Віра Церкви (27): Христос, що проявляється у Святих Таїнствах - Vatican News

У двадцять сьомому випуску серії, що зосереджується на спадщині Другого Ватиканського Собору, розглядається тема Божої благодаті, яка історично виявилася в особі Ісуса та продовжує свою дію в Церкві через Святі Таїнства.

Конституція про Святу Літургію ІІ Ватиканського собору Sacrosanctum Concilium підкреслює значущість Святих Таїнств, в яких поєднуються видимі символи та невидима дія Святого Духа. Документ собору акцентує увагу на необхідності усвідомлення знаків Святих Таїнств, які допомагають у розвитку духовного життя. У цьому та кількох наступних розділах ми розглянемо ключові аспекти Святих Таїнств.

У католицькій богословській традиції Святі Таїнства визначаються як дієві знаки Божої благодаті. Конституція ІІ Ватиканського Собору про святу літургію зазначає, що Святі Таїнства сприяють освяченню людей та розбудові Тіла Христового (Церкви). Існує сім Святих Таїнств: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Єлеопомазання, Священство і Подружжя. Вони торкаються всіх етапів й важливих моментів життя християнина; завдяки ним християнське життя народжується, зростає та зміцнюється Божою благодаттю. Перші три Святі Таїнства називаються Таїнствами християнського втаємничення, оскільки виражають входження тих, хто вірить у Христа, в життя віри Церкви. Наступні два означують як Таїнства зцілення: Покаяння як внутрішнє зцілення, прощення гріхів, а Єлеопомазання уділяється для фізичного зцілення. Святі Таїнства Священства та Подружжя називаються Таїнствами розбудови Церкви, оскільки призначені, через особисте освячення, для спасіння й формування інших.

Завдяки Святым Таїнствам, що були встановлені Ісусом Христом, невидимий Бог стає доступним для нашого сприйняття у світі. Як ми вже згадували раніше, таїнством Бога є Ісус Христос, який відкрив Його через таїнство свого життя: своїми словами і вчинками, чудесами, смертю, воскресінням та зішестям Святого Духа. Саме тому Святі Таїнства не мають нічого спільного з практиками шаманів чи автоматичним виконанням незрозумілих ритуалів; вони безпосередньо пов'язані з вірою в Ісуса Христа. Термін "таїнство" (грец. misterion, лат. sacramentum) можна розуміти як таємницю невидимого Бога, який відкривається через Ісуса Христа. У цьому контексті таємничість не є синонімом чогось менш реального або незрозумілого; навпаки, це справжня реальність, у якій кожен може взяти участь завдяки вірі в Христа, який продовжує діяти у нашому житті сьогодні.

Життя Ісуса було об'явленням Божої любові, яка проявилася через зцілення хворих та вигнання злих духів, прощення гріхів, визвольну зустріч з потребуючими, виявлення близькості Бога до всіх людей та перемозі над гріхом і смертю. Прояв таїнства Бога досяг своєї кульмінації у Христовій смерті та воскресінні, через які для людства стало доступним нове життя в Бозі. Тому перші проповіді апостолів звіщають цю Божу любов в Ісусі Христі, Який любить людину, аж до того, що віддав за неї своє життя, і тепер, воскреснувши, перебуває поруч з людиною. Тому Церква як спільнота Христових учнів, продовжує місію Христа, будучи знаком і знаряддям щонайглибшої єдності з Богом.

Єдність між Ісусом і Церквою відображена у висловлюваннях апостола Павла, який характеризує Церкву як містичне Тіло Христа. Цей образ має корені в пророчому видінні Єзекиїла, в якому Бог у незбагненний спосіб демонструє йому долину висохлих і розкиданих кісток. Потім Господь надсилає до них духа, і кістки починають відновлюватися, з'єднуватися і формуватися: спочатку з'являються сухожилля, а згодом шкіра, що створює цілісне життя (пор. Єз. 37,1-14). Аналогічно, Церква відновлюється завдяки силі Святого Духа, який охороняє її та перетворює, наближаючи до Христа. Цей дар Святого Духа ми отримуємо в момент нашого Хрещення, ставши частиною єдиного Тіла Христового (1 Кор. 12,12-13), від якого нас ніхто не може відібрати. Апостол Павло, закликаючи чоловіків любити своїх дружин, як власне тіло, підкреслює, що Христос діє так само щодо Церкви, оскільки ми є членами Його тіла (пор. Еф. 5,25-30). Господь, який з усією відданістю полюбив людство, прагне, щоб усі члени Церкви були єдиним тілом в єдності та любові.

