, тому, коли став прем'єром, наші проблеми стали для нього вже знайомими. Британці тривалий час ставилися до нас з недовірою, не вірячи у перспективи розвитку нашої країни. В їхніх очах Україна виглядала як пострадянська, слов'янська, православна держава, що намагається стати демократичною і інтегруватися у НАТО та ЄС, і це викликало певні сумніви. Вони бачили, якими труднощами ми стикалися: корупційними скандалами та політичними кризами. Щоб переконати їх у нашій спроможності стати на один рівень з іншими країнами, Україні знадобилися роки зусиль. Але, безумовно, найважливішим фактором стала незламна мужність українського народу в боротьбі з агресією з боку Росії. Це справило враження на багатьох.
Вадим Пристайко провів три роки на посаді посла у Великій Британії, тоді як звичайний термін перебування на цій посаді становить п’ять років. Після його відходу протягом року ця вакансія залишалася незайнятою, поки на пост посла в Лондоні не був призначений колишній головнокомандувач Валерій Залужний.
"Яким чином це відбувається нормально? Коли у посла закінчується термін перебування, то документи на нового посла готуються завчасно, щоби мінімізувати період, коли немає високого представника, який міг би зустрітися з міністрами, з депутатами. На превеликий жаль, між мною і Валерієм Залуженим був (проміжок, - ред.) приблизно рік. Тобто рік під час війни наша держава залишалась без посла у Великій Британії. Це надзвичайно довгий термін. Наприклад, я поміняв свою колегу в Лондоні в той самий день. Вона зранку вилетіла, ввечері в аеропорту я вже був, мене посольство зустріло, ми вже почали роботу наступного дня - настільки багато роботи є в Лондоні. Рік терпіти - ну це просто нікуди не годиться. Згідно Конституції, міністр закордонних справ вносить пропозиції, а приймає рішення президент. Тобто посол є посланником глави держави, в нашому випадку - президента. Є багато версій, чому відбулося саме так. Немає сенсу вже гадати, це було так давно. Частіше всього це пов'язується з моїм інтерв'ю Sky News".
Мова про інтерв'ю, яке Вадим Пристайко дав після саміту НАТО у Вільнюсі у липні 2023 року. Тоді міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що Україні варто висловлювати більше вдячності за надану допомогу, на що Зеленський відповів: "Можемо зранку прокидатися і дякувати міністру особисто". Коментуючи ці слова Зеленського, Пристайко назвав їх "нездоровим сарказмом" і висловив думку, що Україна не має показувати Росії, що між нами і партнерами є якісь непорозуміння.
Валерій Залужний, будучи керівником української дипломатичної місії, тепер має всіляко сприяти тому, щоб Україна залишалася в центрі уваги британської політики. Основна відмінність його функцій від моїх полягає в тому, що він володіє безпосереднім та унікальним досвідом, який дозволяє краще зрозуміти суть сучасної війни, особливо у контексті протистояння з Росією. Його образ генерала, який протягом трьох років захищав країну та очолював оборонні зусилля, є надзвичайно важливим активом, який слід використовувати для отримання підтримки України.
Валерій Залужний має великий авторитет серед британських військових, і саме від них залежить, яку допомогу отримає Україна, зазначає Пристайко. Однак тепер Залужному працювати стало значно складніше, ніж у перші місяці конфлікту. У 2022 році багато людей діяли під впливом емоцій, і підтримка Україні була дуже широкою – від звичайних британців до великих корпорацій, таких як "Ролс Ройс", а також королівської родини.
Директор "Королівської пошти" телефонує і запитує: "Скільки машин тобі потрібно для перевезення гуманітарної допомоги в Україну? Чи вистачить тобі 30 автомобілів з постійною ротацією?" Я відповідаю: "Дякую, цього буде достатньо". Були випадки, коли Deutsche Bahn, німецька залізниця, пропонувала перевезти генератори, навіть надаючи потяги, а літаки також були в наявності. На певному етапі мер Лондона звернувся до мене з проханням про зустріч, адже по місту з’явилося так багато пунктів збору допомоги для України, що ситуація почала виходити з-під контролю. Він виділив величезний цех, де ми організували збір цієї допомоги, оскільки люди приносили абсолютно все: від медикаментів і консервів до комп'ютерів і велосипедів. Це був неймовірний рух підтримки України, і тепер мені шкода, що теперішнє покоління дипломатів, включаючи Залужного, вже не може сподіватися на таку емоційну підтримку.
