"Ви йдете на Тьоткіно? Ми ж потрапляємо на граблі". Що відбувається в Сумській області, де просувається російська армія?

Останні кілька тижнів Сумщина, на території якої тривалий час не відбувалися інтенсивні бойові дії, майже щодня з'являється в оновленнях мапи DeepState.

"Ворожі сили зайняли Андріївку та Водолаги."

"Просування противника на Сумщині продовжується".

"Окупант захопив Локню."

Відступ українських військових з Курщини призвів не лише до втрати контролю над частиною російської території, а й до зменшення контролю над власними українськими землями.

За останні кілька місяців Росія окупувала до десятка дрібних сіл на сумському кордоні й намагається дотягнутися до трьох важливих для логістики Сил оборони населених пунктів: Юнаківки, Писарівки та Хотіні.

У той же час, поки Росія просувається вздовж кордону, вона систематично та випадковим чином обстрілює Суми, завдаючи шкоди цивільному населенню. 3 червня місто вперше зазнало атак з використанням реактивної артилерії, ймовірно, розгорнутої безпосередньо біля кордону.

Інформації про фактичну ситуацію на Сумщині, зокрема від військових структур, таких як Генеральний штаб, управління військ "Курськ" та оперативно-тактичне угруповання "Сіверськ", дуже мало.

По-перше, Генеральний штаб все ще вживає термін "Курський напрямок", хоча вже протягом кількох місяців він, без сумніву, став Сумським. Не Україна наступає на Курськ, а Росія, як би це не було прикро визнавати, здійснює наступ на Сумщину (поки що важко визначити, чи є метою саме місто Суми).

По-друге, на картах добових зведень Генштаб досі не відмічає "червоним", тобто "захопленим", жодне з сіл Сумської області, яке перейшло під контроль окупантів - а таких, за даними DeepState і наших співрозмовників серед військових, під десяток. Деякі з них були втрачені ще в березні - квітні.

Журналістам заборонено взаємодіяти з військовими на Сумщині. Під час пошуку співрозмовників для цього матеріалу ми отримали близько двох десятків відмов. Ті, хто все ж таки погодився на розмову, не захотіли розкривати своїх особистих даних.

У даному матеріалі "Українська правда" детально описує події, які розгортаються на Сумщині після того, як Сили оборони залишили Курщину. Тут йдеться про сучасну ситуацію на території, що перебуває під контролем ворога поруч із кордоном, а також про те, як наближення лінії бойових дій впливає на місто Суми.

Після того, як більшість українських військ покинула Курщину в середині березня, Сили оборони здійснили ще два ризиковані наступи — в Бєлгородській області та в районах Тьоткіне і Весьолоє на Курщині.

Штурмувати російську територію головнокомандувач Олександр Сирський серед усіх інших направив і свій резерв - 225-ий і 425-ий штурмові батальйони. Останній більше відомий як "Скала", саме в них нещодавно з'явилася перша мотоциклетна рота в ЗСУ.

Нам невідомий план максимум щодо просування на Бєлгородщині, однак у районі Тьоткіного та Весьолого Сили оборони, як нам кажуть військові, мали пройти аж до селища Глушково - це понад 10 кілометрів углиб ворожої території. За словами одного з командирів, що брав участь у цій операції, завдання від початку було нереалістичним. Передусім через величезний брак людей у підрозділах закріплення, тобто тих, хто мав стати в оборону після штурмів 225-го і 425-го батальйонів.

Один із наших співрозмовників, відповідаючи на уточнююче запитання "Чи ви наступаєте на Тьоткіно?", сказав: "Ми наступаємо на граблі", маючи на увазі, що постійно продовжуємо наступальні дії, не маючи можливості потім утримувати позиції.

"Я чув, що командування намагається створити буферну зону, але з тим ресурсом, що в нас зараз є, це практично неможливо. До того ж, воюючи на своїй території, росіяни докладають більше сил, ніж на нашій. Тут постійні штурми, постійні. Тому я думаю, що ці маневри були більше політичним питанням - ми хотіли показати нашу присутність на території Росії. Можливо, для збереження обличчя головнокомандувача, можливо, щоб мати аргументи під час перемовин", - ділиться своїми роздумами в розмові з УП один із командирів, що нині воює на Сумщині.

Наскільки відомо "Українській правді", наступальні дії як на Бєлгородщині, так і на Курщині, не принесли бажаного результату. На напрямку Тьоткіного, де Сили оборони мали частковий успіх, штурми теж припинилися.

