"Віє, крутить, як у дірявому решеті." Отець Павло Вишковський демонструє пошкоджений костел Святого Миколая.

Упродовж місяця після відкриття відреставрований Нотр-Дам, за даними Le Parisіen, відвідали 800 тисяч осіб. За місяць після ракетного удару в київський костел Святого Миколая завітав один представник Мінкульту.

"Це трапилося лише одного разу, 20 грудня 2024 року, після обстрілу, коли ми зверталися з проханням про складання дефектного акта," - ділиться своїми спогадами 50-річний отець Павло Вишковський, настоятель римсько-католицької церкви Святого Миколая в Києві.

Відтоді, за його словами, міністерство, яке остаточно не повернуло костел парафіянам, зробило лише заяву про плани його реставрувати.

Кожен, хто проходить повз неоготичну споруду, зведену архітектором Владиславом Городецьким, може очікувати на нові відкриття. Одне з найбільш вражаючих з них звучить так: бойова частина балістичної ракети виявилась менш згубною, ніж людська байдужість.

Костел, що протягом практично півстоліття слугував сценою для органних і камерних концертів, виглядає вражаюче лише на фотографіях та в Instagram. Але всередині цього священного місця можна побачити наслідки пожежі, що сталася у 2021 році, а також результати протиаварійних робіт, які обійшлися благодійникам у 22 мільйони гривень.

"Ми, українці, є сміливими захисниками нашої батьківщини," - підкреслює отець Павло. - "Вісім наших парафіян полягли, ще двадцять – на передовій. Чому ж ті, хто несе відповідальність за відновлення святині, не мають мужності звільнитися від радянського спадку та здійснити декомунізацію не лише на папері?"

Отець Павло Вишковський провів екскурсію для УП, під час якої розповів про історію костелу, показав руйнування, наслідки пожежі та місця, де ще не бували журналісти.

"Я вирушу першим," - говорить отець Павло. - "Тут ще не було жодного журналіста."

Тісні спіральні сходи піднімаються до однієї з веж. Усередині простору величезні вікна з розбитими шибками, що тримаються в рамах з такою ж відданістю, як старенька шафа та півник з Бородянки.

"Армоване скло, надзвичайно стійке, але, як ви можете бачити, все ж тріснуло, - говорить настоятель. - Це становить загрозу для перехожих на вулиці. Парафія залучила компанію, щоб захистити цю ділянку храму за допомогою спеціального покриття."

Під час переходу з однієї вежі до іншої священнослужитель показує на отвори в покритті. У тих місцях, де немає черепиці, проникає січневе світло.

"Добре, що сніг не випав, - зазначає Павло Вишковський. - Якщо дах вкриє сніг, він може обвалитися. Знайти аналогічну плитку для заміни буде складно."

Парафіяни, благодійники та геній архітектора Городецького - ось три стовпи, на яких досі стоїть костел Святого Миколая.

Згідно з історичними даними, римо-католики Києва отримали дозвіл на зведення храму наприкінці 19 століття, при цьому було встановлено умову завершити будівництво протягом десяти років.

Здавалося, можливостей для досягнення успіху було небагато. Ділянку землі виділили на колишніх висілках, у місцевості, відомій як Нова Забудова. Поблизу річки Либідь, у зоні з вологими ґрунтами.

Вдале завершення проєкту для Городецького, нащадка польської католицької шляхти, було особистим викликом. Скрупульозні розрахунки, новітні матеріали, залізобетонні палі - і костел освятили вчасно: 6 грудня 1909 року, у день Святого Миколая.

"Для виконання вимог деякі парафіяни жертвували все, що мали, - ділиться отець Павло. - Голова будівельного комітету Леонард Янковський продав свій маєток з палацом поблизу Кагарлика, аби завершити будівництво."

У 1938 році в тюрмі на Холодній Горі в Харкові комуністи вбили Янковського. Він зазнав жорстоких катувань, зокрема, одного з найстрашніших методів, відомого як "рукавичка": його руку занурювали в киплячу воду або олію, в результаті чого шкіра повністю знімалася.

Про комуністів у отця Павла власні спомини.

Вінницька область, 1986 рік, йому лише одинадцять. У навчальному закладі педагогічний колектив забороняє відвідувати церкву. 24 грудня, напередодні Різдва, Павло разом із батьками вирушає до храму. Біля церкви їх зустрічають вчителі, які фіксують "порушників", що відвідують напівлегальну службу.

На наступний день Павла «наказують» - в школі у нього викрадають куртку. Він змушений пройти кілька кілометрів додому в костюмі. На вулиці мороз, падає сніг. Це призводить до серйозного обмороження і тривалого лікування в лікарні.

"Тоді розпочиналася епоха Перебудови, - говорить він. - Це були останні спроби цього комуністичного монстра зрушити з місця."