В уряді Олексія Гончарука Вадим Пристайко обіймав посаду міністра закордонних справ. Саме він супроводжував Володимира Зеленського під час його першої зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у осінній період 2019 року.
"В той час Трамп сприймався як доволі оригінальний президент, якого ніколи не було - повністю позасистемна людина. Але на той час він уже був пару років при владі і став сприйматися як (представник, - ред.) старого стилю. І тут у нас з'являється новий президент Зеленський, який теж представляє протисистемну хвилю, яка вже змила багатьох в США, а тепер котилась по Україні. Був щирий інтерес (до Зеленського, - ред.), що ж це за людина, до чого це все призведе, що це за люди навколо, як таке взагалі можливо. Хоча самі вони знову-таки прийшли на такій самій хвилі популізму і зміни всього, що існувало до цього".
Ця подорож до Сполучених Штатів відбулася вже після відомої телефонної бесіди між Трампом і Зеленським, під час якої американський президент нібито намагався переконати українського колегу, щоб правоохоронні органи України висунули обвинувачення в корупції проти Джо Байдена та його сина Гантера, котрий раніше працював в українській енергетичній компанії.
Таким чином, Трамп, як вважається, намагався усунути Джо Байдена, свого головного суперника на президентських виборах 2020 року. Щоб прискорити реагування Зеленського на вимоги Трампа, Білий дім заморозив фінансову допомогу Україні у розмірі 400 мільйонів доларів всього через півтори години після їхньої телефонної розмови. Це призвело до серйозного міжнародного скандалу і майже викликало імпічмент Трампа. Вадим Пристайко зазначає, що навряд чи республіканець забув про цей інцидент навіть через п'ять років.
Маю побоювання, що Трамп не зможе стерти з пам'яті той факт, що двічі намагалися ініціювати проти нього імпічмент. Такого в історії США ще не траплялося. Він став першим, і це безпосередньо пов'язано з Україною. Такі події не забуваються легко. Чи несе в цьому відповідальність Україна — питання не просте. Це, в принципі, демократична частина політичної системи прагнула отримати звітність від свого президента-республіканця, вважаючи, що він намагається чинити тиск на іноземний уряд. Таким чином, ми стали жертвами внутрішньополітичного скандалу. Якби ми діяли обережніше, можливо, змогли б уникнути цього. Наприклад, нам абсолютно не потрібні були контакти з Джуліані (адвокат Трампа, - ред.), який виступав як неофіційний представник президента.
Щодо заяв Трампа про швидке вирішення війни, Вадим Пристайко висловлює думку, що новий президент США не має чіткого плану для досягнення цієї мети. Проте, члени його команди пропонують свої власні перспективи щодо закінчення конфлікту між Росією та Україною.
Існує безліч ініціатив, які наразі намагаються донести до уваги великого лідера, кожен із яких пропонує свій власний проект, заявляючи: "Ось, поглянь, у мене є ідея, я готовий її реалізувати". Деякі з тих, хто раніше висловлював свої пропозиції, вже вийшли з команди. І, безсумнівно, їхні плани не знайдуть втілення. Ми шкодуємо, що, наприклад, не вдалося реалізувати план Пампео, який передбачав наше приєднання до НАТО та підтримку. Сподіваємося, що проект, який викликає у нас побоювання, також зазнає змін на краще.
Проте, за словами Пристайка, не слід очікувати від адміністрації Трампа якихось кардинальних змін. США вважають себе відповідальними не тільки за ситуацію в Україні, але й за майбутнє всього людства. Тому для них перетворення "червоних ліній" на реальність є абсолютно неприйнятним. Основним пріоритетом зал залишається запобігання ядерному конфлікту, навіть якщо це вимагатиме жертвувати інтересами України.
"Виживання всього людства є настільки важливою задачею, що напевно нам доведеться пояснити Україні, що ніхто не буде доводити до Армагеддону. Найбільша проблема в тому, що Путін теж це усвідомлює, і грає на цих почуттях, не маючи собі в голові такої самої відповідальності, яка є у Сполучених Штатах. Що відрізняє путінську Росію від Радянського Союзу? Там теж вистачало людей з гарячою кров'ю і ідіотськими ідеями. Але, як один із стовпів світу, вони поділяли якусь умовну відповідальність за всю цивілізацію, за всю планету. Путін зараз навмисно грає на страхах Сполучених Штатах, демонструючи, що це немовби не його планета. Пам'ятайте його слова, що для чого нам тоді Земля, якщо на ній не буде Росії. Ну, вибач, тобі не треба, а нам Земля все ще потрібна".
