Вибори в Молдові: вісім факторів, що вплинули на їх результати
Президентські вибори у Молдові стали для чинної президентки Маї Санду та її команди нервовими та неочікуваними за результатами.
Упродовж ночі цифри на сайті молдовського Центрвиборчкому показували, що відрив Санду від її найближчого переслідувача значно менший за прогнозований. А її флагманський політичний проєкт, референдум про вступ Молдови до ЄС, зазнає провалу.
Ситуація змінилася лише вранці. У цей час на графіку сайту ЦВК кількість голосів "за" та "проти" в "європейському" референдумі стала рівною.
Після підрахунку понад 98% голосів Мая Санду обійшла свого головного суперника Олександра Стояногло, набравши 42,07%, але не набрала достатньо, щоб перемогти у першому турі.
Ось вісім ключових висновків цих виборів, які дозволяють зрозуміти, що відбулося, а також спробувати передбачити можливі наслідки цих подій.
По-перше, стратегія команди президента, яка полягала в організації референдуму для активізації її проєвропейськи налаштованих прихильників і спонукання їх до участі у виборах, навіть в умовах незадоволення підсумками першого терміну президентства Маї Санду, виявилася неуспішною.
Таким чином, референдум, за всіма ознаками, завершився тріумфом прихильників інтеграції з Європою, що стало також особистою перемогою для Санду як його ініціаторки. Проте, політична перевага варіанту "за" є дуже незначною, особливо враховуючи, що опція "проти" майже весь час під час підрахунку голосів перебувала в лідерах. Це безсумнівно свідчить про те, що молдовське суспільство не має одностайного прагнення до європейського курсу.
Більше того, голосування показало, що Молдова як така взагалі проголосувала проти євроінтеграції, і до Європи її "тягнуть за вуха" закордонні співвітчизники, які й так є частиною цієї Європи.
По-друге, цей результат референдуму "на межі" подає сильний політичний сигнал Євросоюзу. Противників розширення ЄС за рахунок Молдови тут і так вистачає.
Звісно, Європейський Союз навряд чи швидко припинить свою співпрацю з Молдовою, незалежно від того, якими будуть результати референдуму. Проте дані на сайті Центральної виборчої комісії свідчать про те, що "бажання приєднатися до ЄС у нас не надто велике". Тож важко сподіватися на покращення відносин між Кишиневом і Брюсселем, тим більше, що процес переговорів щодо членства Молдови в ЄС навряд чи істотно прискориться.
По-третє, результат, показаний Санду та її референдумом, складно трактувати інакше, ніж свідчення слабкості президента на внутрішньополітичній арені. І це перед критично важливими парламентськими виборами, які відбудуться у Молдові влітку наступного року.
Сьогоднішні підсумки свідчать про те, що партії Санду навряд чи вдасться утримати абсолютну більшість у наступному парламенті. Можливо, саме зараз настав найвідповідніший момент для старту переговорів про формування коаліції у новому складі парламенту, причому, імовірно, з тими політичними силами, які нині виглядають як її найбільші противники.
По-четверте, результати виборів засвідчили, що виборці Молдови підійшли до процесу голосування з практичним підходом. Санду намагалася викликати емоційні реакції, стверджуючи, що, незважаючи на спірні економічні досягнення за перший термін та недостатню ефективність боротьби з корупцією, найважливішим є те, що зближення з комфортним, прогресивним та безпечним Європейським Союзом стало реальністю.
Виборці, виявляється, більше орієнтуються на реальні результати роботи президентки, стан своїх фінансів і кількість корумпованих чиновників, які потрапили за ґрати. При цьому значну підтримку здобули ті політики, які обіцяли молдованам підвищення зарплат і пенсій, практично безкоштовний газ, а також вічний мир і дружні відносини з усіма державами — типовий набір популістських обіцянок для цього регіону.
По-п'яте, остаточні дані на веб-сайті ЦВК потребують ретельного розгляду, однак молдовська громада за кордоном знову, і не вперше, виявилася вирішальним фактором, що вплинув на підсумки голосування. Це, безперечно, вказує на суттєву різницю у ціннісних орієнтирах між молдованами, які проживають у своїй країні, і тими, хто живе за межами. Однак, з іншого боку, варто замислитися: якими б були результати референдуму, якби в Росії функціонувало не дві молдовські виборчі дільниці (обидві в Москві), а, наприклад, сімнадцять, як у США, чи більше півсотні, як в Італії?
Отже, оголошені причини обмеженої кількості виборчих дільниць — неспроможність Кишинева гарантувати безпеку процесу — виглядають досить переконливо. Проте це не виключає того, що Санду та її команду чекає серйозна критика з боку політичних суперників, які вже готові завдати удару: мовляв, якби в Росії відкрили більше дільниць, результати голосування могли б суттєво відрізнятися.
По-шосте, якщо розглядати виборчий процес та кампанію з підготовки референдуму як тест для молдовської соціології, то вона його з тріском не склала. За останні дні та тижні засоби масової інформації публікували результати численних опитувань, однак жодне з них не підтвердило ймовірність такого результату референдуму: соціологи одноголосно передбачали впевнену перемогу варіанту "за".
Також жодне з проведених опитувань не передбачало, що Олександр Стояногло, який лише починає свій шлях у політиці, здобуде понад 25% голосів виборців — йому прогнозували вдвічі менший результат. Це дає підстави поставити під сумнів ефективність соціологічних моделей, які використовуються для прогнозування результатів другого туру виборів. Нагадаємо, що ще вчора соціологи впевнено стверджували про легку перемогу Санду у матчі з будь-яким суперником.
По-сьоме, результати першого туру - це очевидний привід пильніше придивитися до фігури Олександра Стояногло.
Важко оцінити, хто з кандидатів має більше можливостей для розширення своєї електоральної бази. Також непросто передбачити, як розвиватиметься кампанія в наступні два тижні (другий тур виборів відбудеться 3 листопада): чи стане вона референдумом довіри до Маї Санду, чи виборці обиратим менш зло, чи, можливо, кандидати здивують своїх виборців незвичайними методами переконання голосувати за них.
На молдовському політичному горизонті з'являється новий, потужний гравець, що набуває особливого значення напередодні парламентських виборів 2025 року. Хоча в першому турі спостерігається розрив у півтора десятка відсотків, відсутність очевидних союзників у верхніх рядах рейтингу не дозволяє Майї Санду розслабитися перед другим туром. Результати виборів залишаються невизначеними.
Зрештою, по-восьме, виявилося, що російський вплив на молдовських виборах працює, ще й як.
Не будемо аналізувати висловлювання Санду щодо ймовірної великої купівлі голосів, які вона зробила в ніч після виборів. Такі заяви повинні коментувати правоохоронні органи та міжнародні спостерігачі виборчого процесу. Однак варто зазначити, що молдовська влада явно не справилася з потоком дезінформації та відвертою брехнею, з якими молдовське суспільство стикалося протягом останніх шести місяців.
Результат виявляється в тому, що суспільство, яке ще зовсім нещодавно експерти вважали достатньо одностайним у своєму прагненні інтегруватися в Європейський Союз, насправді розділене навпіл. Це вказує на можливу глибоку внутрішню розколу, яка може мати далекосяжні наслідки. Ніхто не знає, коли ця розколина знову стане актуальною і які наслідки вона принесе для Молдови.