Віталій Коваль, міністр сільського господарства та харчової безпеки.

Ми активно займаємося цією справою. Перший етап полягає у співпраці з міжнародними партнерами. Хочу відзначити позитивну роль Міжнародної сільськогосподарської організації ООН, яка надає нам важливу підтримку. Після численних консультацій з командою міністерства, вони ініціювали програму для підтримки малих овочесховищ, що передбачає їхню реконструкцію та створення нових. Ми будемо стежити за змінами цін. Чому ціни зростають? Це пов'язано зі зменшенням обсягів продукції. Як тільки ми зрозуміємо, що в овочесховищах у нас є 10 млн тонн картоплі, яка буде збережена до нового врожаю в належній якості, тоді ціна на картоплю не буде підніматися так, як це відбувається зараз.

Чи обговорюється питання націоналізації агрокомпаній, що належать громадянам Росії?

- У нас побудована система роботи з такими кейсами через Вищий антикорупційний суд України, який ухвалює рішення щодо санкцій і передає такий актив або в АРМА для управління, або у Фонд держмайна для реалізації. До речі, кейси реалізації таких підприємств є. Зокрема, у 2024 році на Дніпропетровщині було реалізоване агрогосподарство, яке орендувало близько 1700 га. Аукціон пройшов успішно, і нові власники вже є. Тобто це не зона відповідальності Міністерства агрополітики, але як міністр скажу, що ми - за господарювання лише українських або по-проукраїнськи налаштованих господарств.

- Гречка - це своєрідний національний продукт і водночас показник цін в Україні. Який прогноз даєте на майбутній урожай гречки: чи залишиться ціна стабільною для українців, чи знову будемо спостерігати її зростання?

Цікавий випадок із гречкою: коли в одному році ціна на неї зростає, наступного року вона різко знижується, адже всі сподіваються на удачу, посіваючи гречку з надією отримати високу прибутковість. Проте вирощування цього продукту є досить складним. В Україні споживання гречки становить приблизно 145 тисяч тонн, тоді як ми вирощуємо близько 175 тисяч тонн, що дозволяє нам навіть експортувати зайві обсяги. Цього року ж ми не спостерігаємо жодного ажіотажу щодо посіву гречки – ні збільшення, ні зменшення площ.

- Тобто ціна на гречку не зміниться? Який ваш прогноз?

- Якщо скажу прогноз, то це буде неправильно, бо я маю говорити про об'єктивне. Об'єктивних цінників, щоб змінилася кардинально ціна, ми не бачимо. Тобто нема дефіциту складників, які впливатимуть на те, що гречка має бути дорогою.

Підготуйте інформацію про досягнення Земельного банку. Які результати його роботи на даний момент? Які аспекти реалізації проєкту свідчать про його успішність?

Яка мета була покладена в основу створення земельного банку? Основною ідеєю було перетворення державних земель, які асоціювалися з непрозорими схемами та неефективним управлінням, на легальні об'єкти для оренди через прозорі аукціони. Це завдання було успішно реалізоване: на сьогодні можемо стверджувати, що 21 тисяча гектарів землі, яка вже передана в суборенду через повністю державне підприємство ТОВ "Земельний банк України", приносить прибуток державі. Варто зазначити, що доходи надходять не лише до державного бюджету, а й до місцевого, а загальний економічний ефект від суборенди цих земель становить близько 700 млн грн, і це лише з 21 тисячі гектарів. При цьому ми уникаємо накопичення сумнівних боргів і не втручаємося в незрозумілі процеси.

Суттєво, щоб ця смілива реформа продовжувала своє існування, і я закликаю аграріїв (та інших) активно долучатися до процесу. Ви напевно знаєте, що якісна ціна на аукціонах формується за рахунок кількості учасників. Середня цифра становить 8 учасників, але є земельні ділянки, де цей показник досягав рекорду в 51 учасника, а також були випадки з 24 та 25 учасниками. Тож не дивно, що деякі ділянки викликають такий великий інтерес.

Збільшення запиту...

Пропозиція стала більш доступною, конкуренція зросла, і це справедлива вартість. Коли ж ми намагаємося приховано, без оголошень і анонсів, реалізувати щось так, як, можливо, хочеться певним особам, це призводить до безглуздості. Тільки через прозорість можна досягти справедливої ціни.

Яким чином Міністерство забезпечує контроль за якістю аграрної продукції, щоб уникнути репутаційних ризиків на міжнародній арені?