"Росіяни підтягнули елітну десантуру, а в нас деякі підрозділи відмовилися зайти на позиції, щоб тримати фланги. А наш батальйон за цей місяць штурмів стерся, тому ми тепер більше в обороні", - розповідає УП один із бійців, що брав участь у наступі на напрямку Тьоткіного.

Ще до завершення виходу Сил оборони з Курщини та початку нових наступальних операцій на російській території, агресори розпочали наступ на Сумщину, поступово збільшуючи свою контрольовану територію. Спочатку вони просувалися від кордону на південь у напрямку Юнаківки, а згодом розширили свій наступ і на захід, спрямувавшись до Біловодів, Водолаг та інших населених пунктів.

Сумчанин, який служить офіцером у 17-й важкій механізованій бригаді, у розмові з УП висловлює своє здивування та обурення тим, що інформація про російське просування на Сумщині стала відома суспільству лише в травні-червні. Адже

13 березня, під час виведення Сил оборони з Курщини, УП працювала за кілька кілометрів від кордону і чула від тамтешніх військових, що росіяни вже "залітали" на квадроциклах у Басівку. Басівка - це друге село від кордону.

"Багато людей вважають, що росіяни досягли цього за тиждень, але насправді це триває вже з середини лютого. Проблема в тому, що DeepState тривалий час не оновлював інформацію про цю територію. Тренди залишалися незмінними – ворог постійно здійснював наступ. Наприклад, на околицях Локні російські війська були вже на початку травня, якщо не раніше, хоча сама Локні складається всього з двох вулиць на 1,5 кілометри. На карті DeepState ця місцевість позначена як захоплена росіянами лише з 7 червня", - зазначає військовослужбовець 17-ої бригади в розмові з УП.

Протягом цих трьох з гаком місяців російські військові змогли захопити близько десятка малих і невеликих населених пунктів на північний схід від Сум, розташованих уздовж кордону. У цій статті ми розглянемо причини, які дозволили окупантам досягти цього, а також розповімо про ситуацію на цих територіях сьогодні.

Перед цим слід зазначити, що DeepState виділяє "червоним" кольором ще дві незначні території на південь від Юнаківки, які перебувають під контролем російських військ, а саме в околицях Садків та Олександрії. Проте, на даний момент, ми не маємо жодних відомостей про ці ділянки.

Двоє військовослужбовців, що тримають оборону на напрямку Миропілля - село за 30 кілометрів від Сум, у розмові з УП підкреслили, що вже певний час фіксують накопичення росіян по той бік кордону, у районі російського села Горналь.

"Чи це просто спроба відвернути нашу увагу, чи справді готуються до наступу - важко сказати. Якщо вони вирушать у наш бік такою ж чисельністю, як на Юнаківку, є ймовірність, що їхній план може повторитися і у нас. Маємо проблеми з укріпленнями, а в будинках довго не затримаєшся - їх швидко знищать КАБи; також існує питання безпеки на життєво важливих шляхах," - зазначив військовослужбовець з району Миропілля.

"Якщо російські війська почнуть просуватися до Сум з боку Садків та Миропілля, це може створити серйозні труднощі. Ця територія має багато лісистих ділянок, а зараз, коли все навколо покрите зеленню, ховатися в посадках стане дуже легко - і тебе не буде видно. З перехоплених розмов відомо, що на Сумщину вже направили чотири нові підрозділи", - зазначає головний сержант одного з підрозділів безпілотних літальних апаратів, які діють на Сумщині.

Згідно з інформацією, отриманою від військових, на даний момент критично важливо не дозволити російським військам потрапити до іншого густого лісового масиву, що знаходиться на південь від Хотіні та Писарівки. Вибивати ворога з великої "зеленки", яка приховує все — від пересувань до укриттів, — є вкрай складним завданням. Окрім того, в умовах лісу робота FPV-дронів ускладнена, адже дерева перешкоджають стабільній передачі радіосигналу.

Якщо дозволити росіянам зайти в ліс біля Хотіні та Писарівки, ми можемо зіткнутися з ситуацією, подібною до другої Серебрянської лісництва. А, можливо, навіть більш складною бойовою обстановкою, оскільки ліси Сумщини характеризуються широколистими насадженнями та глибокими ярами.