Завдяки силі Святого Духа Церква продовжує місію Христа. Зокрема, Божа благодать, яка стала історично присутньою в Ісусі, продовжує діяти в Церкві у привілейований похідний спосіб через дію Святого Духа. "Церва, допомагаючи світові й сама багато від нього отримуючи, прагне лише одного - щоб прийшло Боже царство і здійснилося спасіння людського роду. Справді, всяке благо, що його Божий люд може принести людству під час свого земного паломництва, випливає з того, що Церква є "вселенським Таїнством спасіння", бо відкриває і водночас звершує таїнство любові Бога до людини", - навчає Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі. Церква виражає себе в семи Таїнствах, через які Божа благодать конкретно впливає на вірних. "Святі Таїнства є "церковними" у подвійному значенні, бо вони - таїнства "через Церкву" і "для Церкви". Вони є "через Церкву", бо вона сама є таїнством дії Христа, Який діє в ній через послання Святого Духа. Вони є теж "для Церкви", оскільки є таїнствами, які будують Церкву, вони являють і вділяють людям - особливо у Євхаристії - таїнство співпричастя Бога-Любові, Одного у Трьох Особах", - навчає Катехизм Католицької Церкви. Саме через Церкву, Його містичне тіло, Христос робить віруючих співучасниками свого життя, поєднуючи їх зі своєю смертю і воскресінням у реальний і таїнственний спосіб через Святі Таїнства. У Євхаристії та в усіх Святих Таїнствах нам гарантується можливість зустрічі з Господом Ісусом.

Кожне Святе Таїнство має свій сакраментальний знак, що складається з фізичних елементів (вода, хліб, вино тощо) та дій (помазання, покладання рук), які ми називаємо матерією. До того ж, кожне Святе Таїнство супроводжується словами, що їх вимовляє служитель, і саме ці слова формують його структуру. В історії Церкви ми зустрічаємо безліч навчань Отців Церкви та богословів, які досліджували багатогранність значень Святих Таїнств, щоб прояснити дію Христа. У ранні століття християнства Отці Церкви вказували на біблійні знаки, які у Старому Завіті постають як попередники, наділені справжнім і глибоким значенням лише через Христа. Саме тому твори Отців, що згадують Святі Таїнства, насичені біблійною символікою та поетичними образами, де кожен елемент веде нас до Ісуса. З часом, з появою більш чітких термінів, алегоричне сприйняття таїнств відійшло на другий план. Тому, аналізуючи сьогодні твори Святих Отців, ми можемо зіткнутися з певними труднощами. Наприклад, терміни "символічне" для нас тепер часто означають щось менш реальне або менш істинне. Подібна доля спіткала й слова "містичний" та "таїнственний", які сьогодні інколи позначають щось реальне, але з відтінком невизначеності. Натомість для Отців Церкви "символічне" було найвищим рівнем реальності, адже в таїнстві видимий священний знак вказує на невидиму реальність, яка є найправдивішою і найзначнішою з усіх можливих.

У цьому контексті, щоб проілюструвати зв'язок між видимими зовнішніми та невидимими внутрішніми елементами Святого Таїнства, святий Августин розрізняє "речі" (лат. res), які відсилають до своєї першопричини в позачасовій реальності (в розумі Бога), і "знаки" (лат. signum). Знаки відсилають нас лише до них самих, тобто лише до того, що є видимим і відчутним, а речі вказують на щось більше, що перевершує видимі знаки. У цій перспективі Святе Таїнство - це видиме священнодіяння як сакральний знак невидимого таїнства. Святий Августин шукає зв'язок між видимим і невидимим, щоб обґрунтувати таїнство, яке розуміється як священний знак, що відсилає до священної реальності: до Бога. Крім того, він звертає увагу не так на матеріальний знак Святого Таїнства, скільки на його духовний вимір. З цієї причини підкреслюється важливість слова, яке поєднується з елементом таїнства і відтак стає священним й "видимим" словом. Тому самого по собі матеріального елементу недостатньо, необхідно, щоб хтось сказав про нього слово. Як навчає св. Августин, таким суб'єктом є насамперед Христос: коли хтось хрестить, то хрестить сам Христос.