Виявилося, що загиблий насправді живий: трьох засуджених випустили на волю після двох десятиліть у в'язниці.

Суд ухвалив рішення звільнити трьох осіб, які провели 20 років у в'язниці, оскільки вбитий ними виявився живим. Оболонський районний суд анулював рішення 2004 року, згідно з яким шістьох людей було засуджено за навмисне вбивство чоловіка.

На самом деле, потерпевший оказался жив, сообщает "Судебный репортер". После 15 лет заключения осужденные вернулись в Крым. Один из них случайно встретил мужчину, которого, как считалось, убили, и за это они были осуждены.

"У даній справі йдеться про події, що відбувалися між 1996 і 1999 роками. У цей період засуджені діяли в складі злочинної групи, яка скоювала насильницькі та корисливі злочини. Вони працювали охоронцями на підсобному господарстві Азовського лікеро-горілчаного заводу і, зокрема, вчинили пограбування колишньої бухгалтерки цього підприємства. Зловмисники катували жінку за допомогою електропраски, поки вона не зізналася, що заховала цінні речі у трилітровій банці, закопаній біля собачої буди на їхньому подвір'ї", - йдеться в повідомленні.

Їх також обвинувачували у вбивстві трьох осіб у 1997 році. Два брати, які працювали разом із засудженими та доглядали за худобою, стали жертвами конфлікту. Під час святкування між чоловіками спалахнула суперечка через рушницю, що призвело до випадкового пострілу та загибелі одного з братів. Щоб приховати цей інцидент, тіло було прив'язане до виноградних стовпів і скинуте в озеро Сиваш.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відпустили експрезидента, що відсидів за ґратами понад 15 років

Через кілька місяців другий брат загиблого помер від передозування опію. За версією слідства, йому навмисне дали смертельну дозу наркотика, а коли він не одразу помер, його добили, облили бензином і спалили. Попіл та рештки кісток викинули у Сиваш. Згодом так само розправилися і з батьком братів.

Під час слідства засуджені визнали свою причетність до злочину і активно брали участь у проведенні слідчих експериментів. У районі, де були спалені тіла, були виявлені залишки людських кісток.

У 2004 році Апеляційний суд Автономної Республіки Крим ухвалив рішення про визнання усіх шістьох обвинувачених винними. Трьох з них засудили до довічного ув'язнення, двоє отримали 15 років позбавлення волі, а одного - 14,5 років.

"Після 15 років ув'язнення засуджені повернулися до Криму. Один із них випадково натрапив на чоловіка, за вбивство якого їх було засуджено. Цю інформацію довели до адвоката, який зміг підтвердити, що 'жертва' жива. Використовуючи свої зв'язки в окупаційній адміністрації Криму, він отримав документи, копію паспорта, а також фото і відео, на яких чоловік підтверджує свою особу," - повідомляє видання.

Згідно з відповідями російської окупаційної влади, цей чоловік у 2016 році став на міграційний облік у Севастополі, де і проживає. Два місцеві жителі також підтвердили його особу. У відеозаписі від 2017 року він заявляє, що разом із братом і батьком проживав у Придністров'ї, а з 2014-го працює охоронцем у Криму. Він називає справу, у якій вони фігурували як потерпілі, вигаданою.

Українська міграційна служба передала адвокату заяву цього чоловіка про отримання паспорта СРСР. Експертиза підтвердила, що особа на фотографії та у відеозаписі - це одна й та ж людина. Прокурор висловив сумніви щодо достовірності доказів, наданих окупаційною владою. Однак суд звернувся до практики Міжнародного суду ООН, відповідно до якої документи, видані окупаційними адміністраціями, можуть бути визнані дійсними, якщо їхнє невизнання порушує права громадян.

Суд встановив, що факт вбивства не мав місця, тому цей момент було виключено з обвинувачення. У той же час, щодо батька та брата було прийнято рішення не проводити подальші слідчі дії.

Дії трьох засуджених до довічного позбавлення волі перекваліфікували. Замість умисного вбивства двох осіб - на умисне вбивство одного (батька) для приховування необережного вбивства брата. Покарання пом'якшили до 15 років, що вже відбуте. Їх звільнили у залі суду.

Запит на перегляд вироку був поданий одним із засуджених у 2016 році, але суди не раз відмовляли в розгляді через формальні помилки в документах. У процесі розгляду справи взяли участь четверо з шести засуджених, тоді як двоє інших не змогли зв’язатися, ймовірно, через своє перебування на окупованих територіях.