Під час підготовки цього тексту ми виявили два абсолютно різні підходи до оцінки нинішньої діяльності росіян за межами країни та в районі Юнаківки - з боку цивільних осіб і військових.

Багато з наших співрозмовників серед цивільного населення Сум висловлюють подібну точку зору: значних просувань російських військ у Сумській області не спостерігається, а в захоплених селах немає важкої техніки, здатної досягти Сум. Тому, на їхню думку, ризики перебільшувати не варто. В даний момент місту нічого не загрожує.

Водночас майже всі військовослужбовці, які тримають оборону вздовж кордону та в районі Юнаківки, а також керують цими підрозділами на рівні командування - десантники, прикордонники, - значно менш оптимістичні. Вони окреслювали нам обстановку, як "складну", "критичну", "хаос" та "супер ж*па". Їм бракує людей, особливо потужних FPV-екіпажів, дронів на оптоволокні, фортифікацій, підготовлених позицій, завчасних мінувань та налагодженої взаємодії між підрозділами для ефективної оборони.

Села Хотінь та Писарівка в Україні, що знаходяться на головній тракті між Юнаківкою та Сумами, на думку військових, з якими ми контактували, є цілком реальними об'єктами для досягнення російськими силами.

Як росіяни змогли так вдало просунутися на Сумщині за останні місяці?

По-перше, з району російського наступу вздовж кордону та Юнаківки були виведені кілька найпотужніших бригад: одна частина вирушила на наступ у напрямку Тьоткіно, інша – на Донеччину, де, ймовірно, російські сили планують завдати основного удару цього літа.

Замість цього угрупованню військ "Курськ" були передані новоутворені підрозділи, які не відзначалися особливою бойовою потужністю. Одна з таких бригад, за інформацією УП, увійшла на територію Сумщини, не маючи жодного досвіду участі в бойових операціях та з дуже обмеженою кількістю власних безпілотників.

"Нам необхідні резерви, а також потужні FPV-команди", - говорить УП досвідчений військовий з одного з підрозділів ДШВ.

На Сумському напрямку з російського боку активно діє один із найефективніших підрозділів безпілотних літальних апаратів противника, відомий як "Рубікон". Цей підрозділ зосередився на порушенні логістичних шляхів, а також на знищенні розвідувальних безпілотників і бомбардувальників. За спостереженнями українських пілотів, більшість цілей російські сили наразі уражають за допомогою дронів, оснащених оптичними системами.

По-друге, учасники розмови з УП в чотирьох підрозділах, які перебували на нині захопленій російськими військами території або добре обізнані про неї, одностайно стверджують: вздовж кордону поблизу Хотіння, Писарівки та Юнаківки не існувало суцільної оборонної лінії. Було лише кілька окопів і бліндажів.

"Коли ми сиділи на російських позиціях, нас дуже дивувало, що в них є траншеї по 6-8 кілометрів, які тягнуться під землею і всі ведуть до кордону, до КПВВ. Вони дуже добре свій кордон укріпили. А зараз ми на Сумщині, і тут взагалі немає нічого... Ти маєш поспіхом собі щось робити. У мене на днях хлопці тримали оборону в бліндажах, які вирили ну десь у 2014 році. Пішов дощ, і їх по пояс затопило.

"Коли на Курщині панував застій, можна було б проявити креативність і створити підземний світ на Сумщині. Але ніхто не наважився це зробити. Якби ми встановлювали сітки над дорогами раніше, ситуація в Курській області могла б бути зовсім інакшою", - висловлює своє обурення в бесіді з УП головний сержант одного з підрозділів безпілотників, який раніше брав участь у бойових діях на Курщині, а тепер працює на Сумщині.

"Там точно не було нічого, що могло б бути забетонованим. Поки ще залишалася можливість будувати фортифікації з використанням техніки, ніхто цим не скористався," - зазначає наш співрозмовник з 17-ї бригади.

По-третє, захисні сітки від ворожих FPV-дронів на дорогах Сумщини почали встановлювати занадто пізно. У деяких місцях дороги досі залишаються без належного захисту. На тих ділянках, де сітки вже встановлені, спостерігалася проблема з півтораметровими "проміжками" між сіткою та землею, що давало можливість російським дронам іноді проходити під захистом і вражати українські автомобілі.