Повернути Миколаївський костел, де за радянських часів облаштували будинок музики, римо-католики Києва просили з початку 90-х. Розібратися з цим у 2005 році наказував Віктор Ющенко.

"Справді прикро, що протягом двадцяти років влада не дотрималася своїх зобов'язань, - зазначає отець Павло. - Незважаючи на петицію та обіцянки прем'єра Шмигаля про повернення костелу парафії, у документах він все ще числиться як органний зал."

Чи відчуваєте, як пронизливо холодно тут? Вітер свище і дме. У цьому храмі ми, як у решеті. Проте ті, хто сидять у затишних міністерських кабінетах, не мають уявлення про це. Ми прикладаємо зусилля, щоб зберегти цю будівлю. Якби не підтримка парафії, вона б уже зникла.

Досліджуйте також: Банківські лічильники, ножі та жодного тризуба. Які масштаби бізнесу УПЦ в Лаврі та як святість повертається в Україну.

Пожежа, що трапилася в костелі восени 2021 року, викликала різні трактування: одні вбачали в ній застереження з небес про майбутні біди, тоді як інші вважали це завершенням тривалих страждань цієї архітектурної перлини.

Містики вірно передбачали: всього через кілька місяців після пожежі, що знищила орган Rieger-Kloss, який функціонував у храмі з 1980 року, Росія розпочала масштабну війну проти Києва. Що стосується костелу, його стан продовжує погіршуватися.

"Фундамент має тріщини через те, що під нами проходить метро, і в нас постійно відбуваються вібрації. Стіни поступово осідають. Під час проведення аварійного ремонту ми використали 360 тисяч літрів води, щоб очистити сажу," - ділиться Павло Вишковський.

Підлога, укрита плитами, не змогла стримати потік води — вона просочилася вниз.

Коли Ткаченко, колишній міністр культури, оголосив про закінчення протиаварійних робіт, ми вперше потрапили до цього місця і відразу відчули аромат цвілі.

Підняли плити - під ними утворився ядовитий гриб. Він почав в'їдатися у долівку та йти на колони", - згадує священник.

Пожежа, що стала наслідком короткого замикання у застарілій електропроводці в 2021 році, знищила орган дощенту. Через надмірну температуру металеві труби почали плавитися. Проте вдалося зберегти амвон, дерев’яний вівтар та образ Матері Божої Остробрамської.

"Їй стільки ж років, як і храму, - каже Павло Вишковський. - Коли тут все грабили, хтось передав її вірянам, і вона у важкі часи збереглась".

"На початку 90-х років священник з римсько-католицького собору Святого Олександра, що розташований на Костьольній, приніс це, - ділиться історією настоятель. - Парафіяни розмістили його в центрі органу. 'Ораганники' знімали його, а парафіяни знову повертали на місце."

Те, що їй вдалося вижити під час пожежі, є справжнім дивом. Це потужний знак з небес - він демонструє свою волю і прагне залишитися тут.

Огляньте також: Софійський собор - душа України.

Перед повномасштабним вторгненням РФ швейцарські експерти дослідили стан костелу Святого Миколая в Києві. Оціночна вартість ремонтних робіт, яку озвучили тоді, становила понад 20 мільйонів євро.

"Це оцінка, зроблена три роки назад, - ділиться отець Павло. - Якщо врахувати інфляцію, до даної суми варто додати щонайменше 20-30%. Проте наразі подібні підрахунки ніхто не здійснював."

Сьогодні на території, де раніше була спалена органна зала, височіє величезне золотаве розп'яття, оточене білим колом.

З обвуглених стін, немов струпи, звисають залишки штукатурки. У деяких місцях після пожежі можна побачити білі, економні радіатори опалення.

Деякі пластикові вікна обгорнуті поліетиленовою плівкою. Монтажна піна, що була використана для ущільнення віконних укосів три роки тому, починає відшаровуватися.

За вівтарем, замість оригінальних вітражів, високо підняті три банери, що ілюструють ключові моменти життя Ісуса: його народження, розп'яття та воскресіння.

За часів СРСР на стінах були барельєфи відомих композиторів. Тепер разом із копіями первісних скульптур парафія прагне повернути й первісний вигляд собору.

"Існує велика кількість іноземних експертів, благодійних фондів та міжнародних організацій, які бажають надати підтримку в реалізації цих високо затратних проектів. Проте все зупиняється на юридичних питаннях," - зазначає Павло Вишковський.

Навіть у своєму занедбаному вигляді собор зберігає величність. Тріщини на стінах храму розповідають не лише про важкі часи, а й про той запас міцності, який був закладений більше ста років тому завдяки благодійникам і архітектору Городецькому.

Спаплюжений, побитий - за словами настоятеля, він нагадує скалічену війною Україну.

І те, чи вистоїть храм разом із країною, залежить не тільки від небес.