При укладенні експортних контрактів завжди чітко визначаються вимоги до якості продукції. Державна служба з безпеки харчових продуктів та захисту споживачів відповідає за відбір зразків і оцінку якості товарів. Крім того, в Україні існують акредитовані лабораторії, які займаються відбором проб для виконання контрактних умов, а при необхідності здійснюють арбітраж цих зразків. Таким чином, ми цивілізовано інтегруємося у світовий ринок, адже українська агропродукція вирізняється високою якістю, конкурентоспроможністю та має великі перспективи.

- Мені видається, наші фермери дуже активно стежать за тим, щоби якісна продукція йшла на експорт. А тут, в Україні, їм дешевше продати, може, не настільки якісну продукцію, мені так видається, аніж зазнати репутаційних втрат?

Чим же аграрії відрізняються від інших професій? По-перше, вони міцно стоять на своїй землі, адже репутація для них має неабияке значення. Українські фермери — це люди, які вірні своїй землі до кінця. Те, що мене вражає в представниках аграрної сфери, — це їхня цілісність: вони усвідомлюють серйозність та тривалість своєї справи. Особливо це стало помітно після відкриття ринку землі, коли люди отримали можливість вирішувати, як використовувати свої наділи. Ми стали свідками якісного переходу до уважнішого ставлення до землі. Навіть у наших стратегічних планах розвитку ми акцентуємо на екологічності, адже важливо усвідомлювати, що земля — це актив, який ми повинні передати наступним поколінням. Це свідчить про економіку, в якій ми залишаємо наступникам не менше, ніж отримали від наших батьків, і це справді має значення.

- Як війна вплинула на органічне землеробство й які програми розробляються в цьому напрямку?

Перший рік повномасштабної війни серйозно вплинув на українську економіку, призвівши до зниження виробництва органічних продуктів приблизно на 35%. Проте в 2023 році ми спостерігаємо активне відновлення: люди знову починають працювати в органічному секторі. Це дуже перспективний напрямок для експорту, адже Україна займає п’яте місце серед постачальників органічної продукції до Європейського Союзу. Варто зазначити, що під час будь-яких переговорів з ЄС питання щодо української органіки не викликають жодних суперечок — вона користується гарною репутацією в міжнародній торгівлі, хоча її обсяги поки що невеликі. Тож можу відзначити, що ряд програм, зокрема "5-7-9", а також інші ініціативи, спрямовані на підтримку органічних виробників, активно розвиваються і масштабуються.

Українці постійно ставлять запитання: чому в Україні, де м'ясо та молочні продукти вирощуються і виробляються у достатній кількості, ціни на них все ж таки невпинно підвищуються? Яким чином міністерство здійснює контроль за цим зростанням цін на продукти першої необхідності, щоб зробити їх більш доступними для багатьох сімей?

У 1991 році в Україні налічувалося 28 мільйонів голів великої рогатої худоби, а станом на 1 січня 2025 року їх кількість зменшилася до 2 мільйонів 29 тисяч. Це свідчить про суттєве падіння, ймовірно, у 18 разів. Важливо не лише нарощувати чисельність, а й підвищувати якість, щоб забезпечити переробні підприємства достатньою базою для виробництва молока та м'яса. Ключовим є усвідомлення аграріями економічних аспектів тваринництва. Причини значного спаду в цій галузі криються у відсутності ресурсів для масового розвитку, адже це вимагає великої праці. У той час як у рослинництві фермер може дозволити собі відпустку, в тваринництві необхідна щоденна праця з ранку до вечора. Ми зосередилися на державних програмах, що підтримують тваринництво, зокрема, у покращенні генетики та частковій компенсації витрат на будівництво ферм. Наразі визначаємо обсяги ресурсів, які зможемо направити на ці цілі, але підтримка гарантована. Дуже важливо, що ми переходимо від короткострокового до середньострокового планування. На жаль, бюджетне планування триває лише 12 місяців, в той час як інвестиційні проекти, пов'язані з фермерством, потребують горизонту від 18 до 36 місяців, оскільки побудувати ферму за рік неможливо. Раніше аграрії часто починали будівництво, сподіваючись на фінансову допомогу, але закінчення бюджетного року призводило до відмови в підтримці, і їх зусилля залишалися без належної оцінки. Тому нині важливо, щоб фермер, розпочинаючи проект, знав, що через 2-3 роки отримає підтримку, оскільки це буде закріплено на законодавчому рівні. Саме над цим ми зараз працюємо.