Підрозділи Сил оборони, що працюють на території Сумщини, розпочали подовжувати час, протягом якого їх особовий склад перебуває на позиціях, аби зменшити ризики, пов’язані з пересуваннями. Теперішні реалії вже не дозволяють, наприклад, операторам безпілотних літальних апаратів лише на один день приїжджати на місце виконання завдання.

Чи намічають російські сили наступ на самі Суми?

Жоден з наших співрозмовників не має чіткої відповіді на це запитання. Проте всі вони одностайно вважають, що захоплення Писарівки надасть окупантам можливість заблокувати головну трасу, яка сполучає Суми з Юнаківкою, а взяття під контроль самої Юнаківки дозволить контролювати важливий прикордонний населений пункт.

До Писарівки російським військам залишилося всього 5 кілометрів, а в Юнаківці вони вже займають околиці. Прикордонники, які здійснюють моніторинг з повітря над Юнаківкою, зафіксували переміщення російських солдатів у центрі села на мотоциклах 7-8 червня. 10 червня українські аналітики з DeepState, які оновлюють свої карти із затримкою, внесли приблизно третину території Юнаківки до категорії "сіра зона".

На території Сумщини, яку контролюють російські війська, за інформацією, отриманою від військових джерел, наразі не спостерігається наявності важкої техніки. Найбільше, що вдалося зафіксувати — це міномет. Окупанти діють у складі невеликих штурмових груп і переважно перебувають у селах, ховаючись у домівках. За даними, наданими УП, наразі не виявлено жодних точок для зльоту дронів.

Нещодавно російські військові, подібно до українських сил, почали використовувати важкі нічні бомбардувальники, а також впровадили роботизовані наземні комплекси для доставки боєприпасів, продуктів харчування та транспортування згаданого міномета.

Протягом години обов'язкової евакуації, що стартувала в 2023 році, з населення Сумщини було вивезено 55 тисяч осіб, серед яких 8 тисяч дітей. У 60 населених пунктах, розташованих поблизу кордону, евакуацію пройшли практично всі жителі.

На даний момент немає підстав для евакуації з Сум, які знаходяться всього за 20 кілометрів від лінії фронту, як це, наприклад, має місце в Краматорську. Таку думку висловив нещодавно призначений керівник обласної військової адміністрації Олег Григоров. У розмові з УП він зазначив, що в місті існує план евакуації, розроблено кілька маршрутів, і за потреби їх буде реалізовано.

Проте, за словами Григорова, такої потреби зараз немає. Він впевнений, що Сили оборони не дозволять російським військам наблизитися до обласного центру.

"Ми розуміємо, що ситуація на лінії фронту складна, але вона контрольована нашими Збройними силами. Також ми розуміємо, що, окрім протистояння на полі бою, з боку ворога є намагання поширити панічні настрої. Я впевнений, що удар 3-го червня був як російським терактом проти цивільного населення, так і їхньою спробою посилити ці панічні настрої. Я на 100% довіряю нашим Збройним силам і не маю сумніву в їхній боєздатності та спроможності, вони віддано роблять свою справу", - зазначає Григоров.

Вранці 3 червня російські військові вдарили по автомобілях, які стояли на світлофорі в центрі Сум, внаслідок чого загинули троє людей. Ще троє жертв, серед яких 17-річний підліток, 86-річна жінка та 43-річний чоловік, померли в лікарні. Доньку останнього, семирічну Машу, з пораненням у легені перевезли до медичного закладу "Охмадит" у Києві.

В перші години після обстрілу місцеві медіа, обласна військова адміністрація та навіть президент повідомили, що, за попередніми даними, російські війська завдали удару по місту з використанням дальнобійної реактивної артилерії. У соціальних мережах жителі Сум і журналісти висловлювали припущення, що могли бути використані системи залпового вогню, подібні до російського "Торнадо", здатні вражати цілі на відстані до 120 км. Водночас зазначалося, що нових загроз для міста не виникло, і не слід панікувати.

Проте, скоріше за все, це не відповідає дійсності.

За даними, отриманими від джерел в одному з правоохоронних відомств, а також підтвердженими в Офісі генерального прокурора, згідно з попередньою інформацією,

Окупанти застосували по центру міста 122-міліметровий реактивний снаряд підвищеної дальності - 9М521. Це некерована, неточна ракета з осколково-фугасною частиною, яку використовують для роботи по відкритій та укритій піхоті, неброньованій та легкоброньованій техніці тощо. Її заряджають у "Град" або в "Торнадо-Г", який є модернізованим "Градом". За один раз "Град" випускає до 40 ракет, в кожній з яких приблизно тисяча первинних осколків. Максимальна дальність польоту такої ракети - 40 кілометрів.