З іншого боку, Пристайко зазначає, що обережний підхід Заходу, очолюваного США, навпаки сприяє розповсюдженню ядерної зброї по світу. Кремль активно ділиться своїми технологіями з країнами, такими як Іран і Північна Корея. Ніхто більше не готовий добровільно відмовитися від ядерних боєголовок, оскільки всі бачать, як США "забезпечили" Україну, яка віддала свою зброю в обмін на гарантії безпеки.
Вадим Пристайко також був поруч з Володимиром Зеленським під час їхньої єдиної зустрічі з Путіним у Парижі. Проте він ухиляється від розкриття деталей цих переговорів, зазначаючи, що наразі не настає відповідний момент для цього.
Можу зазначити, що це була спроба діалогу. Президент Зеленський щиро сподівався, що зможе переконати президента Путіна в можливості переговорів. Як людина, яка не мала досвіду в політиці, особливо у питаннях безпеки, він не усвідомлював, що проблема полягає не в особистостях. Незалежно від того, хто обіймає посаду президента України — чи то Янукович, Ющенко, Зеленський чи Порошенко — це не змінює суті. Вони глибоко ненавидять нас всіх. Можливо, що й можна проявляти гнучкість і шукати спільні точки дотику, але рано чи пізно росіяни все ж прагнутимуть до своїх цілей. Думаю, з моменту першої зустрічі з Путіним Володимир Зеленський отримав чималий політичний досвід, а також усвідомив, що зіткнення з Росією, особливо у контексті війни, розставили всі акценти.
Росіяни, у свою чергу, мали надію, що зможуть залучити Зеленського на свій бік, перетворивши його з українського президента на російського губернатора України. Вони вважали, що його політична воля буде ще слабкішою, ніж у Януковича.
Вони не були задоволені Януковичем. У підсумку, їм не хотілося, щоб він втік і оселився в Ростові. Який сенс у Януковичу в Ростові для них? Їм потрібен Янукович в Україні. Пам'ятаєте, як колись Юлія Володимирівна говорила: "Одумайтеся! Ростов — не резиновий!" Чому їм потрібно збільшувати українську чи сирійську діаспору в Ростові? Вони хочуть, щоб ці люди були на місцях. Вони сподівалися, що ось-ось з'явиться позасистемний лідер, який не має чітко визначеного бачення і зв'язків у військовій, розвідувальній чи контррозвідувальній сферах, а також серед експертів, і що з ним буде легше і швидше працювати. Але навіть за півроку президентства Зеленського він зрозумів, що реальність виявилася значно складнішою, ніж у кіно, і що вирішити всі питання не так просто, як здавалося спочатку.
На тій зустрічі, пригадує Пристайко, Путін так і не зміг добитися від Зеленського того, чого хотів. І саме через це відмовлявся від подальших переговорів з українським президентом.
Мене дивує, чому росіяни не усвідомлюють, що на чолі України стоїть її президент. Йому можуть симпатизувати або ж ні, але це наш лідер, а не їхній. Вони вирішили підійти до цього питання інакше. Якщо не вдалося домовитися мирно, як їм хотілося, то тепер вони обирають інший шлях. Знову ж таки, сподіваючись на недосвідченість Володимира Зеленського та загальну нестабільність політичної системи, що пережила перехід до нових реалій. Вони вважали, що в цей момент наша країна вразлива. Це ж вони здійснили в 2014 році, коли, після революції, у нас не було чіткої влади, і ніхто не знав, хто відповідає за які питання. Тоді вони помилилися, вважаючи, що у 2022-му році настане їхній час. Але, як ми бачимо, їхні плани зазнали невдачі. Якщо у когось були сумніви щодо нашої державності, то тепер, з великими втратами, вони змушені вчитися на власному досвіді.
Наразі, як вважає Пристайко, ще не настав момент для ведення переговорів. Проте, дипломат підкреслює, що не варто чекати, поки ми відновимо межі 1991 року, щоб розпочати діалог.
Дипломати зазвичай описують мир або перемогу як ситуацію, що перевершує те, що було до конфлікту. Іншими словами, результати нашої війни повинні привести до покращення порівняно з попереднім станом. Основою наших майбутніх угод повинні стати запевнення, що нашим дітям і внукам не знадобиться йти на війну.