За інформацією, наданою УП, в правоохоронних органах зазначають, що обстріл "Градом" було здійснено з території Росії. Це ще раз підтверджує відсутність важкої техніки, артилерії та реактивних систем залпового вогню в захоплених російськими військами селах на Сумщині. Якщо виміряти дистанцію в 30-40 кілометрів від місця попадання в Сумах, можна зробити висновок, що російський "Град" міг вести вогонь або з північного напрямку — з районів сіл Сіняк, Кульбакі, Новоівановка, або зі сходу — з території Гуєва, Горналі.

Що ми намагаємося донести цим? Російські сили змогли розмістити установку "Град" практично біля кордону та відкрити вогонь з неї, тоді як українські підрозділи не встигли її виявити або завдати удару. Це створює абсолютно новий рівень загрози для самого міста Суми.

З іншого боку, атаки з РСЗВ на Суми поки що не набули масштабного характеру, тому можна припустити, що обстріл 3 червня слугує черговим засобом психологічного тиску на цивільне населення та спробою змусити Україну піти на компроміси під час переговорів. Мовляв, ми вже досягаємо Сум з РСЗВ, і ви ризикуєте зазнати більших втрат, якщо не погодитеся на наші вимоги.

Проте, навіть найжорстокіші та найзначніші атаки Росії на Суми, Київ чи інші українські міста не змінюють "червоні лінії" для України. Натомість, вони тільки підштовхують українців до ще більшої відваги в захисті своїх міст.

Робоча дальність російського FPV-дрона на оптоволокні - приблизно 15 кілометрів, відстань від крайніх російських позицій до Сум - 18-20 кілометрів. А точка зльоту дрона завжди розташована суттєво глибше за крайній окоп піхотинця.

Усі зазвичай вимірюють від сірої зони або краю захопленої території і стверджують, що до Сум залишилось 20-25 кілометрів. Проте, по-перше, точка старту дронів розташована мінімум за 5 кілометрів від лінії бойового зіткнення, тому якщо росіяни дійсно на відстані 20-25 кілометрів від Сум, то дрон буде на відстані 35 кілометрів. По-друге, чим далі ти летиш на оптоволоконному дроні, тим менше вантажу можеш взяти. Що ти плануєш доставити до околиць Сум - гранату F-1? Вона не завдасть значної шкоди. Отже, використання оптоволоконного дрону для залякування цивільних у тилу не має жодного сенсу, - зазначає головний сержант одного з підрозділів БПЛА.

Тим часом у своїх телеграм-каналах росіяни вже розповідають, що готуються літати на оптоволокні дальністю 50 кілометрів. Якщо вони їх справді почнуть застосовувати, і ця технологія спрацює, ситуація може змінитися. Щоправда, на реалізацію такого сценарію в них піде щонайменше кілька місяців.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

"Генеральний штаб розширив фронт. Замість того, щоб зосередити свої ресурси на Дніпропетровській та Донеччинській областях, вони вирішили активізувати дії на Курському напрямку, що в підсумку трансформувалося в Сумську операцію. Для успішного виконання операцій на нових фронтах необхідні додаткові сили. Стратегія "противник атакує тут, а ми відповімо в іншому місці, щоб обмежити його рухи" не спрацьовує, адже Росія має чисельну армію, а також перевагу в ракетах і боєприпасах", - висловлює своє незадоволення ситуацією на Сумщині один з високопосадовців, який відчуває нестачу підкріплення на Донеччині.

Він репрезентує ту частину українських військових, які переконані, що маневр на Курщині мав бути швидким не лише на вхід, а й на вихід. А наступ на Бєлгородщині й на Тьоткіно лише розтягує Сили оборони, яким і без цього суттєво бракує ресурсу. Українська армія добре справляється з різкими та сміливими операціями, але важко витримує оборону.

Як на Сумщині, так і на Донеччині підрозділи стикаються з однаковими проблемами - слабкі резерви, не розділена між різними видами транспорту та не захищена логістика, відсутність фортифікацій або їхня невідповідність до нинішніх задач, а також відставання в кількості та якості дронів.

Частину з цих проблем все ж можна зарахувати до тих, які можна вирішити. Можливо, тоді б ситуація на Сумщині була іншою.